Сьогодні Україна вступає у вирішальну фазу процесу інтеграції у світове господарство. Після дев’яти років, які минули з часу подання заявки на приєднання до Секретаріату ГАТТ, та дев’яти засідань Робочої групи наша держава поступово наближається до своєї мети — набуття повноправного членства в Світовій організації торгівлі, яку, ніскільки не перебільшуючи, називають торговельно-економічною ООН, оскільки вона визначає загальні торговельні правила в світі.
Багатовекторна історія
Членство в СОТ забезпечує стабільний, передбачуваний доступ до ринків з низькими ввізними тарифами, а також можливість використання міжнародно-правових процедур вирішення торговельних спорів. На словах українською владою це визнавалося завжди. Заявка уряду України до Секретаріату ГАТТ була подана ще наприкінці 1993 року, в лютому 1995 року розпочався переговорний процес. Проте після досить вдалого початку в 1998 році сталося його раптове призупинення, причому без будь-яких пояснень з боку української сторони. Отже, вже вкотре повторилася «багатовекторна історія»! Надіславши певний політичний сигнал західним партнерам, Україна зайняла на переговорах позицію, списану з російської.
Відсутність поступу на переговорах про приєднання до СОТ давало ЄС підставу констатувати відсутність прогресу в імплементації Угоди про партнерство і співробітництво. До вступу в СОТ жодних шансів на успіх не могла мати ініціатива української сторони про створення зони вільної торгівлі з ЄС. Адже приєднання до СОТ є запорукою участі України в світовому процесі глобалізації шляхом визначення своєї ролі та місця у світовій торговельній системі. На жаль, лише через вісім років після підписання Угоди про партнерство і співробітництво влада в Україні нарешті визнала, що вступ до СОТ є необхідним для поглиблення співробітництва України з ЄС, прийняття для України рішень про новий рівень партнерства та можливість набуття нею членства в ЄС.
Оцінюючи баланс втрат та переваг від приєднання до СОТ, не можна не приділити увагу питанню, що ж очікує Україну за умови подальшого гальмування процесу приєднання до цієї організації. Тут слід пам’ятати, що на початку 2003 року СОТ буде на півдорозі нового раунду переговорів, і основні ідеї пакету заходів, які передбачають лібералізацію і які виникнуть в результаті, вже будуть окреслені. Для України це передбачає ускладнення процедури приєднання, оскільки крім завдань, які необхідно буде вирішувати у процесі імплетентації вже існуючих правил гри, доведеться пристосовуватись також до появи нових.
Уповільнення смерті подібне
Як відомо, процес вступу складається з двох основних частин: 1) двосторонніх переговорів з питань доступу до ринків товарів і послуг та укладення відповідних протоколів з країнами—членами Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ та 2) гармонізації національного законодавства з нормами та вимогами СОТ.
Характеризуючи прогрес, досягнутий у двосторонніх переговорах, слід відзначити, що Україна вже підписала протоколи про доступ до ринків товарів і послуг з вісьмома країнами: Мексикою, Уругваєм, Новою Зеландією, Канадою, Республікою Корея, Словенією, Грузією та Латвією. На завершальній стадії знаходяться двосторонні переговори стосовно доступу до ринку товарів з Бразилією, Еквадором, Кубою, ЄС, Японією, Туреччиною та США. Водночас зрозуміло, що у світлі нового раунду переговорів країни, з якими ще не підписано двосторонніх протоколів, наполягатимуть, щоб умови вступу України суттєво не відрізнялися від того режиму торговельної лібералізації, який країни—члени СОТ збираються взяти на себе в 2005 році, і в процесі переговорів можуть висувати все нові вимоги. Тому протягом найближчого часу Україна ще має можливість зробити свій вирішальний вибір. Йдеться про необхідність оптимізації зусиль щодо подальшого прискорення процесу приєднання і завершення його у найкоротший термін. Адже зволікання означає, що країна не вкладається у визначені терміни, наслідком чого стануть нові наростаючі втрати.
На сьогоднішній день Україною досягнуто значного прогресу у сфері гармонізації національного законодавства з нормами і принципами СОТ. Із 20 пріоритетних законопроектів уже прийнято 15 (з них 13 — у 2001 році). Але серед неприйнятих законів залишилися такі, які відіграють ключову роль у вирішенні питання гармонізації. Це, передусім, Податковий кодекс, який прийнято лише в другому читанні і прийняття якого планується у третьому кварталі 2002 року (таким чином уже порушено графік прийняття пріоритетних законопроектів, розроблений Міжвідомчою комісією після сьомого засідання робочої групи). Наступним є Митний кодекс, який вже було прийнято в цілому в грудні, але потім відправлено Президентом на доопрацювання. Позитивним є те, що зауваження Президента не стосуються статей, принципових для СОТ. Крім ключових Митного і Податкового кодексів потрібно внести зміни та доповнення до таких законів: «Про регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», «Про телебачення та радіомовлення» та «Про якість і безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини».
Українське законодавство також зазнало великих позитивних змін у принциповій для СОТ сфері захисту прав інтелектуальної власності. 17 січня 2002 року Верховною Радою було прийнято закон «Про особливості державного регулювання діяльності, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування». Крім того, протягом 2001 року Верховною Радою України було прийнято ще шість законів у сфері інтелектуальної власності, серед яких: «Про приєднання України до відповідних договорів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ)», «При приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності», «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
Для приведення українського законодавства у відповідність з нормами Угоди про технічні бар’єри у торгівлі прийнято закони України «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності» і «Про акредитацію органів з оцінки відповідності».
