Чи допоможе це подолати проблеми фінансової децентралізації?

Здавалося б, час, про який так довго мріяли малі міста, настав: цьогорічний держбюджет намагався якомога більше змістити фінансові акценти зі столиці та обласних центрів на невеликі населені пункти. Бо завжди було чути нарікання: центр забирає, а потім несправедливо ділить те, що фактично заробляють на місцях. Про те, що ситуація змінилася кардинально, поки говорити рано. І все ж зроблено першу спробу надати громадам малих міст і населених пунктів більше свободи в тому, щоби самим заробити й самим же розподілити. Наскільки вони вдалі? І чи вдалося скористатись наданим шансом? Відповіді на ці запитання неоднозначні.

Держбюджет завинив — ми йому прощаємо?

Напевно, далеко не скрізь місцева влада так буквально зрозуміла можливість фінансової свободи і так активно взялася обстоювати свої права, як у Славуті. Свою копійку тут готові захищати на всіх рівнях. Навіть на урядовому. Отож до Прем’єр-міністра вже підготували кілька листів та заяв з вимогами.
Ну, от приміром, свої претензії до Арсенія Яценюка міський голова Василь Сидор висловив у відкритому листі, де вимагав виконати норми Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Адже цей документ передбачає компенсацію соціально-економічних ризиків населення, яке проживає на території зони спостереження ХАЕС. Надання відповідної субвенції було передбачено минулорічним державним бюджетом. Однак заплановані кошти до Славути так і не надійшли.
Це не новина. Вибивати гроші саме за цією статтею тридцятикілометровій зоні ХАЕС завжди було проблематично. І все ж міський голова попросив прем’єра повернути минулорічний борг. «Інакше Славутська міська рада буде вимушена звернутись до суду по захист порушеного права територіальної громади з відповідними позовними вимогами до Кабінету Міністрів України», — попередив В. Сидор.
На жаль, іншого способу повернути кошти, котрі обіцяв центр, він не бачить. І стосується це не лише згаданого факту. Випадків, коли під тим чи іншим приводом до глибинки не доходить обіцяне, чимало. А буває, що просто з-під носа щезають уже виділені суми.
Так сталося в Славуті, коли центр просто вилучив минулорічні кошти, котрі надійшли як субвенція на ремонт доріг. Дуже часто такі фінансові вливання приходять надто пізно, і за останній місяць року їх просто не встигають освоїти. Тому в Славуті сподівалися, що гроші залишаться як перехідні на нинішній рік. Але їх не стало, а погані дороги залишилися. Хто і яким коштом їх утримуватиме, ремонтуватиме, будуватиме?

Будинки є. Податків немає

Та хіба тільки з дорогами проблема? Місцеві бюджети вже хронічно потерпають від фінансового дефіциту. Тому міські голови мали певні надії на те, що зміни в бюджетній політиці держави дадуть можливість вільніше розпоряджатися заробленим. Однак не всі сподівання справдилися. Всім відомо, що податок на доходи фізичних осіб довгий час був основним фінансовим джерелом для місцевих бюджетів. Але тепер міста змушені віддавати значну його частку — п’ятнадцять відсотків — до держбюджету. Натомість ці втрати мав би компенсувати податок на нерухомість та акцизний збір, котрий нині залишається на місцях. Здавалося б, тут усі козирі в руках місцевої влади, бо ж сама визначає: кому, скільки й за що платити. Та з’ясувалося, що компенсація далеко не скрізь вийшла рівноцінною. Бо податок на доходи фізичних осіб — один із найстабільніших. А от із оподаткуванням нерухомості — проблеми.
Той самий славутський міський голова стверджує, що в місті лише половина нерухомості зареєстрована у відділі юстиції, і, значить, тільки ця частка може обкладатися податком. А з решти взяти гроші практично неможливо, бо формально таких об’єктів оподаткування просто немає.
А ось статистика невеличкого селища Маків, що в Дунаєвецькому районі. Тут проживає майже три тисячі осіб. А розміщаються всі вони в ... 68 (!) будинках. Як таке може бути? Та дуже просто. Решта будівель так само не зареєстрована, а тому ніхто із господарів не збирається платити податок. Мало того, селищний голова бідкається: «Як примусити вісімдесятилітню власницю платити за прибудову, що була зведена ще до війни? І який податок тепер з неї брати?» З одного боку, перед бабцею незручно, що тепер її змусять платити за столітню розвалину. З другого, не виявиш наполегливості — казна залишиться порожньою. То як бути?
— Треба насамперед провести чіткий облік усієї нерухомості, й тоді все стане на свої місця, — радить міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук.
І робить це небезпідставно. Бо в його місті влада зуміла зібрати кошти, котрих решті не вистачає.
За високими показниками тут не гналися. Вирішили, що податок у два відсотки на житло і один — на нежитлову нерухомість буде цілком посильним для населення і вигідним для бюджету. Підрахували, що він принесе майже сімсот тисяч гривень. Але тут без державної підтримки не обійтися. Бо виходить, що законослухняні громадяни свою нерухомість зареєстрували і тепер справно платитимуть. А на незаконослухняних методів впливу немає?

