За останній рік тема люстрації прижилася в Україні і стала звичайним явищем, викликаючи дедалі менше зацікавленості громади. Наш народ рік тому вимагав люстрації чиновників, а сьогодні сам її проводить, замість того, щоб контролювати цей процес. Прибічників люстрації стає дедалі менше, адже не потрібно мати спеціальних юридичних знань, щоб зрозуміти, що недоліки в Законі «Про очищення влади» призведуть до негативних явищ, і осіб, яких звільнено відповідно до закону про люстрацію, буде поновлено на посаді. Це ніби зламаний годинник, коли стрілка то рухається вперед, то знову повертається назад.
Спочатку до Верховної Ради України було подано законопроект, який у ключових моментах перечив Конституції України, а згодом, посилаючись на те, що з люстрацією не потрібно тягнути, було прийнято Закон України «Про очищення влади», в якому так і залишились ті недоліки. Потім особи, на яких покладено функцію проведення координування процесу люстрації, надають Венеціанській комісії неофіційний переклад цього закону, і тепер є всі можливості на зауваження комісії відмовити, що у них був неофіційний переклад. Знову закриваємо очі на очевидне і йдемо в Європу, нехтуючи верховенством права, порушуючи права людини, задекларовані в Конституції України. Правова держава відрізняється від первісного суспільства тим, що навіть злочинців судять відповідно до закону і держава гарантує: їхні права не буде порушено.
Венеціанська комісія нам вказує на недоліки, а ми робимо вигляд, що не розуміємо. Як би нам не «подавали» результати візиту Венеціанської комісії до України, ми вміємо читати, і на офіційному сайті Ради Європи викладено офіційний переклад висновку по закону про люстрацію від 16 грудня 2014 року.
Та складається таке враження, що люстрацію навмисно утримують: хочеш провалити справу — затягни її. Замість того щоб розробити за цей час основні поправки до Закону «Про очищення влади» згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії, лише пусті розмови про нього.
13—14 лютого 2015-го в Мін’юсті відбулася низка зустрічей з Венеціанською комісією щодо обговорення проекту змін до закону. Та чи почули наші «люстратори» поради? Одна з очільниць в своєму інтерв’ю говорить відкрито про те, що ці поради не обов’язково брати до уваги. То навіщо тоді взагалі обговорювати з Венеціанською комісією цей закон і зміни до нього?
Народ України вимагав очищення влади, люстрація є політичною волею держави, але інструменти реалізації цього процесу обрані недосконалі. Найперше, що необхідно змінити, — це сам процес організації та контролю люстрації: створити незалежний орган, що здійснюватиме люстрацію, до складу якого ввійдуть особи, котрі отримали довіру народу, допустити до процесу люстрації громадські організації.
Наступний крок ефективності процесу — введення індивідуальної відповідальності.
Останній крок — з кола осіб, які підпадають під люстрацію, виключити виборні посади.
Відразу після візиту Венеціанської комісії Національною асоціацією адвокатів України було організовано за ініціативи громадських організацій «По захисту прав людини», «Рада юристів України», «Правовий захист землекористувачів», благодійної організації міжнародний благодійний фонд «Патріоти України» круглий стіл на тему: «Люстрація: шлях в Європу?», до участі в якому були запрошені представники правничих професій: адвокати, судді, прокурори, Міністерство юстиції та громадські організації.
Під час проведення заходу правники та представники громадських організацій одноголосно заявили: люстрації бути! Але вона має проводитись без порушення конституційних прав людини.
Наявність такого закону порушує права не лише тих осіб, які підпадають під люстрацію, а всіх громадян без винятку. Ми виборюємо демократичні цінності, верховенство закону, і жодні амбіції не повинні призвести до нехтування Конституцією.
Учасники круглого столу піддали критиці автоматичне звільнення на підставі закону про люстрацію, відсутність індивідуальної відповідальності. Через відсутність індивідуального підходу до перевірки осіб, які підпадають під люстрацію, на посадах залишаться ті особи, котрі порушували права людини, які були причетні до порушень прав людини під час подій на Майдані.
Держава невиправдано витрачає гроші платників податків: створено відповідний департамент при Міністерстві юстиції України, працюють комісії, відбуваються судові процеси — все це за кошти народу, а в результаті ті, кого звільнили, повернуться на посади і звернуться до Європейського суду за відновленням порушених прав, і Україна заплатить немалі кошти з бюджету цим особам.
Присутні на заході громадські діячі пропонували створення окремого органа — незалежної комісії з проведення люстрації. Те, що перевірку по закону про люстрацію проводять керівники осіб, які підпадають під люстрацію, а суддів — голови судів, викликає сумнів в її якості. З одного боку, керівник може «пролюструвати» особу, яка йому чимось не подобається, і помститися, а з другого, приховати підстави для люстрації та залишити на посаді того, хто однозначно під неї підпадає.
