Диспаритет цін може розвалити сільське господарство остаточно, — до такого висновку дійшли фермери на своїй нараді. Такої стурбованості керівників невеличких сільгосппідприємств і фермерів станом справ ще, мабуть, не було. Вони опинилися в ситуації, коли легше припинити виробництво, аніж продовжувати затягувати зашморг непомірними податками і цінами на матеріально-технічні ресурси. Але давайте послухаємо самих учасників наради.
Віктор АТАМАНЮК, керівник ТОВ імені Шевченка (Здолбунівський район):
— Ми платили шість гривень податку за один гектар ріллі. Нині ж його встановили у розмірі 132 гривні. Вирішили придбати запчастини до тракторів та агрегатів. Постачальник виставив нам рахунок на суму 26 тисяч гривень. Проплатили. Увечері телефонують: «Доплатіть ще шість тисяч, бо ціна вже змінилась». Скажіть, у нас хтось контролює ці процеси? А ціна на молоко пропонується 4 гривні 80 копійок за літр. Якщо вона такою залишиться, то галузь буде збитковою, і ми вимушені будемо пустити худобу під ніж.
— Разом з тим, — доповнює його керівник СГПП «Розвазьке» Петро ЯГОДКА, — ціна на молочну продукцію у магазинах зросла. Беруть у нас за старими цінами, а продають, як заманеться. Посіяли зернові без міндобрив. Вартість тонни селітри зросла у три рази порівняно з торішньою. Хто встановлює такі ціни, поясніть нам.
Леонід РОМАНЧУК, фермер із Млинівського району:
— Наш споживач не готовий купувати хліб по три євро. Навіть якщо ми витримаємо ціновий удар, то маємо право продати свій товар уже з певним прибутком. Але чи зможуть його купити споживачі? Складається враження, що нині земля не у тих, хто при владі. І вони все роблять, аби люди відмовились від землі.
Олег ПОЛІЩУК, фермер з Посягви Гощанського району:
— Ціни збільшились не тільки на паливно-мастильні матеріали, запчастини, міндобрива. Те саме і на будівельні матеріали, оргтехніку. Та чомусь ніхто не пропонує більшу ціну на сільгосппродукцію. Але ж нам треба вчасно платити податки. Спробуй, не заплатити єдиний внесок сьогодні, завтра буде штраф. Перевагу мають великі агрофірми, які продають зернові за кордон. Та за продовольчу безпеку держави відповідаємо ми, фермери.
Любов УКРАЇНЧУК — фермер з Радивилівського району призупинила свою діяльність, бо разом із чоловіком допомагають бійцям АТО. Її думка з приводу ситуації, що склалася, перейшла у політичну площину — необхідна націоналізація енергоресурсів, великих підприємств.
Надія ПЕРЕХОДЬКО, директор департаменту агропромислового розвитку Рівненської ОДА:
— Маємо вражаючий диспаритет цін. Через високі споживчі ціни купівельна спроможність більшості громадян надзвичайно упала. Молоко від виробника купується ще дешевше, ніж торік. Спостерігається безпідставне підвищення цін на матеріально-технічні ресурси.
На нараді вирішено протокольно записати всі зауваження і звернутися у вищі ешелони влади на відповідне реагування.
Ще одна гостра проблема, з якою з початку року зіштовхнулися фермери — зміни у законодавстві по сплаті пенсій. Керівників сільгосппідприємств, фермерів зобов’язали платити пенсії так званим пільговикам, тобто жінкам, які мають більше п’яти дітей, і трактористам, які раніше вийшли на пенсію. Таких в області більше 1200 осіб. Селяни вирішили не платити кошти в Пенсійний фонд. Але звідти вже прийшли позовні заяви в суд на них. Відбулася зацікавлена розмова між представниками Пенсійного фонду Василем Пасічником, Олександром Сукачем та фермерами. Голова асоціації Дмитро Українець повідомив, що вже підготовлений проект закону, які відмінить ті положення попереднього закону від 28 грудня 2014 року. Але коли новий закон буде прийнято — того ніхто не знає. І чи не доведеться селянину таки платити пільговикам. Приміром, СГПП «Розвазьке» змушене віддати 15 тисяч гривень таких коштів щомісяця. А там, де немає сільгосппідприємств та фермерів, згаданим категоріям платитиме держава. Де, скажіть, справедливість?
Андрій БАБІНЕЦЬ, Олександра ЮРКОВА.
Рівне.
