Українські активісти Франції рік тому створили Асоціацію медичної і благодійної допомоги Франція—Україна. Про діяльність цієї організації в інтерв’ю нашій газеті розповіла одна з її представників, лікар за освітою та українка за походженням Олександра ГОМОЛА.
— Розкажіть про ідею створення Асоціації...
— Діяльність активістів розпочалася трохи більше року тому, ще за часів Революції Гідності. До нас почали звертатися українці по допомогу для хворих та поранених під час подій на Майдані. Щоб допомогти, потрібна була організована й ефективна структура. Ми вирішили започаткувати Асоціацію.
— Ми, це хто?
— Це українці, що мешкають у Франції. Зокрема, Дмитро Атаманюк, я та інші активісти. Загалом Асоціація зараз налічує близько 30 представників по усій Франції. До неї входять українці, а також французи.
— Тобто з початку утворення Асоціації ви допомагали Майдану?
— Так, а потім розпочалася війна, і ми перейшли до інших потреб. Почали працювати з пораненими військовими. Організували місії французьких нейрохірургів, які консультували українських колег щодо складних операцій. Один із них професор, завідувач кафедри хірургії верхніх кінцівок і периферичних нервів Європейського лікувального центру імені Жоржа Помпіду в Парижі Емануель Масмежан влітку провів надскладні операції на зап’ястях бійців АТО.
— Здається, Parіs Match про нього написав...
— Так, французький професор влітку відвідував Україну, де разом з українськими колегами прооперував кількох бійців спецназу. На його думку, українські лікарі-ортопеди мають хороший рівень, але балістичні травми є досить складними, а тому потребують більше специфічних знань та досвіду. Реконструктивна хірургія залишається єдиною можливістю, щоб відновити функціональність, запобігти важкій інвалідності і повернути пораненого до повноцінного життя, хоча і вона не дає 100% результату. Згодом, у листопаді, розпочалися обміни фахівцями. Наступні заплановані на березень-квітень.
— Я так розумію, що обміни фахівцями — не єдиний профіль асоціації?
— Так, паралельно Асоціація започаткувала місії зі збору медичного обладнання. Ми звертаємося по усій Франції до лікарень, госпіталів та благодійних організацій по допомогу. Сьогодні з нами співпрацюють південна, західна та північна Франція. Загалом Асоціація відправила вже 10 двадцятитонних вантажівок з медичними ліжками, діагностичною апаратурою тощо. Тут варто згадати Мирославу Бровчук, яка координує цей шмат роботи.
— А що ви цього разу передаватимете до України?
— Тут більше дихального обладнання. Зокрема, понад 50 концентраторів кисню, п’ять приладів для штучного дихання, дефібрилятори, зволожувачі та розпилювачі, обладнання для відсмоктування тощо. За два тижні отримаємо ще. Зараз ми співпрацюємо з французькою фірмою, яка опікується дихальними апаратами різного призначення для літніх та людей з вадами. Ми домовилися з ними, і частина обладнання поїде до України. Дихальне обладнання буде встановлено на мобільні пересувні комплекси та у стаціонарних медичних закладах.
— А куди саме ви передаєте медичне обладнання?
— Спочатку ми передавали у шпиталі у Києві та Львові, потім в інші медзаклади. Багато обладнання передали на схід України, до міст Дніпропетровськ, Старобільськ, на Луганщину, вздовж лінії фронту.
— А з ким ви співпрацюєте в Україні?
— В Україні ми співпрацюємо з МАПУ (Міжнародна асоціація підтримки України, http://mapu.org.ua), яка організовує логістику на місцях, починаючи з розмитнення і закінчуючи доставкою та інсталяцією безпосередньо в медичних закладах. МАПУ має відповідні дозволи та філії. Зокрема, у Києві, Дніпропетровську, Краматорську та інших містах. Наші партнери вивчають запити лікарень і надають нам перелік необхідного обладнання, а вже ми розшукуємо необхідне, збираємо і доставляємо до України. Крім того, ми співпрацюємо з партнерами у Бельгії, Німеччині та Австрії.
— Наскільки система передачі обладнання забюрократизована тут, у Франції?
— Є певні елементи бюрократії. Але це питання скоріше пов’язане не з нормами, а рівнем довіри.
— Що ви маєте на увазі?
— Йдеться зокрема, про те, що французька сторона переважно цікавиться, яким чином обладнання потрапляє до України, чи потрапляє воно у потрібні заклади, як використовується потім. Французи вимагають контролювати передачу обладнання до кінцевого користувача і навіть пацієнта. Вимагають від нас перевіряти, щоб насправді все потрапило до лікарень. Головне у такій співпраці — це ефективність. Довіра є, ми співпрацюємо.
— Чи маєте ви намір займатися ліками?
— Спочатку у нас були такі ініціативи. Зокрема, Дмитро займався проблемою Целоксу, ми передавали його до України. Ліками займатися складніше, та ми вивчаємо це питання. Є лабораторія, яка хоче нам передати ліки. Але потрібно відповідати певним нормам зберігання. Поки триває обмін інформацією з колегами. Існує асоціація, яка також готова передавати і ліки, але вони чекають поки завершиться наш випробний термін. Вона співпрацює з організаціями, які мають трирічний досвід роботи у цій сфері, а нам виповнився лише рік. Проте, зважаючи на те, що в Україні — війна, вони погодилися переглянути умови співпраці і підуть нам назустріч, сподіваюсь.
Роман СУЩЕНКО, спеціально для «Голосу України».
Олександра Гомола (друга зліва) та інші волонтери готують чергову партію допомоги.
Фото з архіву О. Гомоли.