Модеруючи захід, я зазначала: «Закони про люстрацію написані так, що люстрації, якої чекав народ, не відбувається, більш як півроку паралізована Вища рада юстиції, не працює Вища кваліфікаційна комісія суддів. Це призвело до того, що народ сам почав проводити «смітникову люстрацію». Довіра до суду, яку мав відновити закон, стала ще меншою. Суди перебувають під тиском. З одного боку — кримінальні переслідування, що мене як адвоката хвилює, адже і так було важко добитися, щоб рішення суду не залежало від думки прокурора, а тепер суди заганяють у повну залежність від прокуратури. Мене це не хвилювало б так, якби я знала, що заяви звичайних громадян про винесення суддею неправомірного рішення так само вносилися прокурорами до ЄРДР та так само активно проводилось слідство. Але лише вбачається переслідування окремих суддів. З другого боку — тиск так званого люстраційного комітету, який сам порушує закон, чинить відкрито тиск на суд. Я лише мрію про те, що суди почнуть виносити справедливі законні рішення, але з такою люстрацією ми отримаємо суд, який виконує замовлення політиків. Народ, бачачи, якими методами діють чиновники, сам починає вчиняти самосуд — проводити «смітникову люстрацію», що є кримінальним діянням. Тепер кожен політик або злочинець може найняти мітингувальників і отримати рішення суду, яке йому необхідне. Треба враховувати, що особи, які стоять з шинами під стінами суду, навіть дуже часто не знають, про що справа. На круглому столі прозвучала фраза: адвокати бояться залишитись без роботи, бо той, кому потрібен захист, найме краще тих, хто прийде з шинами під суд, а не з доказами і законом у засідання суду. Інший учасник заперечив: судді щодо цього помиляються, бо кожен, хто стоїть з шинами, має свого адвоката. Крім того, до мітингувальників неодноразово зверталися навіть самі судді, які просили допомогти усунути іншого суддю, який їм чимось не подобається. А ось до чого призводить те, що не працюють органи, які можуть прийняти рішення про відповідальність судді за порушення процесу, етики, присяги: ми не можемо навіть реагувати на ці порушення. Хто розбиратиме сотні тисяч скарг, які залишились без розгляду? Судді не бояться відповідальності за порушення закону, а бояться, що вони «не сподобаються» особам, які мають можливість тиснути на них.
Адвокатам з матеріального боку не слід боятися люстрації, наших клієнтів стало більше, серед них і судді, і прокурори. Але лякає інше: цей процес зовсім нівелює конституційний принцип верховенства права. Нагадаю, що на Майдані загинули люди, які обстоювали закон, які не змирилися з масовими порушеннями прав людини, які бажали, щоб Україна ввійшла до Європи демократичною правовою державою. Нам запропонували люстрацію як швидке рішення цих проблем. Та ці закони досягають зовсім протилежного».
Агнешка Пясецька, польський експерт з питань децентралізації, вказала, що процес люстрації в Польщі не досяг поставленої мети, що польським верховним трибуналом норми цього закону визнано неконституційними. «Жодного суддю до цього часу не вдалося притягнути навіть до дисциплінарної відповідальності. Особи, які були автоматично звільнені, мали право подати документи на зайняття посади, з якої вони звільнені в загальному порядку, і пройти відповідний конкурс».
Представник Міністерства юстиції — Дмитро Димов — повідомив, що наразі йде робота над змінами до закону і що він не вбачає порушень у тому, що під люстрацію підпадуть також депутати. З його слів, не буде порушенням розширення кола осіб, які підпадають під люстрацію, коли включити виборні посади. Отак ми прислухаємось до порад партнера —Європи: робимо все точно навпаки. Які ще пропонуватимуться зміни до закону, не відомо, вихоплюємо інформацію з опублікованих інтерв’ю «люстраторів», в яких лише натяки на те, що люстрація буде ще жорсткішою. Та в чому ж проявляється її жорсткість? Відповідальність одна на всіх, незалежно від наявності чи відсутності вини, — звільнення.
Та зайшовши на сайти Мін’юсту, в рубриці «Обговорення законопроектів» я не знайшла інформації про обговорення змін до Закону України «Про очищення влади». На веб-сайті Міністерства юстиції «Очищення влади» теж не знаходимо інформації про діяльність міністерства в цьому напрямі, останні новини — це візит Венеціанської комісії 13—14 лютого 2015 року, відсутня також будь-яка інформація про діяльність громадської ради.
А вже 20 березня 2015-го на засіданні Венеціанської комісії запропоновано провести попереднє обговорення проекту змін до Закону «Про очищення влади».
Що запропонують комісії цього разу, чи хоча б документ, котрий буде надано на розгляд, матиме офіційний переклад, і хто поїде представляти Україну в вирішенні цього питання, і чи може від імені народу виступати Міністерство юстиції? На жаль, ми зможемо про це дізнатися уже за результатами засідання Венеціанської комісії.
Люстрація є вимогою народу і політичною волею держави! Неможливо допустити, щоб такий важливий процес продовжував відбуватися безконтрольно та слугувати піаром для певних чиновників. Лише якісний закон, в основі якого лежить верховенство права, який не порушує прав людини, зможе досягти мети проведення люстрації.

Ганна Колесник, голова Комітету захисту прав людини при Національній асоціації адвокатів України.

Ганна Колесник.