Україна потребує нової державної політики у сфері етнонаціональних взаємин, наголошували учасники парламентських слухань «Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональ-ної політики єдності в Україні» (на знімку).
Тема парламентських слухань нерозривно поєднана з нинішньою ситуацією в державі та проблемами, які виникли через тимчасову окупацію Криму і частини територій Донецької та Луганської областей. Під час слухань пролунало багато як теоретичних та аналітичних суджень, так і конкретних пропозицій.
Заступник Голови Верховної Ради Оксана Сироїд висловила думку, що однією з причин нинішнього становища, нинішньої агресії є «відсутність послідовної державної етнонаціональної політики, яка стосувалася б національних меншин і принципів взаємодії всередині суспільства». За її словами, взаємини між етносами в Україні ніколи не були предметом «конструктивного осмислення». Хоча представники різних народностей, які проживають на території нашої держави, спроможні до пошуку компромісу. «Щоб виграти війну, ми повинні осмислити і прийняти нову державну політику у сфері етнонаціональних взаємин», — переконана О. Сироїд.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря (на знімку) (а саме цей парламентський комітет виступив ініціатором слухань) застеріг від спроб нового геополітичного перерозподілу світу. «Те, що відбувається в Україні, — це частина більшого конфлікту, — вважає парламентарій. — Конфлікту, з одного боку, тих, хто хоче нової Ялти, коли великі визначають за малих їх долю, місце на цій землі навіть без консультації з ними. І тими, хто наполягає, що на основі старого Гельсінкі має постати новий Гельсінкі, який врахує реалії після Холодної війни, врахує реалії глобалізації, врахує той факт, що часто-густо не лише старі загрози постають у новій формі, а й виникають нові загрози, до яких суспільство і держави не є готовими». Голова комітету наголосив, що боротьба з дискриміна-
цією, з расизмом, ксенофобією, нетерпимістю завжди повинна бути у пріоритетах держави і суспільства. А думка громадянського суспільства має бути врахована і під час реформи Конституції та процесів децентралізації влади.
Історичний досвід показує, що ущемлення мовних, освітніх, культурних, представницьких та інших прав і можливостей національних меншин може стати серйозним дестабілізуючим чинником. І навпаки, поліпшення самопочуття цих груп людей різко зменшує відцентрові прагнення. Так оцінив сучасну ситуацію в державі Василь Брензович, голова підкомітету з питань міжнаціональних відносин Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, голова Товариства угорської культури Закарпаття. Він закликав до відновлення діалогу з представниками різних етносів та національних меншин.
Процес імплементації та гарантування прав національних меншин на території країни залежить від політичної волі — переконаний Надзвичайний і Повноважний Посол Румунії в Україні Корнел Іонеску. На його погляд, сфери етнічних відносин є важливими і в процесі реформування держави, зокрема в питаннях децентралізації. «Процеси, які впливають на конституційні зміни, повинні бути всеосяжними, прозорими і відповідальними, — вважає посол. — Етнічні різноманітності є елементом, що визначає самобутність України».
— Російська агресія та окупація частини України засвідчили величезну загрозу не лише існуванню України як незалежної держави, а й правам етнічних груп, які проживають на території України. У Донецьку і в Криму, — заявив Михайло Ратушний, голова Української всесвітньої координаційної ради. Адже в теперішніх умовах російської окупації, відзначив він, будь-який прояв своєї національної ідентичності для українців, кримських татар, представників інших національностей означає загрозу бути незаконно затриманим, побитим, звільненим з роботи, а то й позбавленим життя.
Присутній на парламентських слуханнях віце-прем’єр-міністр, міністр культури В’ячеслав Кириленко запевнив, що формування сучасної дієвої етнонаціональної політики є одним із пріоритетів уряду. Однак учасники слухань наводили й інші факти. Скажімо, як розповів дослідник єврейської історії та культури Олександр Найман, Громадська рада Міністерства культури України звернулась до віце-прем’єра з проханням допомогти в реалізації постанови Верховної Ради, згідно з якою заповіднику «Бабин Яр» має бути передана невеличка будівля колишнього єврейського цвинтаря. Минуло майже два місяці — відповіді немає. Водночас О. Найман звернув увагу на те, що в Україні досі немає жодного ані посібника, ані підручника з історії культури національних меншин України.
Підсумовуючи дискусію, заступник Голови Верховної Ради Оксана Сироїд зазначила, що питання мовних прав усіх етносів, які проживають в Україні, може бути предметом регулювання різних законів, зокрема освітнього закону та закону щодо прав національних меншин. Окремої уваги, на її погляд, потребують представники кримськотатарського народу. «Можливо, саме війна і може стати тим тлом, який дасть змогу нам перестати боятися і просто подивитися у вічі одне одному, — сказала парламентарій. — Ми прожили вже таку історію разом, тобто такий період, який дає можливість нам довіряти і рухатися далі. Ми маємо той ґрунт, який нам дасть змогу сформувати повноцінну національну політику і зробити ефективне законодавство, яке дасть можливість усім етносам в Україні відчути себе захищеними».
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Пропозиції учасників:
Розробка нової державної концепції і програми етнонаціональної політики.
Оновлення редакції закону про захист прав національних меншин.
Виправлення перекладу Хартії регіональних і міноритарних мов.
Відновлення окремого центрального органу виконавчої влади, який опікуватиметься проблемами нацменшин.
Створення громадської ради з етнополітики та міжнаціональних відносин при Міністерстві культури України.
Безплатне або пільгове надання будівель і споруд, що перебувають у державній чи комунальній власності, для проведення національно-культурними товариствами благодійних і культурних програм і просвітницьких заходів.
Розробити заходи для збереження мов, що зникають в Україні: караїмської, кримчакської, кричацької, урумської, румейської, ідиш та інших.
Приділити особливу увагу освіті школярів-переселенців із Криму та сходу України, надати можливість вивчення в школах разом із державною мовою українською кримськотатарської, новогрецької, російської мов.
