Під корогвою гетьмана Богдана

Вклонитися корогві-прапору, булаві, шаблі, які тримав у своїх руках видатний державотворець, вийшли всі жителі стародавньої української столиці. До Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», де розмістилася експозиція унікальних скарбів часів козаччини, приїхали посадовці з Києва, з усіх обласних центрів держави. Як колись, «за Хмеля», прибули дипломати з Росії, Польщі, Швеції...

За історичними свідченнями очевидців, тоді, в XVІІ столітті, іноземних гостей Богдана Хмельницького зустрічав у Чигирині і проводжав оркестр. Нині, на Замковій горі, де височить могутня постать полководця, творця Української держави, Черкаський державний заслужений український народний хор вітав прибулих козацьким маршем.

Після велелюдного вшанування Великого Гетьмана, настала найврочистіша мить. У музеї Богдана Хмельницького відкрилася експозиція символів гетьманської влади та особистих речей славетного державного діяча. Перед очима чигиринців та гостей постали національні святині українського народу: гетьманські корогва-прапор, булава, а також шабля, кубок, кухоль, водосвятна чаша, шапка, нагай Богдана Хмельницького.

За літописом Самійла Величка, вперше рука Богдана Хмельницького торкнулася гетьманських клейнодів 1648 року. Тобто після того, як його було проголошено гетьманом Війська Запорозького. Літописець засвідчив, що з військової скарбниці січовий писар з кількома курінними отаманами та іншим значним товариством, принесли до козацької ради військові клейноди і вручили їх Хмельницькому: корогву королівську, златописану, дуже гарну, бунчук з позолоченою галкою і древком, позолочену булаву, «майстерно виготовлену і камінням дорогоцінним прикрашену».

Київський науковець, сучасний дослідник гетьманських клейнодів Юрій Савчук простежив неповторну долю стародавніх козацьких реліквій, розкиданих по історичних музеях Європи.

Власне, про належність корогви-прапора Богданові Хмельницькому вперше було оголошено Юрієм Савчуком лиш у 1998 році, на міжнародній конференції з нагоди 350-річчя початку Національно-визвольної війни. До того трофей шведських королів і експонат Військового музею Стокгольма визначався як «делегат групи московських прапорів XVІІ століття — «знамен старого типу (з «Животворящим» хрестом).

У результаті тривалої співпраці у вивченні стокгольмської реліквії Юрія Савчука та голови державної трофейної колекції Швеції п. Єви Турек, дослідницьку помилку вдалося виправити. Науковці розшифрували на гетьманському клейноді абревіатуру великого полководця «. Б. . ХГ. . ЕК. МЛО. В. . З.» —Богдан Хмельницький Гетьман Єго Королівської Милості Війська Запорозького. Аналіз інших різноманітних історичних джерел надав змогу і підтвердити належність прапора Хмельницькому, і відтворити його багатовікову одіcсею. Втім, зазначив Юрій Савчук, наукові студії над «білим прапором з червоною лиштвою, золотими літерами і зірками», не вичерпані. Адже непрочитаним залишається зміст емблематичної композиції, інші таємниці козацької святині.

У музейних колекціях іншої країни — Польщі, зберігається гетьманська булава Богдана Хмельницького. Її нинішній власник — Музей Війська Польського. Булава, як один з найголовніших знаків гетьманського достоїнства, виготовлена з    рога носорога, набитого сріблом й інкрустована слоновою кісткою. Під час Другої світової війни унікальна пам’ятка зазнала пошкодження. Проте в «Альбомі творів мистецтва...», виданому в 1881 році у Варшаві, опубліковано першу і досі єдину відому фотографію неушкодженої булави Б. Хмельницького.

Почесне місце серед особистих речей найвеличнішого козацького гетьмана, котрі експонуються у ці дні в Чигирині, посідає шабля Богдана Хмельницького. Привезли її з Польщі, де вона зберігається у фундації князів Чарторизьких у Кракові.

Польському дослідникові Станіславу Сьвєжу вдалося майже повністю прочитати викарбувані на шаблі слова: «Що під Зборовом, Збаражем слави заробили (іньші під Берестечком нагло втратили) не було на ляхів своїх пориватися і з Б. (Берестечка (?). — Автор дослідження) зараз в скок утікати, тоби нашій славі не було утрати 1652».

