Після того як російський ринок став спочатку ненадійним, а потім недоступним для більшості українських підприємств, бізнесмени придивляються до ринку Євросоюзу. З 1 січня 2016 року у нас з ЄС запрацює зона вільної торгівлі, яка, до речі, для України вже діє в односторонньому напрямку, але істотного зростання експорту українських товарів на захід поки не спостерігається. І це не дивно — європейський ринок, хоч і величезний, але й з найвищим рівнем конкуренції, отже, і вимогами до ціни та якості. Утім, розбиратися з європейськими правилами і стандартами починають не на словах, а на ділі. Український союз підприємців і промисловців нещодавно відкрив представництво у Європейському Союзі. Чим займатимуться представники українського бізнесу у Брюсселі, ми запитали у його директора Миколи ТИМОЩУКА.
— У вас вже є перші «клієнти»-підприємства, які хочуть вийти на західний ринок?
— В УСПП діє Центр підтримки експорту — це окремий підрозділ, який займається сприянням експорту. Ця робота ведеться не один рік. А наше одне з першочергових завдань — контакти з європейським бізнесом, торговими місіями, асоціаціями, торгівельними палатами. Зараз ми в Україні виявляємо, з яких експортних позицій у нас нерозкриті можливості, і де вітчизняна продукція має потенціал.
— Тобто ваша робота — знайти ринок для наших підприємств?
— Це лише її частина. Буде три напрямки роботи. Перший — бізнес. Це пошук бізнес-партнерів, інвесторів та ринків збуту. Другий напрямок — співпраця з усіма структурами Європейського Союзу: Європарламентом, Єврокомісією, Службою зовнішніх дій і т. д. Коли ми приїхали до Брюсселю із наміром відкрити такий офіс, то всі ці структури побажали отримувати на регулярній основі оцінку бізнесу реформ, що проводяться в Україні, реального бізнес-клімату, соціального стану й ситуації в економіці. У думці нашого бізнесу вони бачать об’єктивний погляд на те, що відбувається насправді. Третій напрямок — перегляд Політики сусідства, що було проголошено ЄС. Ця Політика визначає юридичну, правову та фінансову складову відносин між Україною та ЄС на багато років. Зараз саме в її рамках проводиться програма Східного партнерства, а в рамках вже Східного партнерства — всі ці численні програми з розвитку бізнесу, кредитування тощо.
— Існує міф, що з 1 січня наступного року, коли запрацює ЗВТ, вітчизняний бізнес не витримає конкуренції...
— Сьогодні європейський вектор — єдиний безальтернативний шлях для України. На цьому, до речі, не раз наголошував президент УСПП Анатолій Кінах. Лише цей шлях може забезпечити модернізацію української економіки, змусити наших промисловців перетворити свої підприємства на сучасні, і тільки цей механізм дасть змогу вийти на європейський та світовий ринки. Але є велике «але». Це все буде можливо при прагматичній і патріотичній підтримці державою Україна свого бізнесу. Дехто називає це протекціонізмом, дехто — субсидіарством. Я з цим абсолютно не згоден. Країни ЄС, особливо з колишнього соціалістичного табору, отримували і отримують мільярдні структурні кошти ЄС для того, щоб зробити конкурентоспроможною свою економіку. Зокрема, дуже вдалі та яскраві приклади у Польщі та Литві (двох близьких нам країн) щодо вільних економічних зон та індустріальних парків. Вже скільки років минуло, а вони досі мають інвестиції та розвиток від цих механізмів.
— Що українські підприємства сьогодні можуть запропонувати європейцям?
— Тут не треба плекати ілюзій. Зі своїм потенціалом Україна для Європи — величезний конкурент. Сподіватися, що нас зустрінуть на вільному ринку з відкритими обіймами і хотітимуть купити нашу продукцію, особливо, якщо вона не буде належної якості, марно. Ми не можемо просити ЄС надати нам такі преференції, які дозволять витіснити з ринку європейські компанії. Вони також патріоти своїх країн. Але ми маємо вимагати, щоб український бізнес став конкурентоспроможним. Зараз виставляти молодого перспективного боксера проти Кличка — це несправедлива конкуренція. Ми повинні «дорости» до професійного рингу, а потім виходити і битися за місце під сонцем. А для цього, передусім, потрібна постійна підтримка з боку держави та послідовна політика розвитку промисловості та підприємництва. По-друге — досвід, технології та кошти від ЄС.
— Якби я була директором підприємства, яке хоче вийти на західний ринок, що б ви мені порадили?
— По-перше, потрібен персонал, який орієнтується у морі доступної інформації. На жаль, сьогодні жодна організація вам не надасть усіх даних українською мовою, де б покроково було розписано, куди йти. Це можуть зробити тільки дорогі європейські консультанти, на яких ви витратите мільйони. Водночас величезна кількість інформації в Інтернеті вже є доступна: про гранти на розробку бізнес-планів, фонди в рамках NІF (Neіghbourhood Іnvestment Facіlіty) — це інструмент для інвестицій у країни-сусіди ЄС, у тому числі в Україну; про кредитування, що здійснюється Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) через низку українських банків на розробку бізнес-планів, тренування персоналу. Коли ви все це дослідили, тоді звертайтеся до нас.
Друге — у Євросоюзі відкриті статистичні дані щодо розміру та потенціалу різних секторів економіки, напрямків імпорту та експорту, обсягів ринків, їх основних гравців. Ви це все маєте опрацювати. Бо, якщо шукаєте партнера у ЄС, треба виходити з дуже конкретною пропозицією. Запитання: «Я хочу працювати в ЄС, що мені зробити» — не конкретне, це радше правильне бажання. А ось правильна інформація: «Я вирощую картоплю з таким-то вмістом крохмалю, у таких-то обсягах, можу постачати стільки і протягом такого часу, мені цікаві такі і такі ринки». Ми беремо ці дані, йдемо до торгпредставництва або потенційних клієнтів і кажемо — є такий український товар, такої якості і т. д.
Крім того, сподіваємося, що цього року Україна приєднається до програми COSME (Європейська програма розвитку малого та середнього бізнесу), і ми станемо частиною «Європейської мережі підприємців» (European Enterprіse Network — EEN). Крім того, міністр освіти та науки Сергій Квіт вже публічно заявив, що Україна приєднується до програми «Горизонт 2020» — гранти для наукових розробок та відкриттів, а також кредити на технічну допомогу та фінансування інноваційних бізнес-проектів. До того ж у рамках NІF є дуже багато програм, таких, як DCFTA Facіlіty — кредити від ЄБРР та ЄІБ, під проекти на модернізацію підприємств згідно з вимогами ЗВТ. Всіх цих речей багато, і вони складні. Це нелегка схема, де ти просто приніс план для свого бізнесу і отримав гроші. Але ми будемо допомагати вітчизняним компаніям це використовувати. Та й самі будемо вчитися.
Розмову вела Тетяна ПАСОВА.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
