Про жодну із хвороб кмітливі й життєрадісні закарпатці не наскладали стільки анекдотів і приповідок, як про туберкульоз. І, мабуть, тому, що вірили: цю недугу можна вилікувати «м’ясом молодого масного когута», «ситим і довгим сном», «теплим ліжком і пирогами з літром сметани на день»... Але підступна хвороба ніяк не викорениться з побуту вже впродовж довгих століть. Та народ упевнений: раз можна її позбутися — значить, можна покепкувати й пожартувати.
Щоправда, ситуація нинішня змушує ставитися до цієї проблеми — хоча вона більш соціальна, ніж медична — набагато серйозніше. Та все-таки від лікарів залежить, чи одужає людина. Тому й поведемо мову з начальником облуправління охорони здоров’я Василем СКРИПОМ (на знімку), який до жовтня очолював обласне клінічне територіально-медичне об’єднання «Фтизіатрія».
— Реальна картина така: якщо позаторік на сто тисяч населення хворих на туберкульоз фіксувалося п’ятдесят сім осіб, а торік — 58,2, то можемо говорити, попри неістотне зростання, — про стабілізацію процесу. Цьому сприяли ось які передумови: перша — наш регіон з упровадження комп’ютерного реєстру хворих один із кращих у непілотних областях; друга — ставка на новітні технології мікробіологічної діагностики туберкульозу дає можливість виявляти хворобу з малими формами. Додам, що з мільйона двохсот із гаком тисяч населення на Закарпатті на обліку — лише понад п’ять тисяч осіб з активною формою туберкульозу.
— Які чинники загострюють ситуацію, не дають змоги її стабілізувати так, щоб число хворих якомога швидше зменшувалося?
— Через нерегулярні поставки туберкуліну — основного препарату — торік знизили відсоток охоплення діагностикою хворих, хоча показник усе-таки сягнув майже сімдесяти. Вакциною БЦЖ, через її гостру нестачу, щеплено лише 47 відсотків пацієнтів. Ця пара проблем залишається в області гострою й надалі...
— Василю Васильовичу, якщо говорити про ліки загалом?..
— Усі ліки видаються безплатно. Хворі впродовж минулого і двох місяців поточного року стовідсотково забезпечені препаратами першого й другого ряду. (До речі, маємо їхній резерв від чотирьох до шести місяців). А препаратами супроводу — ті пацієнти, які лікуються в стаціонарі. Додам, що витрати на одне ліжко-місце становлять 43 гривні на медикаменти і 39 — на харчування.
— І все-таки ціни на ліки зростають безперестанку...
— ...але наші хворі на туберкульоз цього не відчувають, бо, як я казав, отримують ліки безплатно.
— Забезпечує бюджет?
— Так. І не тільки. Торік, до прикладу, з державної скарбниці виділялося три мільйони гривень, з обласного бюджету — 3,6 мільйона і поставлено за рахунок Глобального центру для кожного хворого на загальну суму 3,2 мільйона гривень. І так триває й дотепер. Тож, сподіваємося, хворі на туберкульоз не відчуватимуть нестачі ліків.
Ужгород.
Фото надано автором.
ФАКТ
На реалізацію обласної програми боротьби з туберкульозом бюджет регіону виділяє на 2015 рік майже 7 мільйонів гривень. Передбачено також іще 4,8 мільйона на капітальні видатки для обласного клінічного територіально-медичного об’єднання «Фтизіатрія», з них 2 мільйони на придбання обладнання і 2,8 — на капремонт. До кінця року планується завершити будівництво туберкульозної лікарні на сто ліжок у селі Нижня Апша Тячівського району за рахунок субвенцій із держбюджету. Ця медустанова спеціалізуватиметься на лікуванні хворих так званим хіміорезистентним способом (коли туберкульозна паличка нечутлива до традиційних препаратів).
