Минулої п’ятниці у столичному спорт-барі «Планета Спорт» газета «Команда» влаштувала пряму телефонну лінію з тренером національної збірної України з футболу Леонідом Буряком, котра стала по-справжньому гарячою. Хоч і не дуже хочеться, та непомітно наближається вересень, і наша головна команда стартуватиме у відбірковому циклі Євро-2004. Природно, що інтерес до неї та її наставника поступово зростає.
Зателефонували вболівальники із 16 сіл і міст. Як кажуть у таких випадках, була присутня вся соборна Україна. А ще додзвонився прихильник гри з Кутаїсі на ім’я Бежан, якого цікавило, чи й дотепер Буряк дружить з Чівадзе та іншими грузинськими гравцями минулих поколінь. Отримавши ствердну відповідь, грузин щиро бажав усім українцям щастя, процвітання і висловив сподівання на майбутні приятельські контакти збірних наших країн.
Тривалий час перебував в ефірі істинний вболівальник із Одеси, таксист Діма. Його діалог у стилі справжнього мешканця цього видатного й чарівного міста викликав пожвавлення в залі, добрий сміх — то була реакція на своєрідний одеський гумор і безпосередність.
Це, так би мовити, антураж. А тепер послухаємо, що відповідав людям Леонід Буряк.
— Які в нас шанси у відбірковому турнірі наступного чемпіонату Європи?
— А які вони були у збірної Франції нещодавно на чемпіонаті світу? Тепер, як бачимо, грають не імена. Головне — якнайкраще підготуватися до події, до конкретного матчу, враховуючи багато аспектів і використовуючи власний досвід. Тоді з’являться шанси. У нас дуже сильна група. Проти всіх суперників виходитимемо з максимальним настроєм і не ділитимемо їх на сильних і слабких. Інакше повториться давня історія, коли недобрані очки в поєдинках з ісландцями, вірменами тощо не давали нам змоги досягти головної мети. І брати якісь зобов’язання — несерйозно. Адже все залежатиме від багатьох чинників: готовності збірної, кожного футболіста, стану його здоров’я. До речі, вплив тренерів на процес дещо обмежений. Адже основна робота наших кандидатів відбувається в клубах. А там декотрі виступають в основному складі, декотрі сидять на лаві запасних. І все-таки будемо дуже старатися. У нашому розпорядженні 25—28 гравців, на яких і покладаємося.
— Завдяки чому збираєтесь посилити атаку?
— Ми вже говорили про Хому. У резерві є ще й Калиниченко, Цихмейструк, ще кілька гравців, котрі виступають у національному чемпіонаті. Гадаю, досягне належного рівня Ребров. Поліпшать форму Шевченко, Мелащенко, Воробей. Хтось гратиме в середині, хтось попереду. Але ця проблема актуальна. І ми постійно думаємо, як її вирішити позитивно.
— А що буде з Ребровим?
— Ситуація, до якої потрапив Сергій, складна. Але попри все йому варто пригадати, як він усе робив у київському «Динамо», коли врізався, так би мовити, у гравців, заробляв штрафні, випереджав. Так, це боляче, це гулі і синці. Якщо він усе це збагне, то йому стане значно легше здолати кризу.
— А якої ви думки про провідного гравця клубу з Чикаго Дмитра Коваленка?
— Цікавий молодий футболіст. Але йому поки що зарано виступати у збірній. Я спеціально виїжджав до Німеччини, де Дмитро був на перегляді, щоб подивитися на нього. Його зрештою повернули до США. Либонь, ще не настав його час. Однак ми спостерігатимемо за Коваленком.
— У збірній переважають легіонери, гірники та динамівці. А як ви ставитеся до представників інших клубів. Скажімо, до Яксманицького, Першина тощо?
— Гра у клубах і збірній — зовсім різні речі. Не кожний може грати за національну команду. Це дуже високий рівень. Треба мати талант.
— А аргентинця українського походження Климовича чому не запрошуєте до себе?
— Я читав про все це в пресі. Але сам Климович до мене не звертався. Зрозумійте, не можемо ми на кожну публікацію у пресі реагувати запрошеннями. Я взагалі вважаю за краще опиратися на власних футболістів. Зміну паспортів не вітаю. Щоправда, бувають і винятки. Мені дуже подобається півоборонець «Шахтаря» Бахарєв. Найвищі рекомендації йому у нашій особистій розмові дав Невіо Скала, але сам футболіст поки що вагається, бо він приїхав до нас із Росії. Та коли визначиться, вітатимемо його у нашій команді. Імовірно, побачимо його в нашому таборі вже напередодні поєдинку з Іраном.
— Чи всі легіонери прибудуть на ту зустріч?
— Так, бо цей день визначено ФІФА для офіційних товариських зустрічей. Отож викликаємо Шевченка, Реброва, Лужного, Скрипника, наших «росіян» тощо.
