У Москві, біля самої Спаської вежі, на Василівському Спуску росіяни відзначили ювілей (минув рік) анексії Криму. Свято було державним, на ньому виступили всі лідери думських фракцій, завербовані патріоти, типу мотоцикліста з погонялом «Хірург», актора Харатьяна, співачки Доліної і, звичайно, «він сам», організатор і натхненник захоплення півострова — президент Росії.
Народ на мітингу був в основному служивий — дрібні чиновники, офісний планктон, студенти та учні старших класів. Було видно, що прийшли за рознарядкою. Акція виявилася багатою. Через численні прапори, гасла, портрети ніхто не бачив, що ж там відбувалося на сцені. «Ми із Тули приїхали на автобусі, у коледжі дали вихідний», — розповіли журналістам молоді люди у жовтих кепках з написом «Справедлива Росія», якими командував кремезний чоловік у камуфляжному жилеті. Після закінчення мітингу, «усім, хто залишився до кінця», бригадири в камуфляжі роздали по 300—500 рублів.
Як написав відомий московський журналіст про мітинг біля Кремля: «це було свято Великої Крадіжки». Але кремлівські піар-технологи назвали по-іншому — «повернення Криму до рідної гавані». Щоправда, можна назвати і так: «міжнародний озброєний рекет». Після «розігріву» горілкою та виступами Жириновського, самозваних лідерів Криму (вони приїхали до Москви у повному складі — Аксьонов, Константинов, Меняйло) народ, що мітингував, посмілішав і почав вимагати «повернути Росії Фінляндію та Польщу». Один оратор намагався скандувати «Крим — Росія — Христос — Воскрес», але підтримки у народу не знайшов. Напівпенсіонер Геннадій Зюганов, взявши слово, заявив, що «вчора київська хунта торпедувала Мінські угоди. Але ми продовжимо підтримувати «Новоросію» і відправляти туди гуманітарну допомогу». У цьому місці студенти, що замерзли, голосно заспівали: «И все-же мы отжали Крым, Сверкая сталью и огнем. Мы всех на свете победим». Тоді ж і пролунали гасла: «Даєш Фінляндію!», «Даєш Польщу!».
Утім, після виступу Путіна народ, покидавши прапори та плакати, пішов убік станцій метро. «Дезертири» проходили біля місця вбивства Бориса Нємцова, «Москворецького мосту», де і сьогодні багато квітів і стоїть його кілька портретів. Хрестилися і щось шепотіли.

Москва.