Ідеї змінюються часто: газ — електрика — дрова. І все обмежується тактичними заходами на місцях. Де ж державна стратегія?
Попри різні партійні уподобання та політичні курси різних урядів, навряд чи можна пригадати такий, котрий не проголошував стратегію енергозбереження однією з найголовніших і для країни, і для місцевих органів влади. Так, роки масової газифікації чергувалися з активною пропагандою дідівських грубок на дровах та торфових брикетах. А заклики до активного використання електрики раптом різко змінювалися новими — перейти на енергію сонця. У результаті в Хмельницькій області з’являлися станції на сонячних батареях і котельні на солом’яних пелетах. Останніми роками вдалося навіть дещо зменшити споживання газу. Все це позитивні моменти. Але їх важко назвати нехай навіть повільними, але системними кроками на шляху енергетичної модернізації. Скоріше це нагадує хаотичні стрибки від однієї ідеї до іншої, аніж чітку і масштабну стратегію.
Одні проводять газогони...
Напевно, не знайдеш такого села, в якому під час урочистого запалювання блакитного вогника на новому газогоні хто-небудь із представників районної чи обласної влади не смажив святкову яєчню. Чомусь саме вона мала символізувати нове, краще життя в газифікованому селі.
Колишній заступник голови ОДА Олександр Симчишин теж зізнався, що смажив таку. Але говорив про це не так з гордістю, як трохи ніяковіючи. Мовляв, за таке приготування стає вже соромно. Воно зрозуміло, що селяни, котрі лише тепер відчули переваги газу порівняно зі звичною дров’яною грубкою, тішаться такою подією. Але насправді це вже давно не перемога. Це звички і технології, котрі поступово мали би відійти у минуле століття. Але ні, в області залишаються ще десятки сіл, котрі лише мріють про газ.
А згадана подія відбулася у двох селах Славутського району минулої осені. Відтоді про святкові запалювання не дуже й чути. Але зовсім не тому, що кардинально змінилася енергетична політика. Просто на будівництво газопроводів нині бракує грошей.
Ще торік у згаданому районі було газифіковано більше десятка сіл. І це попри те що у країни вже були серйозні проблеми з імпортом газу. А перед усіма представниками місцевої влади постало завдання зменшити обсяги споживання газу, перейти на альтернативні джерела енергії.
То добре чи погано, що людям у села все-таки проводили газ?
Не треба довго розмірковувати над цим питанням. Варто запитати у тих, хто замість печі із казанами у літній кухні тепер має газову плиту в хаті. Люди погоджуються віддати останні заощадження, щоб нарешті відчути на собі таке благо цивілізації.
...інші повертаються до грубок
Однак далеко не все так однозначно. У бюджеті області було закладено п’ять мільйонів гривень, котрі мали піти на газифікацію Славутського району. При цьому є одна істотна обставина. Саме в цьому районі розташована Хмельницька АЕС. І був час, коли головний акцент в енергетиці робили саме на атомні джерела. То чи не парадокс, коли енергія ядерного реактора залишається недоступною для селян, котрі живуть у прямому значенні слова за кілька кілометрів від нього. Натомість у бюджет закладаються мільйонні кошти на фінансування газу, котрий доправляють сюди за тисячі кілометрів.
Певною мірою і влада, і селяни стали заручниками ситуації. Адже газифікацію своїх сіл вони почали ще кілька років тому, коли газова проблема не стояла так гостро. Люди вже зібрали і використали на роботи майже дванадцять мільйонів гривень. І тепер нізащо не хочуть погоджуватися з тим, що їх гроші будуть просто зариті в землю. Тому і доводиться фінансово підтримувати вже розпочаті проекти. Інша річ, як самі споживачі використовуватимуть газ. Адже вже тепер чимало селянських родин мають у своїй хаті паралельно і газ, і котел для твердого палива. А дехто — ще й електроопалення.
Ті, хто ще нещодавно валив грубки у своїх хатах, тепер заново їх мурують. Чимало власників приватних будинків дедалі частіше використовують газ лише для приготування їжі. А на опалення приміщень ідуть дрова. Так економніше.
І хоча значне збільшення газових тарифів ще тільки починається, борги вже зростають. Як повідомляють у ПАТ «Хмельницькгаз», борги мешканців області за спожитий газ на початок лютого становили 50,8 мільйона гривень. Це удвічі більше за той, котрий подоляни мали на початок опалювального періоду.
Зростання заборгованості пов’язують насамперед із підвищенням вартості блакитного палива для споживачів та зменшенням соціальних нормативів використання газу для пільговиків і отримувачів субсидій.
Газівники не знають, як боротися зі зростанням неплатежів. Хоча Правилами надання населенню послуг з газопостачання передбачено застосування до боржників пені, однак ні розмір, ні порядок її нарахування не визначено на законодавчому рівні. Тож як впливати на неплатників?
— Щоб не допустити ще більшого зростання заборгованості, йдемо на вимушені кроки — після письмових попереджень відключаємо від газопостачання, — сказав заступник голови правління ПАТ «Хмельницькгаз» Василь Семенюк. — У деяких випадках борг доводиться стягувати навіть через суд.
Те, що боржники до завершення опалювального сезону опиняються без тепла і газу, велика проблема. Але не найбільша. Газівники стверджують, що за умови подальшого зростання кількості неплатників виникне реальна загроза стабільності газопостачання всієї області.
