Судова тяганина навколо ЗАлКу завершена. Верховний Суд «поставив крапку в багаторічній суперечці про розірвання договорів купівлі-продажу 68,01% акцій ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» вартістю, за договором, понад 380 млн. грн. і повернення їх у власність держави», — йдеться у повідомленні Генпрокуратури.
Зауважимо, що битва за позбавлення згаданих акцій російського алюмінієвого гіганта «РУСАЛ», на думку багатьох спостерігачів, не визначалася вправністю адвокатів чи кваліфікацією суддів, а виключно станом російсько-українських політичних відносин. 

Через те придбане якоюсь, швидше за все, підставною російською фірмочкою, підприємство, та ще й за кредит під гарантії українського уряду, було в 2001 році «платою за спокій». Нагадаємо: тоді, у лютому-березні згаданого року, після низки інших поступок Кремлю якось найдивнішим чином — протягом двох тижнів — згорнулася кампанія «Україна без Кучми»...
А далі — кілька перепродаж, ціла низка «дивних» рішень судів — запорізьких, київських і навіть бориспільського (у тому числі, й таке, що забороняло інвестору виконувати взяті ним зобов’язання!), і важливий державний актив, до того ж економічно успішний, перейшов до «РУСАЛу». Останній діяв у класичному стилі (українське ж бо законодавство не передбачає по-справжньому каральних заходів стосовно недолугого інвестора). Як тільки держава перестала дотувати електропостачання підприємства приватного російського власника, який, до речі, не виконав жодного зі своїх інвестиційних зобов’язань, то останній одразу зупинив виробництво і звільнив тисячі працюючих.
Потім взагалі вийшло так, що охорона (кажуть, вона належала вже іншій фірмі) становила понад 80 відсотків всього персоналу ЗАлКУ. Який — і свідчення тому численні публікації в місцевій пресі — коли потроху, а коли й енергійно — різали на металолом. Як результат — заява новопризначеного голови Запорізької ОДА Валентина Резніченка на його першій в області прес-конференції: «Давайте не жити ілюзіями: ЗАлК більше працювати не буде. Застаріла технологія, неконкурентоспроможний продукт на ринку. На сьогодні такі заводи закриваються і в нас, і в Європі. Тому навряд чи ЗАлК в тій якості, в якій ми з вами звикли його бачити, далі працюватиме... Але там є небезпечні об’єкти — шламонакопичувачі, які являють небезпеку в сенсі цивільної оборони. Їх потрібно охороняти, підтримувати у робочому стані. Сьогодні в держави немає грошей на це. І коли акції повернені до Фонду держмайна, то зараз складно сказати, хто це фінансуватиме. Схоже, що просто ми повісили собі тягар».
Зауважимо, що з посадовцем і не посперечаєшся в ситуації, коли на підприємстві, де колись заробляли непогані гроші шість тисяч працюючих, лишилися тільки бриль та палиця. Та ще є майданчик для, можливо, якогось нового виробництва. І крайніх за це, на жаль, немає...
Запоріжжя.