На сьогодні склалася вкрай незадовільна ситуація із радіомовленням на довгих і середніх радіохвилях. Україні у спадок дісталася досить потужна мережа передавальних центрів. Найбільш потужні розташовувалися в Миколаївській, Львівській, Харківській областях та в м. Бровари Київської області. Нині найпотужніший передавальний центр в м. Бровари повністю зруйнований, хоча в недалекому минулому на частоті 207 кГц (довгі хвилі) мав можливість поширювати сигнал в радіусі 1000 км, тобто передачі українського радіо могли приймати по всій території нашої країни на приймачі всіх типів.
На сьогодні працює передавач у Миколаївській області на частоті 549 кГц потужністю 500 кВт і в Харківській — на частоті 837 кГц потужністю 150 кВт. Потужність передавача в Миколаївській області достатня для прийому сигналу в Миколаївській, Херсонській, Одеській та частково в Запорізькій, Дніпропетровській, Кіровоградській областях і АР Крим. Слабкий сигнал можна почути в окремих східних районах Донецької області.
В умовах сучасної війни, яку Росія веде в Україні, винятково важливу роль має інформація. Не випадково терористи передусім знищували або захоплювали передавальні центри. У цьому сенсі слід розглядати і свідоме знищення Броварського радіопередавального центру підрозділу концерну РРТ.
Сьогодні мешканці окупованого Донбасу перебувають в інформаційній блокаді — українського телебачення, радіо більшість населення не чує. З телебаченням ситуація справді складна. Найпотужніші передавальні центри розміщені в Донецьку і Луганську. Що стосується радіо, то проблему можна оперативно розв’язати, збільшивши потужність передавача в Харківській області (Таранівка) до 500—1000 кВт. Цей захід гарантував би якісне проходження сигналу на Донбасі та в сусідніх областях.
Проблема з радіомовленням стосується не лише сходу України. В західному регіоні і, передусім, у Закарпатській та Чернівецькій областях, де мешкає багатонаціональне населення, ситуація з інформаційною безпекою не є задовільною. В цьому регіоні в сусідніх Румунії та Угорщині працюють надпотужні передавачі на довгих і середніх хвилях. Прикро буває за країну, коли трансляцію українською мовою можна почути з Румунії, а з рідної України радіосигналу немає. Тож у Львівській області (Красне) необхідно відновити роботу передавача на частоті 936 кГц. Потужністю 500—1000 кВт.
Є ще один міф щодо довгих і середніх хвиль — це вже застарілі діапазони, минуле століття. Справді, сьогодні, в епоху Інтернету, супутникового мовлення, значення довгих і середніх хвиль зменшується. Але чому тоді на довгих хвилях цілодобово працюють радіостанції Росії, Франції, Великої Британії, Польщі, Румунії та інших країн, не кажучи вже про те, що на середніх хвилях по всій території України чудово чути російські радіостанції?
Нещодавно було розпочато радіомовлення російською мовою, зорієнтоване на російського слухача, на частоті 1431 кГц. Що ж, це важливо, це потрібно робити, але, може, спочатку потрібно забезпечити якісне поширення радіосигналу по всій території України хоча б першого канала Українського радіо?
Перевага довгих і середніх хвиль в умовах інформаційної війни полягає і в тому, що практично всі радіоприймачі, які є в населення, починаючи з радянських (а таких у чудовому стані досить багато) і закінчуючи сучасними моделями, працюють у цих діапазонах, чого не скажеш про УКХ.
З огляду на потреби національної безпеки у сфері радіомовлення конче необхідно:
1. Терміново відновити повноцінне (з 6.00 до 24.00) мовлення 1-го канала Українського радіо на середніх хвилях.
2. Вивчити питання побудови потужного радіопередавального центру (взамін зруйнованого в Броварах) у центральних регіонах України з метою охоплення всієї території на частоті 207 кГц.
3. Слід погодитись і підтримати пропозицію речника АТО А. Лисенка щодо оснащення визволених населених пунктів сходу простими недорогими приймачами-радіоточками, які працюють на фіксованій частоті. Виробництво таких приймачів можуть оперативно освоїти багато українських підприємств, але за однієї умови — наявності потужного передавача на довгих (що, безперечно, краще) чи середніх хвилях.
Леонід РОМАНЕНКО, конструктор радіоапаратури.
Київ.
