Битва за врожай ранніх зернових — інакше, як баталією, цей драматичний процес не назвеш — наближається до апогею. Колосові лишаються незібраними лише на чверті площ. Середня врожайність — 27,4 центнера на круг. І якщо віддача гектара не пощедрішає, у підсумку матимемо не більш як 33 мільйони тонн. А це означає, що врожай буде істотно менший за торішній.
Хоча в Мінагрополітики сповнені оптимізму, стверджують, що на фінішній прямій гектар порадує більшими дивідендами. Таку обнадійливу перспективу в столичних кабінетах пояснюють завершенням жнив у регіонах, що постраждали від посухи: в Одеській, Херсонській, Миколаєвській, Дніпропетровській, Донецькій областях, у Криму. Мовляв, залишилися неушкоджені пекучим сонцем посіви, отже, й віддача збільшиться. Але це навряд чи. По-перше, західні, приміром, регіони споконвіку не хлібні, до того ж вони також неабияк постраждали від стихії. У східних помітно «попрацював» клоп-черепашка, особливо в Луганській і Харківській областях — там частка продовольчої пшениці в зерновому валу, мабуть, буде чи не найменша по країні. По-друге — яка битва без втрат? У нинішні жнива через озброєність хліборобів аж надто «вбитими» комбайнами, пшениці на ланах залишиться немало. Лише половина ранніх зернових потрапляє до молотарки не пізніше ніж за два тижні з моменту їх достигання, як і вимагає агротехнологія. Решту, схоже, доведеться збирати майже до осені, отож втрат не уникнути.
Але головне питання: наскільки впаде ціна на колосові — не дає спокою аграрникам. За приблизними підрахунками, перехідний запас зернових (те, що не встигли з’їсти, згодувати, експортувати із врожаю-2001) — близько 5 мільйонів тонн. Це чимало. Надлишок тисне на ринок. Незважаючи на менший, ніж торік, цьогорічний урожай, зерна з лишком вистачить для внутрішнього споживання. Його потрібно для випікання хліба в цілому приблизно 7 мільйонів тонн. Отже, із «зайвими» житом-пшеницею треба щось робити. Частина піде на корм худобі. Хоча усе з’їсти хвостатим не під силу. Поголів’я великої рогатої худоби зменшилося, і тенденція до вирізання ще таки спостерігається.
Експорт збіжжя також не стане рятівною соломинкою. Торік Україна була шостою у списку світових продавців зерна. Ці позиції, схоже, похитнуться: Євросоюз вже почав «боротися» з нашою пшеницею шляхом збільшення на неї ввізного мита. Як і раніше, протестують вітчизняні трейдери. Попри обіцянки з боку уряду, податок на додану вартість повертається лише тим експортерам, котрі вивозять зерно за кордон. А більшість просто перепродують зібране на вітчизняних полях в українських портах. Таким відшкодовувати ПДВ Державна податкова адміністрація відмовляється. Трейдери вважають, що ними недоотримано 580 мільйонів гривень і погрожують, у випадку несплати боргів із ПДВ, знизити закупівельні ціни на зерно на 20 відсотків. У коридорах влади спробували розрядити ситуацію: в липні експортери отримали 40 мільйонів гривень бюджетної компенсації. Але чи залишаться вони задоволені такими темпами погашення — питання. Адже коли тенденція збережеться, остаточно з ними розрахуються у кращому разі через рік. А практика свідчить, що державні мужі активно переймаються «тяжкою» долею трейдера хіба що влітку-восени.
Поки у столиці розмірковують, як утримати ціну ринковими методами, в Криму вирішили вжити низку антидемпінгових заходів, що, на думку місцевого уряду, дасть змогу уникнути зернових обвалів, допоможе сільгоспвиробникам протистояти тиску трейдерів, які намагаються збити ціну. В автономії мають намір визначити уповноважені елеватори, що закуплятимуть пшеницю у виробників, сплачуючи їм половину вартості зерна. Упродовж року власник хліба має право продати його за вигідною ціною. А якщо протягом цього часу грошовитий покупець не нагодиться, уповноважений елеватор виставить зерно на продаж за біржовою ціною. Крім того, уряд Криму збирається повернутися до практики прямих закупок сільгосппродукції для потреб бюджетних організацій, як було в 1998—2001 роках. На це передбачено виділити майже 6 мільйонів гривень. Прямі закупки, вважають в урядових колах півострова, істотно з’економлять бюджетні гроші та створять для аграріїв додаткові стимули, дадуть змогу їм планувати обсяги виробництва.
Утім, і в уряді України мають намір утримати хлібні ціни. Але навіть якщо вони поповзуть вниз, то віце-прем’єр Леонід Козаченко обіцяє, що вже у вересні неодмінно зростуть на 10—20 відсотків. Добре було б. Біда лише в тім, що багато хто з товаровиробників не може чекати майбутнього підвищення. Треба продавати тепер, щоб розрахуватися за кредити, купити «горючку» для підготовки площ під урожай майбутнього року. А за умов таких ринкових катаклізмів навіть дуже вагомий коровай, якщо ціна реалізації мало чим відрізняється від собівартості, навряд чи приведе до процвітання села.