Про що сказав і не сказав Іван Салій під час зустрічі з журналістами
Це була, мабуть, одна з найважчих прес-конференцій у житті заступника голови Київської міської державної адміністрації Івана Салія. Повільно добираючи слова, роблячи довгі паузи, нерідко опускаючи очі, Іван Миколайович не говорив — він, як чесна і порядна людина, скоріше просив вибачення в киян за те, що доводиться піднімати ціни за проїзд у міському транспорті.
Оживав тільки тоді, коли, відповідаючи на запитання, розповідав, що робиться в управлінні транспорту, яке він очолює, щоб кияни, навіть за сьогоднішніх неймовірно важких для транспортників умов, почувалися в метро, трамваї, автобусі, тролейбусі хоч трохи комфортніше і зручніше.
На перше місце він вивів безпеку людини. І водія, і пасажира. Прикрий і рідкісний випадок, коли недавно покотився вниз некерований трамвай, через те, що в спеку запаморочилася голова у жінки-водія, глибоко проаналізовано. Видано спеціальний наказ, який посилює вимоги до здоров’я водія, обстеження його перед тим, як вийти на лінію.
Управління разом з міською держадміністрацією навіть за умов фінансової скрути все-таки купує нові тролейбуси, автобуси, вагони електропоїздів, які облаштовано більшими зручностями для водія і пасажира, що, зрештою, і виливається в їхню безпеку та здоров’я.
Дошкуляють пробки на дорогах, особливо мостах. Що поробиш — у столиці істотно зросла кількість автомашин (і все це протягом якихось 4—5 років), навіть жоден генеральний план не може передбачити нові дороги й розв’язки. І взагалі, якщо говорити про вулиці та площі центральної частини міста, то вже й розбудовувати їх нікуди. Ось, наприклад, у головархітектурі столиці якось заговорили, що, як певний вихід із становища, можна розширити бульвар Шевченка. Відома річ, за рахунок тополиної алеї. То громадськість столиці так відреагувала на подібні розмови, що архітекторам тут же розхотілося братися за ризикований проект.
І ми розуміємо киян, сказав Іван Салій, хоч вихід з ситуації, що склалася, все одно доведеться шукати.
Сьогодні вкрай бракує мостів через Дніпро, зауважив він. Ті, що діють, несуть на собі таке навантаження, що ледь витримують. Тому нині ведеться інтенсивний ремонт мостів Південного, метрополітену. Щоб зовсім не перекривати рух мостами, ремонт ведеться частинами, а це, зрозуміло, не сприяє нормальному просуванню наземного транспорту. Зате після реставрації пробок у Києві поменшає.
— Я обома руками за проект, — сказав Іван Салій, — коли пропонувалося прокласти естакаду від бульвару Шевченка через Бессарабку аж на бульвар Лесі Українки. Ідея прекрасна, але, на жаль, сьогодні нездійсненна через брак грошей.
Заступник голови міської держадміністрації розповів і про нові умови перевезення на маршрутних таксі. Там посилюються вимоги до водіїв і власників перевезень. Машини, за словами Івана Салія, на міських маршрутах мають бути тільки найвищого класу — просторі й комфортні. Не може бути й мови про пасажирів, які стоять. Особлива вимога до перевезень пільгових категорій людей. Ми доб’ємося, сказав він, що 30 відсотків пасажирів, які мають право на безкоштовний проїзд, будуть-таки перевозити на всіх лініях маршрутних таксі.
Але за що вибачався Іван Салій перед киянами?
— Київ, — сказав він, — останніми роками різко збільшив бюджетні асигнування на утримання і розвиток міського пасажирського транспорту. Але це значно, фактично наполовину, менше, ніж потрібно. Ми, наприклад, просили на свої потреби 250 мільйонів гривень. А бюджет міста зупинився на 150 мільйонах. І це не вина міської ради і керівництва столицею — вони видають нам стільки, скільки може собі дозволити міський бюджет. Біда в іншому. В усіх країнах Європи і світу міський пасажирський транспорт завжди збитковий, а тому постійно одержує дотацію від держави. Нас залишено напризволяще. І, може б, ми якось ще зводили кінці з кінцями, якби не останнє різке подорожчання в країні пального, електричної та теплової енергії. Нині депо, автопарки уже стояли перед загрозою від’єднання електроенергії. Що це таке для міського електротранспорту, неважко збагнути. Бо зупинилися б не тільки трамваї й тролейбуси, а й поїзди метро. У цій ситуації, як завжди, оперативно відреагував міський голова. Необхідні кошти було перераховано, але це вихід із становища лише на певний час, оскільки гроші проплачено в рахунок річної квоти і борг просто перенесли надалі.
Розмірковуючи про долю столичного транспорту, Іван Салій дійшов висновку: в цій ситуації, коли міський транспорт кинуто на самовиживання, без перегляду тарифів за проїзд у київському метро, на трамваї, тролейбусі, автобусі не обійтися. «Питання тарифів, — сказав він — складне і болісне для кожної людини. Але ми несемо відповідальність за розвиток транспорту і не приймати рішення не маємо права. Неприйняття рішення — такий злочин, як і прийняття неправильних. Тому ми маємо чесно сказати киянам: щоб нормально працював метрополітен, щоб оновити вагони і рейки, ми змушені оформити кредит у 70 мільйонів гривень. Ще 70 мільйонів доводиться брати в кредит на придбання нових автобусів — ви ж бачите, що вулицями Києва і досі курсують латані й перелатані «Ікаруси», які до того ж ще інколи й загоряються. Але кредити треба повертати! Хочеться, щоб кияни нас зрозуміли й підтримали в таку важку годину.
Кажучи про підвищення тарифів, Іван Салій, знову-таки своєрідно вибачаючись, навів такі аргументи. У Києві — найдешевший зі 104 метрополітенів світу проїзд у метро. Навіть у Дніпропетровську квиток за проїзд підземним транспортом коштує 60 копійок. Набагато дорожче, ніж у нас, платить пасажир за свій проїзд міським транспортом у будь-якій країні Європи. Враховуючи всі аргументи, Управління транспорту стоїть перед необхідністю ціну разової поїздки в метро встановити приблизно 90 копійок. Квиток наземного транспорту коштуватиме 75 копійок.
Але таке рішення фактично не вдарить по кишені пасажира, якщо він користуватиметься проїзним квитком, особливо довгостроковим. Тоді його одна поїздка обійдеться в 27—30 копійок.
Іван Миколайович, просячи в киян підтримки, водночас рішуче закликав їх користуватися тільки проїзними квитками.
...Аналізуючи мовлене на прес-конференції, хочеться сказати: ми розуміємо вас, Іване Миколайовичу, бачимо становище міського комунального транспорту. Розуміємо й те, що накочується в країні нова хвиля економічної кризи. Не можна іншими словами назвати явище, коли одразу злітають ціни на бензин, дизельне паливо, електроенергію, тепло. Та так, що голова може запаморочитися. Думаю, що вас зрозуміють і кияни. Ми перетерпимо, як уже не раз терпіли. Але скільки ще терпіти нашому люду нездарне керівництво економікою країни, кровососів, які під мантією державних мужів і досі переганяють в офшорні зони, за кордон усе, зроблене нашими руками у вигляді мільярдів американських доларів? Та однієї сотої, тисячної оцих вкрадених грошей було б з головою, щоб покрити оті витрати, які не дають розвиватися міському транспорту, змушують брати з людей додаткові копійки за проїзд, що у багатьох сім’ях відкладають на буханець чорного хліба!