З прийняттям закону «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» в Україні створена необхідна законодавча база для побудови єдиної системи державних закупівель.
З часу проведення останнього засідання Робочої групи з питань вступу України до СОТ у відповідь на запити країн—членів Робочої групи було підготовлено та подано до Секретаріату СОТ для розповсюдження серед членів Робочої групи низку документів, які стосуються гармонізації торговельного законодавства, технічних бар’єрів у торгівлі, сільського господарства, інтелектуальної власності та ін.
Ці документи висвітлюють низку питань, які виникли у делегацій країн—членів Робочої групи з питань вступу України до СОТ. Крім того, у грудні 2001 року Україною надано Секретаріату СОТ оновлену Консолідовану тарифну пропозицію, яка також включає всі секторальні угоди та ініціативи, до яких приєднується Україна. Нова пропозиція містить більше 5000 товарних позицій, з яких більше 80 відсотків вже узгоджені в процесі переговорів.
В цілому найбільш суттєві зміни ще необхідно внести до таких сфер законодавства:
— забезпечення режиму найбільшого сприяння у доступі на український ринок іноземних товарів і послуг та усунення дискримінаційних вимог до іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
— вирішення питання щодо заборонених субсидій у промисловості та сільському господарстві;
— спрощення механізмів санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю.
Політика захисту
Орієнтовна кількість необхідних для введення в дію законопроектів у зазначених сферах сягає 60. З огляду на таку величезну кількість нормативних актів, що потребують гармонізації, прискорення процесу приведення національного законодавства у відповідність з міжнародними нормами у сфері торгівлі потребує дієвих та скоординованих зусиль з боку законодавчої та виконавчої гілок влади у процесі підготовки та реалізації пропозицій щодо гармонізації та поточній роботі з лібералізації доступу до ринку товарів і послуг.
Підготовка до вступу ставить на порядок денний питання про необхідність чітко визначити принципові засади політики держави щодо захисту національного виробника. Угоди СОТ дозволяють це робити і визначають можливі процедури та інструменти такого захисту, зокрема це компенсаційні, санітарні та фітосанітарні заходи, встановлення дозволеного правилами СОТ перехідного періоду до нових ставок ввізного тарифу і поетапності їх зниження та ін. Водночас досвід інших країн показує, що не обумовлені в ГАТТ деякі особливості державного регулювання дозволяють країнам на законному рівні проводити політику підтримки найбільш чутливих галузей. Досвід країн, що вже вступили до СОТ, і тих, що перебувають на різних стадіях приєднання, може прислужитися при формуванні Україною власної політики щодо вступу до СОТ.
Загалом, для пом’якшення можливих негативних наслідків приєднання України до СОТ доцільно прийняти перспективну програму діяльності уряду.
Болючі питання
Тут окремо слід виділити негативні соціальні наслідки, які спричинить приєднання до СОТ, що на сьогодні залишається надзвичайно болючим питанням. Зокрема, досвід країн, які нещодавно приєдналися до СОТ, показав, що помітне зростання безробіття та зниження рівня життя населення зберігатимуться досить тривалий час після вступу. Тому дуже важливо врахувати цей момент та внести відповідні зміни до соціального законодавства.
Нагального вирішення потребує і проблема інформаційного забезпечення процесу приєднання України до СОТ. На сьогодні суспільство погано поінформоване про наслідки приєднання України до СОТ. Як і в інших країнах, доцільно було б вжити дієвих заходів щодо вирішення цієї проблеми шляхом створення інформаційних центрів для популяризації інформації про СОТ.
Не можна не згадати тут і так званий «третій вимір» процесу вступу України до СОТ: як наші кроки співвідносяться з просуванням Росії до цієї організації. На сьогодні Росія ще не підписала жодного двостороннього протоколу. Однак це ще не означає, що вона перебуває на далекій стадії приєднання. Навпаки: останнім часом наш сусід помітно активізував свою діяльність у цьому напрямку, про що свідчать часті візити американських і європейських торгових емісарів до Росії. Важливим є те, що недавно в Женеві вже розпочалось обговорення першого варіанта доповіді Робочої групи щодо вступу Росії до СОТ, підготовленого 64 країнами. Кінцевий варіант цього документа разом з Протоколом про приєднання та переліком поступок у товарах і послугах є тими основними документами, які визначатимуть умови приєднання країни до СОТ. Відповідно, цей перший варіант проекту доповіді є надзвичайно важливим, оскільки він визначає параметри для переговорів про багатосторонні зобов’язання, виконання яких вимагатимуть від Росії.
Для України надто важливо не опинитися в СОТ після Росії, оскільки тоді наш впливовий торговельний партнер стане учасником переговорного процесу і таким чином отримає додатковий ефективний важіль для втілення своєї економічної стратегії у відносинах з Україною; і, навпаки, Україна втрачає можливості для налагодження відносин з Росією на основі балансу торговельно-економічних інтересів.
Ігор ОСТАШ, заступник голови Комітету ВР у закордонних справах.
