Якщо їх самих, звісно,остаточно не знищать люди
Факт...
«Останнім часом з настанням курортного сезону до Одеської обласної організації Партії зелених України почали регулярно надходити (на її «гарячу» екологічну лінію) тривожні дзвінки з приводу хижацького ставлення до багатств Чорного моря, зокрема — масового збирання мідій... Окремі групи осіб систематично, варварським способом здирають мідій зі стінок хвилерізів і потім продають їх на базарах міста... Таке ставлення до моря може призвести до екологічної катастрофи... Одеська облорганізація ПЗУ просить усі структури (від Держуправління охорони Чорного моря до міського управління житлово-комунального господарства і районних адміністрацій) захистити узбережжя від збирачів мідій...».
Із звернення
облорганізації ПЗУ.
...коментар
Згадалося далеке дитинство: мати варить кашу з мідіями, а ми, малеча, крутимося поряд, вдихаємо запахи делікатесної страви, з нетерпінням очікуємо, коли її подадуть до столу. Мідій тих батько привіз з моря — просто назбирав їх у берегових лагунах, куди молюсків викинуло недавнім штормом. І от, нарешті, каша на столі. Сказати, що вона смачна, — значить нічого не сказати. Бо смачних страв багато, а ця — неповторна, ні з чим не зрівнянна. Й наїдалися тієї каші так, що вже потім цілий день ні про що інше й думати не хотілося...
В Одесі, інших причорноморських містах мідій можна нині купити — на рибних ринках, на «диких» базарчиках, у курортних зонах. Але не хочеться. Бо не те тепер Чорне море і молюск уже не той. Не наводитиму тут цифр, що засвідчують інтенсивне забруднення моря різними хімічними речовинами, нафтопродуктами та радіоактивними елементами. Зазначу лише: ще в 1992 році в матеріалах конференції ООН з проблем довкілля (вона відбулася в Ріо-де-Жанейро) наголошувалося, що Чорне море є найзабрудненішим з усіх морів у світі. Відтоді мало що змінилося. Не забарився й результат: за останні тридцять років, засвідчують компетентні фахівці, рибні запаси водоймища знизилися на 80—90%. Колись тут водилися десятки видів промислових риб, тепер — одиниці. Якщо ситуацію докорінно не змінити, то неважко спрогнозувати: через десяток-другий років Чорне море може стати, по суті, мертвим.
Певно, з огляду на це шість країн басейну Чорного моря — Болгарія, Грузія, Росія, Румунія, Туреччина й Україна — прийняли спільну програму щодо зниження забруднення моря. Мабуть, вони таки можуть щось зробити для цього в своїх прибережних зонах та на річках, що течуть їх територіями, скидаючи бруд у море. Можуть, та поки що реальних кроків до цього не видно. Навпаки, то тут, то там трапляються аварії під час перевантаження у портах шкідливих для природи речовин, і річки несуть до моря бруд, оскільки природоохоронні зони в їх басейнах або зовсім не встановлено, або вони значаться лише на папері. І така ще проблема: чи не найбільшим забруднювачем Чорного моря є Дунай, що несе свої води через пів-Європи, територіями десятка з лишком країн. Навіть думка про те, що здебільшого Дніпро забруднює Чорне море чорнобильськими радіонуклідами, є хибною. Викид у море цезію-137 з Дунаю у 40 разів перевищує аналогічний викид з Дніпра. А головна причина тут — функціонування атомних електростанцій у європейських країнах. Отож зусиль лише причорноморських країн замало — потрібні ще й зусилля усіх тих країн, що розташовані в басейні Дунаю. Але і їх, на жаль, поки що замало.
І коли люди й далі забруднюють Чорне море, то невеличкий молюск на ймення мідія чимдуж бореться з цим. Ось цікаві дані, що їх навів у одному з номерів журнал «Судоходство», який виходить в Одесі. За годину чорноморська мідія розміром 5—6 сантиметрів фільтрує близько 3 літрів морської води, а щільне «населення» цих молюсків на квадратному метрі кам’янистого дна — аж до 200 тонн на добу. В результаті різні речовини, в тім числі шкідливі для людини, накопичуються в організмах мідій. Дослідження, проведені працівниками НАН України, засвідчили: в організмі чорноморських мідій може накопичуватися таких речовин у десятки й сотні разів більше, ніж у довкіллі. Так, цинку мідія може «засвоїти» в 600 з лишком разів більше, фосфору — в 375, ітрію — в 250, кобальту —в 180, цезію — в 12 разів більше. А ще є — свинець і ртуть, пестициди й нафтопродукти, мийні засоби тощо. В тому числі й хвороботворні мікроби. Отакий «букет»! Для харчового вжитку, погодьтеся, жодним чином непридатний. З такими мідіями каші не звариш. А звариш — то поплатишся здоров’ям.
Мабуть, про це знають далеко не всі. Отож удосвіта можна бачити, як прямують до моря чоловіки, юнаки та підлітки з довжелезними палицями, до яких прилаштовано спеціально виготовлені скребки. Ними й здирають мідій з прибережного каміння, опор причалів, берегоукріплень. А вже вранці мідії ті — на ринках, у місцях відпочинку людей. Вартість кожного кілограма їх — то не тільки ціна, встановлена продавцями, а й куди дорожча — 20 тонн неочищеної морської води на добу. Саме такою є продуктивність кілограма мідій. Живих, звісно. Неважко оті тонни перемножити на сотні кілограмів знищуваних щодня молюсків тільки в межах Одеси.
Паралельно діє й такий чинник: зменшення через надмірну зарегульованість річок стоків Дунаю, Дніпра, Південного Бугу, Дністра, що веде до замулення морського дна в прибережній зоні й як наслідок — загибелі мідій. На фотографіях, зроблених у районі острова Зміїний, бачимо лише порожні мертві стулки цих молюсків. За деякими даними, в останні десятиріччя знищено близько 80 відсотків мідій — цих неперевершених гідробіонтів-фільтраторів.
Отака «карусель»: людина забруднює море, молюски борються з цим, очищають його, та та сама людина знищує молюсків. Доки триватиме це протистояння? Аж поки море не витримає, здасться, стане таки мертвим? Чи, може, людина схаменеться раніше й поєднає свої зусилля, спрямовані на врятування моря, із зусиллями мідій? Заради самої себе. І, дивись, тоді зможемо повторити услід за Геродотом його слова, написані ще в V столітті до нашої ери: «З усіх морів Понт Евксінський (так тоді називали Чорне море) — найчудовіший...».
Одеса.
