Видертися на драбину і провести рукою по ракетоносію — все одно, що помасажувати акулу. Незабутньо, як усе, що буває вперше і востаннє.
Однак цінніші для пам’яті лики тих, хто придумує цю неймовірно складну техніку. Зустріч із керівництвом КБ «Південне», з його провідними конструкторами розвіяла одразу кілька міфів, що їх створюють дилетанти.
Ніби всі, хто має супермізки, біжать за кордон
Не всі. Ось ці люди з благородними обличчями, інтелектуальна гордість країни, фанатично віддані цим стінам. У своєму світі ракет та космічних апаратів вони по кілька десятків років. Хоча, як розповів нашій делегації генеральний конструктор — генеральний директор КБ «Південне» Станіслав КОНЮХОВ, останніми роками було втрачено чимало висококласних спеціалістів. Справді, частина виїхала за рубіж. Інші шукали благополуччя за межами КБ. І нині в банках, комерційних структурах можна зустріти чимало колишніх працівників «Південного».
Ніби зарплата тут відповідає кваліфікації кадрів
Ні. Середня — 350 гривень. Саме тому чимало талановитих голів працюють уже не тут. А на прохання порівняти середню зарплату спеців одного щабля «у нас» та «у них» співрозмовники роблять промовистий жест рукою, що означає «не питайте»...
— Приходить до нас черговий молодий спеціаліст після політехнічного, — розповідає С. Конюхов. — Працює два-три роки, набуває досвіду, отримуючи 200 гривень. А потім йде у фірму на 200 доларів. Тож є різниця?.. Ми, звичайно, намагаємось одразу забезпечити хлопця гуртожитком, заплатити за нього. Надбавку 50 відсотків до зарплати даємо. Щойно я підписав наказ про збереження надбавки до п’ятирічного стажу роботи в КБ (був трирічний). Зводимо будинок для молодих співробітників (один уже здали). І ще будемо, адже молода людина одружується, а сім’ю привести не має куди.
А заступник генерального конструктора Олександр МАЩЕНКО додає:
— Деколи молодий спеціаліст отримує навіть більше, ніж той, хто трудився тут тривалий час. Підтримуємо творчу молодь. У них має бути якийсь стимул. І усвідомлення, що вони — профі світового рівня, цвіт нації.
Слова про цвіт нації нагадали гірку фразу генерального: «Подивіться після роботи біля прохідної, як люди вдягнені. Вони носять те саме, що 20 років тому».
Ніби у такій галузі немає проблеми спадкоємності поколінь
Є. 1959 року середній вік співробітників був 26 років, тепер — 47—48. КБ «Південне» переживало обвальне десятиліття, коли переходило на конверсійні рейки. За цей час саме і відчулося те, про що йшлося вище: спеціалісти КБ «Південне» в усіх комерційних структурах на вагу золота. Патріоти КБ як ніколи побоюються, що навіть якщо буде кого вчити, то вже не буде кому.
Тому й віддають усі сили на боротьбу за виживання. Ось керівництво вибиває з Мінпромполітики мільйон гривень — за розробку комбайна (це — один з видів конверсійної продукції). Обіцяють дати. Та що таке для солідного КБ ця сума? Тільки на світло, тепло, зарплату щомісячно витрачається п’ять мільйонів...
А коли ми вже почали про зв’язок поколінь, неможливо обійти питання оздоровлення дітей та дорослих. Як, приміром, «Південному» утримувати дитячий табір? Путівка на 20 днів коштує 30 гривень. Тобто півтори гривні на добу, тоді як реально витрачається 35 гривень. Є також у конструкторської братії і свій пансіонат — «Лісний». У тому, щоб заклади відпочинку були, є великий сенс. За названу зарплату не те що на Маямі — навіть у Криму не оздоровишся...
Було б несправедливо не згадати про покоління найстарших — тих, з кого все колись починалося. І на кому, сподіваємося, все не перерветься. Є в КБ рада ветеранів. Своїх пенсіонерів керівництво матеріально підтримує, зокрема на свята. Хоча хотіли б це робити частіше. Адже ті, хто свого часу створював міць держави та був з космосом на ти, останніми роками задовольнялися мізером у 100—140 гривень. Сподівання на порівняно забезпечену старість подарував колишнім світилам науки і техніки Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність». І хочеться вірити, що держава нарешті навчиться любити своїх обдарованих дітей.м