Можливо, прокоментував текст Юрій Савчук, у фразі про «ляхів своїх» криється докір козацькій голоті, яка під Берестечком виявила особливу недовіру до козацької старшини (серед якої була й чимала частка української та польської шляхти) та своєю панічною втечею («в скок утікати») чималою мірою поглибила поразку.

На жаль, сучасний стан козацької шаблі невтішний: чимала частина поверхні знищена іржею, лезо надщерблене. Та все-таки поміж уцілілих оздоблень зберігся викарбуваний золотом портрет людини, що належала, без сумніву, до найвищих тогочасних суспільних станів. Науковці припускають, що це досі невідоме зображення Богдана Хмельницького. Втім, лиш спеціальні дослідження зможуть у майбутньому розкрити чимало таємниць неоціненної реліквії лицарської доби.

Великий інтерес викликають також особисті речі гетьмана: розкішний кубок зі слонової кістки оздоблений 48 перлинами, водосвятна чаша з гербом Війська Запорозького та ініціалами її власника, масивний нагай з більш як однометровим бичем, виготовлений з сириці і всередині наповнений волоссям, шапка Богдана Хмельницького. Так само, як і кілька сторіч тому, ці речі розповідають про їх володаря багато. І насамперед про його фізичну міць і силу духу, тверду волю і непохитність.

Так розпорядилася її Величність Історія, що скарби української козацької минувшини розсіялися по музеях тих європейських держав, правителі котрих у XVІІ сторіччі вершили долі народів Старого Світу. На жаль, до проголошення незалежності України наші дослідники не мали змоги працювати з іноземними історичними джерелами. Та й теми козацтва й Гетьманщини асоціювалися тоді з жупелом комуністичної ідеології — націоналізмом...

Акцію ознайомлення з історичними реліквіями часів Національно-визвольної війни започаткував торік голова Фонду інтелектуальної співпраці «Україна — ХХІ століття», народний депутат України Богдан Губський. Закоханий у козаччину, захоплений непересічною постаттю Великого Гетьмана, полководця, державотворця, дипломата Богдана Хмельницького, економіст-кібернетик за фахом, Губський став ще й істориком, дослідником гетьманської спадщини. Завдяки «парадоксальним ідеям» молодого доктора економічних наук та його «інтегральному» ентузіазмові, торік відбулися двосторонні переговори українських науковців з колегами Польщі, Швеції, Росії. Те, що колись уявлялося нездійсненним —здійснилося. Унікальні пам’ятки-скарби України, які зберігалися у державних колекціях європейських музеїв, прибули на Батьківщину. Поки що на півроку.

А Богдан Губський, «заглибившись по серце» у лицарські часи, взявся за перо і написав історичну розвідку про найвідомішого в Європі XVІІ століття українця. Того «володаря України», котрий за десять років безперервної боротьби змусив найвельможніших правителів тогочасного світу говорити про себе і про свою державу з глибокою повагою. І незмінно рахуватися з її думкою. До гетьманської резиденції у Чигирині щороку прибувало по десять—одинадцять іноземних посольств з «чоломбитними» від могутніх правителів Європи та Азії. «Їх величності» королі, князі, царі і хани пропонували Хмельницькому дружбу і «вигідні союзи».

— Ми мусимо довічно пам’ятати п’ять історичних уроків цієї видатної особистості, — ділився у Чигирині своїми роздумами Богдан Губський. — Це насамперед уміння гетьмана, навіть у тяжких умовах війни, добитися економічної незалежності козацької держави. Побудувати і озброїти найбільшу в Європі армію. Маневруючи між різнобічними інтересами супротивників та союзників, утвердити міжнародний авторитет України-Руси. Сформувати принципи національної ідеї, котра, утвердившись у ментальності українців, стала гаслом їхніх визвольних змагань у ХVІІ—ХХ століттях.

— І, врешті, найголовніше, — підкреслив мій співрозмовник, — Богдан Хмельницький був першим і, на жаль, останнім політиком в історії України ХІІІ—ХХ століть, котрий не тільки переміг у війні, а й зумів об’єднати різні класи, стани і групи тогочасного суспільства на побудову незалежної соборної Української держави. А нам сьогодні, і через 350 літ після епохи Великого Гетьмана, заважають будувати самодостатню державу розбрат і чвари, непорозуміння й амбіції, жадоба влади. Переборемо себе, врахуємо уроки батька української державності (бути Україні!) — щиро завершив свою думку автор великомасштабної історичної програми «Знати минуле для майбутнього» Богдан Губський.

 

Черкаська область.