«Той, хто забув минуле, приречений його повторити»
Джордж САНТАЯНА (американський філософ і письменник).
24 квітня в багатьох країнах об 19-й годині 15 хвилин за Єреванським часом (символічний час, що означає 1915 рік) битимуть церковні дзвони на згадку про загиблих вірмен.
Тоді жертвами геноциду стали півтора мільйона вірмен, сотні тисяч вимушені були покинути свою країну.
100-річчю початку цих трагічних подій був присвячений нещодавно проведений в Єревані медіафорум «Біля підніжжя Арарату».
Заперечення геноциду — основа для нових злочинів проти людяності
Вірменія ніколи не порушувала питання визнання Геноциду вірмен як умову нормалізації відносин з Туреччиною. Про це заявив на медіафорумі президент Вірменії Серж Саргсян (на знімку).
Президент Вірменії також відповів на численні запитання журналістів, зокрема, з проблем відносин з Азербайджаном, Росією, Туреччиною.
Не боротьба за минуле, а звернення до майбутнього
Медіафорум зібрав понад 200 представників міжнародних ЗМІ з 34 країн, учених, громадських і політичних діячів і став майданчиком для обговорення питань історії Геноциду вірмен, його визнання, відповідальності за заперечення його факту, і найголовніше — запобігання таким злочинам у майбутньому.
Перше визнання Геноциду вірмен відбулося 25 травня 1915 року. Тоді Франція, Велика Британія і Росія підписали спільну декларацію, що засуджує знищення вірмен. Велику роль у прийнятті цього документа зіграли журналісти, стверджує співголова медіафоруму, генеральний секретар конфедерації Міжнародної спілки журналістів Ашот Джазоян (на знімку).
Якщо не давати оцінку злочинам, то ці злочини проти людяності можуть повторитися, вважає А. Джазоян. «У сучасному світі неможливо сховати очевидні речі. Сьогодні дуже важливо зрозуміти джерела й передумови жахливої трагедії мого народу. Чому це відбулося, і намагатися всім разом запобігти можливим проявам таких злочинів проти людяності в майбутньому. Визнання Геноциду вірмен — це не боротьба за минуле, а звернення до майбутнього», — сказав А. Джазоян.
Координатор заходів, присвячених 100-річчю Геноциду вірмен, керівник апарату президента Вірменії Віген Саргсян (на знімку) також вважає, що питання про Геноцид і проблема його заперечення сьогодні є актуальною політичною проблемою. Про ці історичні події є величезна кількість документів, що зберігаються в архівах або в численних міжнародних центрах.
Віген Саргсян на форумі повідомив і про план квітневих заходів. За його словами, 22—23 квітня в Єревані відбудеться всесвітня конференція «Проти злочинів геноциду», у якій візьмуть участь представники виконавчої та законодавчої влади різних країн і духовних лідерів. 23 квітня в Першопрестольному Святому Ечміадзині відбудеться церемонія зарахування до лику святих жертв Геноциду вірмен, що прийняли мученицьку смерть. А вже ввечері того самого дня відбудеться традиційна смолоскипова хода до меморіального комплексу «Цицернакаберд». 24 квітня вранці у меморіалі «Цицернакаберд» триватиме пам’ятна церемонія, присвячена жертвам Геноциду вірмен, на якій будуть присутні делегації з різних країн. Також буде організовано десятки інших культурно-історичних заходів, присвячених 100-річчю Геноциду вірмен.
Журналісти усвідомлюють свою роль у підтримці діалогу між всіма народами
Учасники міжнародного медіафоруму «Біля підніжжя Арарату» ухвалили Декларацію про засудження Геноциду вірмен.
У декларації, зокрема, зазначено: «Ми виступаємо за всесвітнє засудження подій, спрямованих на знищення вірменства і його унікальної багатовікової культурної спадщини, на позбавлення вірменського народу своєї батьківщини, подій, що супроводжувалися масовою різаниною, погромами й етнічними чистками».
Журналісти вітали рішення Європейського парламенту, Всесвітньої ради церков, урядів Уругваю, Росії, Франції, Італії, Німеччини, Голландії, Бельгії, Польщі, Литви, Словаччини, Швеції, Швейцарії, Греції, Кіпру, Лівану, Канади, Венесуели, Аргентини, Чилі й Ватикану, що визнали й засудили перший геноцид XX століття. А також засудили спроби заперечення Геноциду вірмен 1915 року як підтасовку історичних фактів, що спотворюють причини, механізми й наслідки цієї трагедії.
Звертаючись до подій історичної давнини, журналісти підкреслили: «Ми усвідомлюємо роль і значення засобів масової інформації та вважаємо їхнім основним завданням підтримку діалогу між всіма народами. Ми звертаємося до колег всіх країн із закликом напередодні 100-річної річниці Геноциду вірмен використовувати всі можливі засоби, спрямовані на увіковічення пам’яті його жертв, не допустити замовчування ЗМІ жахливих злочинів минулого, кваліфікуючи їх як співучасть у нових злочинах проти людяності, припиняти будь-які спроби зменшення значення Геноциду вірмен, Голокосту та інших злочинів проти людяності, вчинених на основі расизму й ксенофобії...» — наголошується в Декларації міжнародного медіафоруму «Біля підніжжя Арарату».
Київ — Єреван — Київ.
Квіти на меморіалі «Цицернакаберд» ніколи не в’януть. Сьогодні їх приносить підростаюче покоління — тисячі школярів.
ФАКТ
Символом 100-річчя Геноциду вірмен є квітка незабудка (різними мовами ця назва має однаковий зміст — «Пам’ятай»). У середині квітки зображено меморіал «Цицернакаберд», що символізує вогонь. П’ять пелюсток символізують п’ять континентів, де знайшли прихисток вірмени, котрі врятувалися від геноциду.
ДОВІДКОВО
24 квітня 1915 року вважають днем початку Геноциду вірмен. Цього дня у Константинополі розпочалися масові арешти і знищення сотень представників вірменської інтелігенції. Наступним етапом геноциду стали різня, депортації й так звані «марші смерті» жінок, дітей і стариків до Сирійської пустелі, під час яких сотні тисяч людей були вбиті, багато хто загинув від голоду та епідемій.
Крім фізичного знищення вірмен, геноцид супроводжувався знищенням культури цієї древньої цивілізації. Насамперед винищувалися представники вірменського духівництва (Вірменія — перша у світі країна, у якій християнство було прийнято як офіційна релігія), знищувалися церкви, монастирі, рукописні книги й манускрипти. Згідно з даними ЮНЕСКО (1974 рік), після 1923 року з 913 вірменських історико-архітектурних пам’яток 464 були повністю знищені, 252 — лежать у руїнах.
На знімку з меморіалу «Цицернакаберд»: вірменська вдова, що втратила чоловіка під час абдулгамидівських погромів.
Фото автора.
