Думаю, що народ має право говорити те, що думає. Я, як виборець, хочу висловитися щодо поведінки наших народних обранців. Хіба на них не поширюється трудове законодавство? Хто, як не депутати мали б у першу чергу демонструвати приклад дисципліни та самовідданості справі, виявляти високу свідомість у виконанні своїх службових обов’язків. Толерантно ставитися один до одного, спілкуватися та дискутувати, знаходячи порозуміння?! Не навкулачки, а шляхом переконливого слова. Що ми чуємо й бачимо натомість у сесійній залі та в кулуарах? Щоразу одне і те саме. Голова Верховної Ради мало не вмовляє народних обранців зареєструватися та зайняти свої місця. Так, ніби вони не на роботу прийшли, а на якісь посиденьки.
Зареєструвалися, сіли. А на табло — сумна картина: замість 450 народних обранців на робочих місцях трохи більше трьох сотень. А де решта? От і виходить: то кворуму немає, то голосувати не хочуть. А під час обговорення законопроектів вештаються по залу, вирішуючи свої питання, а то заходяться стусати один одного, доводячи свою правоту, підкріплюючи це лайкою та далеко не парламентськими вигуками.
Під кінець робочого дня, певне, натомившися, дехто полишає сесійну залу, мабуть, кличуть більш важливі справи! А те що кворуму не буде, те їх не обходить. Іншим разом.
Сьогодні, у цю драматичну та вирішальну добу, що її переживає наша країна, нам, як ніколи, слід дбати про забезпечення обороноздатності держави, про мир і спокій на нашій землі та про вирішення ще безлічі соціальних питань. Чи ж не час об’єднатися навколо великої ідеї, чесно та добросовісно виконувати свої обов’язки, бути вірними тій присязі, що її ви давали своєму народові!

Старий Самбір 
Львівської області.