У 1708 році військо Олександра Меншикова спалило гетьманську столицю Батурин. У вогні загинули не тільки люди, а й архіви, документи генеральної військової канцелярії. За задумом паліїв разом з димом повинно було піти у небуття все, що пов'язане з гетьманом І. Мазепою, його соратниками та спільниками. Натомість істину, правду мали замінити численні офіційні плітки, домисли, які на кілька століть справді заплутали, спотворили історію України тієї доби.
Здавалося б, втрачене на попелищі не підлягає воскресінню. Та, як показує праця невтомного архівіста, історика Івана Бутича, який багато десятиліть присвятив розшукові гетьманських документів, неймовірне можливе! Оригінали і копії універсалів Мазепи зберігалися у родинних архівах, полкових, сотенних канцеляріях. Ретельно вивчаючи архівні фонди, зокрема діловодство цих нижчих гетьманських інституцій, документи монастирів, Генерального слідства 1729—1730 рр. десяти полків Гетьманщини та Генеральний опис Лівобережної України 1765—1769 рр., дослідник відшукав майже 500 офіційних гетьманських звернень, наказів, розпоряджень 1687—1709 рр.
Історики знають, яка нелегка справа розшифровувати скоропис гетьманських канцеляристів. Крім того, на більшості універсалів потьмянів папір, вицвіли чорнила. Тому впорядкований І. Бутичем величезний том "Універсали Івана Мазепи" в 757 сторінок, що вийшов у Львові завдяки фінансовій підтримці американського Наукового товариства ім. Шевченка, є справжнім науковим подвигом сьогодення. Фактично ми отримали реконструйований архів Мазепи! Опубліковані документи без усіляких трактувань, оцінок проливають світло на спосіб правління, реалії діяльності гетьманської адміністрації наприкінці ХVІІ початку ХVІІІ століть.
Універсали дають досить серйозний інформаційний фактаж про близьке оточення гетьмана, його господарську політику, військові та адміністративні розпорядження, накази про мобілізацію війська. Ми бачимо Мазепу як діяльного і дбайливого господарника, турботливого опікувача монастирями, церквами. Ці дані істотно доповнюють поки що фрагментарно досліджену історію України тієї доби, спростовують некомпетентні твердження про ніби існування у полках кріпосницьких відносин.
Видання дуже виграє тим, що у ньому є предметний, іменний та географічний покажчики. Їх склала дружина дослідника Марія Бутич. Крім того, у додатках І. Бутич помістив виявлені ним універсали полковників та сотників того часу. Вони теж доповнюють картину гетьманського правління. Укладач зробив і список місцевостей, в яких перебував І. Мазепа у 1687—1709 рр. Книга "Універсали Івана Мазепи", яка щойно з'явилася на полицях книжкових магазинів, стане у пригоді історикам, правникам, економістам, дослідникам державного устрою України.
Насамкінець хочу зазначити, що у Росії ще у ХІХ столітті з'явилися багатотомні систематизовані видання царських указів, розпоряджень, листів, які є безцінними джерелами у вивченні російського законодавства, історії країни та правлячої верхівки. А в нас у цій справі — лише скромні початки і робота, по суті, на ентузіазмі. Хоча фактично ідеться про законодавчі акти, якими керувалася українська людність не одне десятиліття. На нашу думку, видання універсалів, наказів, листів усіх гетьманів України повинні взяти під свій патронат адміністрація Президента України, Верховна Рада України. Потрібно виділити достатньо коштів для спорядження експедицій архівістів до Москви, Санкт-Петербурга, де й досі в архівах лежать непрочитаними і незнаними нами тисячі матеріалів, направлених свого часу з гетьманських столиць Батурина і Глухова. У тих важливих документах — сторінки нашої історії, формування державних інституцій, фактичні витоки народження нинішньої незалежної Української держави.
Чернігів.