Кожен заощаджує, як може
Навіть ті, хто наразі справно платить за газ, підстраховуються, встановлюючи альтернативні прилади опалення. Стосується це не тільки індивідуальних споживачів, а й різних підприємств, котрі можуть дозволити собі енергомодернізацію. Але, на жаль, далі цього загальнодержавна стратегія не заходить. Яким буде енергетичне споживання країни через рік, п’ять, двадцять років — ніхто всерйоз не прогнозує. І тим паче не ставить конкретні завдання для виконання на місцях.
Тому кожен рятується, як може. А всі ми разом кидаємося із крайнощів у крайнощі. Пригадується, як майже рік тому на всіх рівнях активно пропагували електроенергетику. Не дивно, що «Хмельницькобленерго» відчуло себе на коні. Там одразу заговорили про нові плани електрифікації з використанням світових досягнень у галузі. Але тривало це недовго. Рівно доти, доки у країні почалося масове відключення електроенергії. З початку року з подачею струму начебто все гаразд, однак про перспективні плани саме цієї галузі енергетики на найвищому рівні поки що намагаються не говорити.
Натомість захопилися новою ідеєю — кидати у топку дрова, торф, солому... Справді, в області з’явилися високопродуктивні котельні, які працюють на такому паливі. Лідером у їх впровадженні став Кам’янець-Подільський. І міській владі та комунальникам варто подякувати, що змогли хоч трохи подолати газову залежність.
Однак важко назвати такі факти інакше, як місцева ініціатива. Навіть при тому, що низку проектів зі встановлення твердопаливних котлів було підкріплено бюджетними коштами. Бо щойно вони запрацювали, одразу стало очевидно, що досі не налагоджено системи постачання і виготовлення палива для них. А як тільки виник дефіцит, одразу почала зростати ціна на дрова — ще вчора найдешевше паливо. Та й торф’яні брикети, солом’яні пелети, котрі, як вважалося, лежать просто під ногами, не так просто знайти. І не так дешево купити...
Задуми ще є. Грошей бракує
Не можна сказати, що в області немає масштабних і перспективних ідей. Їх пропонують і науковці, і підприємці. Однак що масштабніша ідея, то більшої фінансової підтримки вона потребує. А цього наразі не можемо собі дозволити.
Як приклад, ось варіант економії газу, який міг би бути можливим за умови модернізації компресорного цеху Красилівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів. Щорічно на процес перекачки газу там витрачають майже 30 мільйонів кубометрів блакитного палива. А це половина від того, що мала би заощадити область за минулий і нинішній рік. Та для цього потрібно було перекинути туди електроенергію із АЕС. А хто готовий до такої інвестиції?
Чи, скажімо, ще один вагомий проект використання скидного тепла із Хмельницької АЕС. Його могло би вистачити, щоб повністю забезпечити теплом два міста — Славуту і Шепетівку. При цьому жодних додаткових витрат на отримання такого тепла не потрібно, адже то, так би мовити, побічний продукт роботи станції. Єдине завдання — доправити його до районних центрів. І вже не потрібно було б ламати голову, на чому працювати кільком потужним комунальним котельням.
Свого часу цю ідею почали реалізовувати. Однак до Славути не дотягнули буквально кількох кілометрів теплопроводу. Потім усе занепало, теплопровід просто порізали і здали на металобрухт. А повернутися до вирішення питання нині не зможе ані міська, ані обласна влада — немає коштів.
На цьому тлі варто згадати ще один проект.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердила на нинішній рік інвестиційну програму для ПАТ «Хмельницькгаз». Її загальний бюджет становить 40 мільйонів гривень. Ці кошти підуть на модернізацію газотранспортної системи області.
За 14 мільйонів гривень компанія планує здійснити реконструкцію, провести капітальний ремонт та заміну майже трьохсот споруд, розміщених на розподільчих газопроводах. Крім того, проведе модернізацію та кільцювання 35,4 кілометра газових мереж.
Немає сумніву, для кожного конкретного виробництва інвестиції такого масштабу — це справжня знахідка. І колективу хмельницьких газівників вони вкрай важливі. Але спробуймо прокласти логічний ланцюг. У державі є енергетичні галузі, зокрема і газова, які прагнемо максимально оптимізувати. І водночас вкладаємо величезні суми у їх розвиток.
Проекти, які могли б вивести нас на певний рівень енергетичної незалежності, є. Але їх інвестування не на часі.
Зрозуміло, ця логіка надто спрощена. Але колись нам все-таки потрібно буде визначитися з пріоритетами і чітко зрозуміти, куди спрямовувати кошти, щоб мати свої доступні та економні джерела енергопостачання. Бо інакше так і продовжуватимемо кидатися від грубки з дровами до ядерного реактора і ласуватимемо яєчнею, яку готуватимуть перші особи області.
Хмельницька область.
Цифра
На початок лютого на Хмельниччині від газопостачання було від’єднано 2495 споживачів, загальна сума боргу яких становить майже 900 тисяч гривень. Відновлення газопостачання можливе лише за умови стовідсоткового погашення боргу, а також сплати 300—350 гривень за підключення.
На Хмельниччині економити енергетичні ресурси допомагають місцеві проекти і високі ціни на енергоносії
Використано Приріст/зниження (+/—)
за січень 2015 р., за січень 2015 р., у % до
тис. т
грудня 2014 р. січня 2014 р.
Вугілля кам’яне 16 —47 —2,6
Газ природний,
млн. м3 122,3 —6,8 —20,6
Бензин
моторний 1 —34,3 —26,6
Газойлі
(дизпаливо) 4 —51,3 —7,6
Мал. Миколи КАПУСТИ.
