У країнах ЄС активно обговорюють оприлюднену днями головою Європейської комісії Жаном-Клодом Юнкером ідею створення Збройних Сил Європейського Союзу та вихід Росії з Договору про звичайні збройні сили в Європі. Власний кореспондент «Голосу України» у Польщі попросив оцінити ідею Брюсселя.
Марек Сівєц — керівник Бюро національної безпеки Республіки Польща (1997—2004 ), віце-президент Європейського парламенту (2007—2009 рр.):
— Це радше декларація беззахисності Європейського Союзу і заклик, аби підходити до тих можливостей, які мають окремі держави-члени спільноти, як до чогось, що слід розвивати, співпрацюючи перед лицем тих загроз, до яких веде, з одного боку, Російська Федерація, а, з другого — агресивний ісламський рух. Щоб могти протидіяти цим загрозам. Йдеться не лише про армію як самоціль, йдеться про співпрацю розвідок, логістику та багато інших елементів, про які у Євросоюзі неодноразово говорилося, але так і не вдалося нічого в цьому напрямку зробити. 
Генерал Вальдемар Скшипчак — командувач сухопутних військ Збройних Сил РП у 2006—2009 рр., заступник міністра оборони (2012—2013 рр.):
 — Оцінюю цю ідею негативно. Взагалі не розумію її озвучення в ситуації, коли ЄС не може досягнути консенсусу і говорити одним голосом, коли є дуже суттєві поділи всередині Спільноти. У ситуації існуючих політичних поділів не буде можливості формування армії, яка буде конкурентною для армій НАТО. На мою думку, це абсолютно невідповідна пропозиція за нинішньої геополітичної ситуації в Європейському Союзі та у Східній Європі. 
Тим часом ідея Ж.-К. Юнкера отримала позитивний відгук у Німеччині. Ангела Меркель устами свого речника заявила, зокрема, що підтримує проект, проте вважає його «питанням майбутнього». Натомість голова парламентської комісії у закордонних справах Бундестагу Норберт Ротен заявив, що «ідея спільної армії саме на часі», бо в «інтересах європейської безпеки, порушуваної російськими устремліннями до гегемонії», є «подолання анахронізму», яким є малі національні армії країн-членів ЄС, що «дублюють свої дії та озброєння». Серед аргументів на користь такого кроку парламентар від ХДС, зокрема, наводить факт, що, незважаючи на те, що країни євроспільноти витрачають на військо величезні кошти, значно більші за Росію, їх індивідуальні «можливості у сфері безпеки залишаються недостатніми».
Деякі експерти переконують, що зародком такої європейської армії можна вважати проект передачі у розпорядження польського командування німецького батальйону у складі 600 військовиків та Військом Польським, за принципом паритетності, відповідної кількості польських військовиків під командування Бундесверу. Їх прогнози опосередковано знаходять підтвердження у словах міністра оборони ФРН Урсули фон дер Ляйен, котра в інтерв’ю радіостанції «Deutschlandfunk» висловила переконання, що процес військової інтеграції Європи (дослівно міністр назвала це «взаємопроникненням армій країн-членів ЄС». — Авт.) певного дня завершиться «постанням європейської армії, яка становитиме міцний європейський стрижень в НАТО».
А поки що занепокоєння країн євроспільноти, що межують із Росією, Захід заспокоює наданням військової техніки та проведенням спільних військових навчань. Так, в Естонії, Латвії та Литві розпочинаються тримісячні навчання НАТО за участю 3000 американських вояків. З цією ж метою до Риги морем доставили 750 американських танків, гелікоптерів та інших бойових машин, які після завершення навчань Пентагон вирішив залишити у Європі. 

Варшава.