У Верховній Раді зареєстровано проект змін до закону про прожитковий мінімум, який стосується порядку його формування. Автор — народний депутат Сергій Каплін (на знімку) (Блок Петра Порошенка), представник профспілок у парламенті.
Передусім варто зауважити, що йтиметься про один із базових соціальних стандартів у нашій країні. Його використовують для визначення державних соціальних гарантій та стандартів у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я та освіти. Нині сума прожиткового мінімуму на кожного українця становить 1218 гривень. За ці гроші протягом місяця він має не лише харчуватися, а й забезпечувати себе непродовольчими товарами та користуватися набором певних послуг.
Мабуть, після цих рядків природно має виникнути запитання: «ЯК»? У держави є на нього відповідь на багатьох сторінках урядової постанови про затвердження наборів продуктів харчування непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення. Там у калоріях і в грамах розписано, скільки доросла людина чи дитина має з’їдати м’яса і яєць за місяць, скільки штанів і шкарпеток їй належить носити і протягом якого періоду часу. Незважаючи на те, що стандарти закладено надзвичайно скромні (про це мова піде нижче), основний камінь спотикання не в цьому. Дата їх затвердження сягає 2000 року. П’ятнадцять літ ми живемо фактично за пострадянськими мірками нормальності. За цей час для пересічних громадян з’явився Інтернет та мобільний зв’язок, ми дізналися, що в продуктах існують харчові добавки та ГМО, а вибір одягу став помітно ширший і, на жаль, менш якісний. Якщо півтора десятка років тому ще можна було собі уявити, що жінка може носити одні зимові чоботи п’ять років, то нині улюбленцем фортуни може вважатися той, хто виносить їх хоча б один сезон (завдяки, в тому числі, й хімічним речовинам, якими взимку посипають лід, на противагу звичайному «дідівському» піску).
Прожитковий мінімум, згідно з чинним законодавством, переглядається раз на п’ять років. Тобто мав би коригуватися вже втретє. Чому ж це питання зависло? На думку автора проекту змін до порядку формування цього переліку Сергія Капліна, однією з вирішальних причин є «застарілий і трудомісткий» метод, за яким формується список. Він потребує наукового обґрунтування норм та термінів споживання за кожним товаром непродовольчої групи і визначення необхідних обсягів послуг для задоволення реальних потреб людини. На думку народного обранця, нині цей показник неможливо використовувати в системі політики як базовий соціальний стандарт.
«Ми підписали майже сім десятків договорів із галузевими профспілками, — каже Сергій Каплін. — У сукупності це майже вісім мільйонів членів профспілок. Видаватимемо газету, наповнюватимемо окремий сайт, я проведу профспілковий тур по країні. Уся робота зводитиметься до спільної розробки і внесення законопроектів, які б реально покращували життя громадян». За словами парламентарія, найбільш серйозної модернізації потребують саме соціальні стандарти. Адже за рахунок законів, якими регулюються соціальні відносини, на його думку, сьогодні намагаються проводити реформи в країні.
Наше життя не стоїть на місці, наголошує Сергій Каплін. За 15 років воно дуже змінилося. Навіть елементарний мобільний телефон тепер має, мабуть, кожен пенсіонер, а це додатково якихось кілька десятків гривень на місяць (від загальної суми — це 5—10 відсотків). «Методологія, на яку спирався уряд, визначаючи прожитковий мінімум, базувалася на академічному підході, де людина — це маленький гвинтик у великій державній системі, а її потреби базові і традиційні, — стверджує народний депутат. — Я б сказав, примітивні». Передусім у калоріях розраховувалося, скільки треба їжі. Цим займалися МОЗ і уряд. Далі визначалося, що потрібно із непродовольчих товарів та послуг. Чинний документ, в якому все це розписано, Сергій Каплін сприймає як анекдот. Натомість пропонує, спираючись на мозівські стандарти, розрахувати, скільки людині треба реально всього, щоб прожити. Ураховуючи екологічне навантаження, зміну лінійки товарів та багатьох інших понять, які вплинули на зміст і якість продуктів харчування. «Бо людина