— До речі, ви побували в Москві, де зустрічалися з українцями у «Спартаку». Які ваші враження від поїздки?
— З тамтешньої четвірки найяскравіше враження на мене справив Левицький. Парфенов не виступав тривалий час і щойно відновився після травми. Калиниченко переніс операцію на ахілловому сухожиллі. І в нього атрофований ікром’яз на цій нозі. Він приїжджав до Києва. Я водив його до тренера з важкої атлетики, який порекомендував спеціальні вправи для відновлення. Це тривала і виснажлива робота. Все тепер залежатиме від самого Максима. Він має талант і світлу футбольну голову. І дуже потрібний нам. Цихмейструк у нормальних кондиціях. Але його в «Спартаку» використовують не так, як треба. Едуардові ліпше грати в центрі або під нападаючими. А його змушують діяти по бровці.
— А з воротарями в нас усе гаразд? От, скажімо, Шовковський помітно здав.
— Я не ставив би так запитання. По-перше, Шовковський — один з найкращих наших воротарів. Особисто в мене майстерність Олександра не викликає жодних сумнівів. Він пережив дві тяжкі травми. Оговтатися після цього не так просто. Окрім Шовковського, маємо Реву, Воробйова, Близнюка, Левицького. І цей перелік, на щастя, можна продовжити.
— Ви — інтелігент, елегантна людина, стежите за собою. Маєте навіть молодший вигляд від деяких гравців. Подейкують, що через ваш м’який характер виникають труднощі у керуванні командою. Ви гаркнути на них можете чи вилаятися?
— Маю інші методи спілкування. В усіх командах, де працював, за мат штрафують. Я прихильник атмосфери, коли всі з повагою ставляться один до одного. У нас у збірній саме так.
— Як ставитеся до гравців, котрі мають зайву вагу? Візьмімо хоча б того Мусолітіна...
— Це талановитий гравець, він виступав у «Чорноморці» за моїх тренерських часів у тому клубі. За здібностями він — гравець збірної. Але кожна людина, як кажуть, коваль свого щастя. Бойова вага Мусолітіна — 71 кілограм. Якщо він з’явиться у тренувальному таборі збірної перед матчем з Іраном із зайвою вагою, то розмова буде коротка.
Один із вболівальників висловив думку, що методи Валерія Лобановського, де головним вважається функціональна готовність, нібито відкинули наш футбол назад. Що наші найкращі футболісти не вміють грати обома ногами. На це Буряк відповів:
— Не буду ще раз пояснювати, як поважаю Валерія Васильовича. Є концепція, яку сповідував він і яку ми й надалі сповідуватимемо. І відійти від цього гріх. Наведу один приклад, який пояснює, чому фізичні кондиції — основа всього у футболі, і не тільки в ньому. Кілька років тому, коли ми грали в одній відбірковій групі зі збірною Франції, я приїхав до Відня, щоб подивитися на неї в товариському матчі з австрійцями на стадіоні «Праттер». Справа була після відпусток футболістів. Ви подивилися б на Зідана. Побачив якийсь жах. Людина розбалансована, важка. Де й поділися техніка, вправність цього зіркового футболіста за відсутності належної фізичної готовності. Якщо таке сталося з ним, то чого вже чекати за подібних умов від наших гравців?
Раніше все було простіше. На футбол працювала вулиця. Тренерам залишалося тільки відшукувати діамантики і огранювати їх. Нині, на жаль, все інакше. Не можна дорослому гравцеві вкласти свій розум. Азів футбольної науки вчаться з 10 до 15 років. А в дорослому віці, тим паче у збірній, цього не навчиш. Раніше на шляху до майстерності треба було здолати кілька етапів, тривалих і важких: гру в юнацькому складі, в дублі, а потім уже в команді майстрів. Не кожний може терпіти, жертвувати особистим. Щодня треба себе силувати, лише тоді будуть результати. Саме такі люди зібралися в київському «Динамо» зразка 1975 року...
Стосовно лівої, правої ноги... Я і сам грав лише правою. Але ніхто не помічав моїх проблем з лівою, бо я дуже старався. Це, знаєте, мистецтво майстра. Недарма колись казали, що краще добре грати однією ногою, ніж погано двома...
— З приходом до «Шахтаря» Невіо Скали команда заграла по-новому, значно переконливіше і привабливіше. А ви якої думки?
— Мені дуже подобалося, як грав «Шахтар» за часів Віктора Прокопенка. Була готовність, якість гри. Не подумайте, що применшую достоїнства Скали. Але є люди, котрі роблять команди, і є такі, що виграють. Везіння супроводжує не всіх. Отож ніколи не погоджуся, що за Прокопенка команда була гірша, ніж тепер — під орудою Скали.
— Чи буде збірна відкрита для преси, для вболівальників?
— Безперечно. Ми обов’язково знаходитимемо час для спілкування. Гласність і відкритість — кредо нашої команди. Маю на увазі і тренерів, і гравців.