Цей мільйон тобі, й цей — теж тобі?

Але бути активним та ініціативним вдається не завжди. І не тому, що не хочеться. А тому, що обставини так складаються. Ще один податок, на який мали би зробити ставку невеликі міста, це акцизний збір. Але й тут не в усіх однаково виходить. Добре, якщо в населеному пункті достатньо підприємців, котрі спроможні його платити. Наприклад, у Старокостянтинові прогнозовані річні надходження за цією статтею обчислюються мільйонами.
— Якщо раніше на дороги з держбюджету нам виділяли 1,3 мільйона гривень, то нині замість цих коштів ми матимемо від акцизу 5,7 мільйона гривень, — продовжує Микола Мельничук. — Тож ми не тільки не втратили, а навпаки, виграли.
Та не скрізь все так оптимістично. У Славуті зовсім інша арифметика. В місті є 72 торговельні точки, котрі можуть бути потенційними платниками цього податку. Дві з них ще на початку року відмовились від реалізації підакцизного товару. Скільки ще наслідує їх приклад, сказати важко, бо нинішня вкрай нестабільна фінансова ситуація змушує багатьох підприємців просто закривати свій бізнес. А це, зрозуміло, позначиться на бюджетних надходженнях.
Одне слово, за найкращого розвитку подій у місті могли би зібрати майже 730 тисяч гривень акцизного збору. Тепер повернімося ще до податку на нерухомість. Прогнозують, що він має перейти планку за два мільйони гривень. У результаті місту дали змогу самостійно заробити й залишити в своєму розпорядженні понад три мільйони гривень. Та водночас із зменшенням частки податку на прибуток воно втратило близько дев’яти мільйонів гривень.
Тепер неважко підрахувати, що в міській казні вже утворилась дірка майже в п’ять мільйонів гривень. Ці гроші — не гіпотетичні. Раніше за ними були чітко закріплені статті витрат. Тепер витрати залишилися. Мало того, через інфляційні процеси, подорожчання енергоносіїв та вартості комунальних послуг вони продовжуватимуть зростати, а джерела їх компенсації ставатимуть дедалі меншими. Тож як вийти з цієї ситуації?
Міським головам непросто дати однозначну відповідь. Наразі їм доводиться поєднувати непоєднувані речі. Бо, з одного боку, хочеться самостійно розпоряджатись якомога більшими сумами. З другого — ці кошти дуже важко, а подекуди просто неможливо заробити.
Саме через це на місцях вишукують будь-які можливості, щоби зібрати гривню до гривні. Намагаються навіть витребувати свої кошти від уряду через суд. Наскільки успішною буде така практика, покаже час. А нині всім стало зрозуміло: нинішній бюджетний рік буде вкрай важким. І самостійність проявлятиметься не тільки в тому, хто скільки зможе заробити, але й у тому, як заощадити, не сподіваючись на безмежну підтримку з центру.

Хмельницький.

ДУМКА ФАХІВЦЯ

Микола Панасюк, заступник начальника відділу з питань внутрішньої політики, адміністративно-територіального устрою та інформаційного забезпечення виконавчого апарату Хмельницької обласної ради:
— Органи місцевого самоврядування в період реформ та фінансово-економічної кризи підпадають під вплив таких чинників, як обмеженість у ресурсах, потреба в швидких змінах і підвищення вимог населення до влади. Найбільш відчутним це є на нижчому щаблі управління — у сільських, селищних радах, невеликих містах, де влада найближче до людей і покликана враховувати та представляти їхні інтереси. Є сподівання, що нові підходи до Бюджетного та Податкового кодексів допоможуть зменшити збитковість регіонів, а в територіальних громад з’явиться більше шансів для залучення додаткових коштів. Тому важливо бути готовими до цих змін і проявляти ініціативу.

Проблеми місцевого самоврядування активно обговорюють сільські, селищні та міські голови.

Фото автора