повинна не просто вижити, як це записано в старій методології, а прожити», — каже автор проекту змін. Не існувати, а жити, за його словами, — це головна філософія запропонованої методології. «Спираючись на розрахунки всіх без винятку джерел (соціологічних агентств, аналітиків, міжнародної практики), ми просто множимо цю суму на два, — продовжує пояснювати свій підхід до формування прожиткового мінімуму депутат. — Ми розраховуємо, скільки нині коштує ця маса енергії для життя людини і просто подвоюємо її. У такий спосіб виходимо на 2400 гривень. Я дуже обережний і скромний із профспілками у цих питаннях. Ми повинні розуміти, що треба хоча б зрушити з місця. Хоча бюджет нині пустий, ми маємо трішки просунутися вперед, а вже далі дивитися».
Таке підвищення соціального стандарту накладе на основний кошторис країни додаткове фінансове навантаження. Однак цей крок, на думку автора законопроекту, є необхідним. Особливо в умовах нестабільності гривні. Адже актуальні нині 1218 гривень — це лише кілька десятків доларів. «Ми дожили до того, що цей курс варто показувати не в доларах і гривнях, а в білках і вуглеводах, — каже парламентарій. — Така дискусія вже має місце, тож ми на порозі голодних бунтів».
Народного депутата обурює, що із 2000 року ми пережили дві революції і одну війну, але жодного разу не змінювали мінімальних вимог до рівня життя.
Цей перелік можна було б вважати смішним, якби держава, в цьому конкретному випадку, від імені Кабінету Міністрів, не вважала нормальним, що діти віком від шести до вісімнадцяти років не повинні рости, а відтак можуть ходити в одному платтячку чотири (!) роки. Невже тільки мені, як мамі хлопчика, очевидно, що елементарна гра в футбол передбачає далеко не один спортивний костюм навіть на рік? А як вам такий соціальний показник: на середньостатистичну сім’ю належить три подушки на 15 років? Тобто в моїй родині довелося б організовувати антилотерею «Кому не пощастило» або привчати всю родину до здорового сну без подушки, а заодно й без матраца? Добре, що хоч ковдр три. Із горя можна було б розплакатися, але і з цим треба бути обережним, бо носових хустинок на родину передбачається лише три на рік.
Для того, щоб виправити цей документ-привид з комуністичного минулого, в законопроекті Сергія Капліна пропонується вдосконалити методику визначення прожиткового мінімуму шляхом зміни нормативного методу розрахунку на нормативно структурний. У цій структурі планують визначити: поки що витрати на харчування становитимуть 50 відсотків від усієї суми, із січня 2018 року — 45 відсотків, а з початку 2021-го — 40 відсотків.
Варто зауважити, що в парламенті вже зареєстровано альтернативний проект змін від суб’єкта права законодавчої ініціативи Наталії Королевської. Ним пропонується запровадити норму, згідно з якою прожитковий мінімум повинен затверджуватися Кабміном щороку до початку розгляду Верховною Радою проекту закону про державний бюджет, а набір продуктів та непродовольчих товарів не повинен зменшуватися. Чи знайдуть підтримку запропоновані народними депутатами нововведення в сесійній залі? Поки що сказати важко. Але озвучення з трибуни того факту, що, всупереч законодавству, прожиткові стандарти не змінюються вже впродовж багатьох років, може стати точкою неповернення. Бо знехтувати цим фактом і далі «перейматися долею простого українця» просто неможливо.

Мал. Олександра МОНАСТИРСЬКОГО

Деякі стандарти, прописані в прожитковому мінімумі

* Чоловікові працездатного віку потрібен один плащ на п’ять років, а пенсіонеру — на вісім.
* Костюм пенсіонер має носити сім років.
* Одні-єдині брюки чоловік може носити чотири роки, а дідусь — п’ять.
* Краватка передбачена одна на десятиліття, як і домашнє взуття.
* У пенсіонера має бути дві пари нижньої білизни на 5 років.
* У жінки шість пар колготок — на два роки і одні рейтузи — на чотири.
* Для дітей передбачається один спортивний костюм на п’ятирічку. А шкарпеток — чотири пари на рік.
* Дівчинка від 6 до 18 років одну сукню може носити три роки, а спідницю — чотири.

ЦИТАТА

«Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло».

Стаття 48  Конституції України.