Протягом кількох років «Голос України» у своїх публікаціях не раз звертав увагу на порушення законодавства, за допомогою яких сумнівні «кредитори» намагалися заволодіти майном закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Радосинь». Уперше про це йшлося у публікації «Бути чи не бути», яка була оприлюднена 27 лютого 2009 року.
Потім були інші публікації. Але тривалий час Феміда залишалася «сліпою» і «глухою» не тільки до аргументів юристів ЗАТ ВТФ «Радосинь», а й до наведених у статтях доказів.
Що змінилося нині? Про це ми розмовляємо із засновником закритого акціонерного товариства Миколою Гевелюком, який намагався правовими методами протистояти навалі ділків, яких не цікавила доля процвітаючого колись підприємства, яке було одним із піонерів відродження сільськогосподарської галузі.
— У вересні 2013 року судова колегія Вищого господарського суду винесла вердикт на користь наших опонентів. І тривалий час нашим юристам не вдавалося звернутися по захист до Верховного Суду України.
Однак, на щастя, після Революції Гідності юридичне річище нашої держави почало розчищатися. Адже і в судовій гілці влади працюють чимало сумлінних порядних фахівців, які, на жаль, у попередні роки через низку обставин, у тому числі через «телефонне право», не могли сказати свого вагомого слова. Їм було не легше, а, можливо, навіть і важче, аніж нам. Бо вони зсередини бачили, як знищується судова система, але нічого вдіяти не могли, оскільки «президентська вертикаль» пронизала країну і по горизонталі також.
Отож судова палата Верховного Суду України не тільки розглянула нашу скаргу, а й скасувала рішення колегії суддів Вищого Господарського суду і повернула справу на повторний розгляд у ВГСУ. Таким був перший крок до відновлення справедливості.
Хочу відзначити колегію суддів ВГСУ у складі головуючого Володимира Погребняка та суддів Олену Білошкан та Петра Міщенка. Вони пішли не шляхом найменшого опору, захищаючи «честь мундира» своїх колег, а уважно прислухались до аргументів наших юристів.
За результатами слухань у судовому засіданні була скасована ухвала господарського суду Києва про відмову визнати кредитором ЗАТ «Радосинь» товариство з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Піаст-Ніжин». Колегія суддів також скасувала ухвалу господарського суду Києва про визнання кредиторами та затвердження реєстру вимог кредиторів. Окрім цього, ВГСУ скасував повністю постанову Київського апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні клопотань щодо звільнення керуючого санацією Олександра Сиротенка. І справа була повернута на новий розгляд у господарсь-
кий суд Києва в новому складі.
Урешті, зроблено іще один крок. Суддя Павло Чеберяк, вивчивши матеріали справи і вислухавши аргументи сторін, ухвалив «припинити повноваження арбітражного керуючого Сиротенка Олександра Олександровича як ліквідатора закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Радосинь».
Зроблю невеликий відступ від переліку того, що зроблено суддями, і зауважу: про роль Олександра Сиротенка при ліквідації підприємств ішлося в публікації в «Голосі України» «Чужу власність на абордаж».
Але повернемося до нашої справи. Ліквідатором була призначена арбітражна керуюча Тетяна Ганюк, яку суд зобов’язав розглянути заяви кредиторів, скласти та подати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Радосинь».
— Однак чи не занадто рано стверджувати, що справедливість узяла гору. Адже фактично йдеться про нове коло судових слухань. Майже як у «Пеклі» Данте. Чи стачить у вас на це сил?
— Моє переконання: справедливість є і за неї варто боротися. Я вірю, що в нашій країні «телефонне право» відійде у минуле і торжествуватиме закон. І рішення судів, про які я розповів, лише додають упевненості мені в цьому.
Хочу також подякувати журналістам «Голосу України» за підтримку всіх тих, кому небайдужа доля нашого підприємства. Саме завдячуючи вам у мене не опустилися руки навіть тоді, коли здавалося, що ми у глухому куті, що в кінці тунелю немає навіть натяку не те що на промінь, а й навіть на цяточку світла. Переконаний, що ми всі разом створимо нову Україну, в якій буде приємно жити, творити і працювати.

Розмову вів Володимир КОРОЛЮК.