Упродовж останнього десятиліття жнива на Сумщині, навіть за найсприятливіших погодних умов, нагадують справжнісіньку битву за врожай. Причому локальні бої виграються — ниву так-сяк вдається доладувати, зате в генеральній битві область зазвичай терпить фіаско: через затягування косовиці втрати зерна сягають 30—35 відсотків. Нинішня повторює своїх попередніх, наче під копірку. А відтак щоденні зведення з полів нагадують сумні повідомлення Радінформбюро 61-річної давності: на 20 липня косовицю хлібів ще не розпочало 51 господарство, або 10 відсотків від їх загальної кількості, цілком відсутнє пальне в 48. Згідно зі статистикою, в області не вистачає півтори сотні одиниць зернозбиральної техніки, насправді — в кілька разів більше. І так далі, і таке інше. Чим не фронтове зведення?

Ситуація в цілому настільки критична, що навіть місцева преса обходить мовчанкою «ударну» битву. Хвалитися й справді нічим. За декаду, відколи розпочалися жнива, навіть найпотужніші зернові райони — Лебединський, Охтирський, Білопільський, Сумський —ледве-ледве впорали третину площ, зайнятих під ранніми зерновими. Отже, і цього року втрати становитимуть сотні тисяч тонн зерна.

У хліборобів Роменського району — справжньої житниці Сумщини — справи йдуть дещо краще, ніж у сусідів (тут уже впорано майже половину зернових), але й вони шпетять недолугих земельних реформаторів.

— Держава вкотре ставить селянина на коліна, — переконаний керівник дослідного господарства агрофірма «Надія» Петро Черненко. — Мало того, що за якихось півмісяця ціни на дизельне пальне злетіли в півтора разу, так досі цін на зерно нового врожаю нема. Схоже, заможний український хлібороб стоїть комусь кісткою в горлі?

Петро Черненко не такий вже й далекий від істини. З колишніх 450 комбайнів у районі залишилося аж 217, а в загінки стало й того менше — 160. На нову техніку коштів катма.

— Тих грошей, що заробляє більшість господарств, не завжди на запчастини вистачає, — стверджує співрозмовник. — А за позичками не йдуть, бо за кредитної політики, запровадженої державою, селянин скоріше без штанів зостанеться, ніж купить собі нові. Адже і з гендляра, який обертає кошти тричі за місяць, і з хлібороба, якому для цього потрібно щонайменше півтора-два роки, банки безсоромно луплять майже однаковий відсоток. Отож більшість господарств району, як і області, змушені йти з простягнутою рукою до новоспечених власників механізованих збиральних загонів. А ті здирають з партнерів три шкури, зорють один гектар — віддай 110 гривень, зберуть на ньому врожай — додай до них ще 250—280 гривень.

— А якщо врахувати орендну плату, вартість міндобрив, податки, можеш сміливо записуватися в банкрути, — підбиває підсумок Петро Олексійович.

Куди не кинь — всюди клин. Так, напередодні жнив у Ромнах відбулася районна нарада за участю всіх представників агропромислового комплексу, на якій обіцяно було посадити «кожного, хто своєчасно не сплатить податків до бюджету».

Шкода, що державні мужі обійшли увагою тих, хто підняв ціни на пальне до захмарних висот, укотре обікрав селян. А відтак селяни знову тримають кругову оборону на жнивному фронті.

Сумська область.