Завтра в Україну з дводенним візитом прибуде президент Польщі Броніслав Коморовський (на знімку). Для глави сусідньої держави це важлива поїздка, адже його передвиборна президентська кампанія виходить на фінішну пряму, а українське питання у ній відіграє небувало високу роль. 10 травня поляки обиратимуть главу держави з-поміж 11 кандидатів. Коморовський має високі шанси утримати президентське крісло й на другий термін.

Розминка перед парламентськими перегонами

Специфіка цьогорічної президентської гонки полягає у тому, що вона розглядається як «перевірка» напередодні парламентських виборів, що відбуватимуться восени й дадуть відповідь на питання, хто в найближчі 5 років керуватиме країною. Згідно з Конституцією РП президент фактично відіграє роль політичного арбітражу — він є гарантом Конституції й верховним головнокомандувачем Збройних сил. Реальний успіх його діяльності залежить від співпраці з прем’єр-міністром, який відповідає за реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики країни.
Останні соціологічні опитування вказують, що встановити господаря президентського палацу в один тур не вдасться. Лідером електоральних симпатій залишається діючий президент Броніслав Коморовський (42%), який ще в січні (із щонайменше 52% в рейтингах популярності) мав всі шанси на перемогу 10 травня. Проте аналітики одностайні в тому, що йому доведеться позмагатися в другому турі з Анджеєм Дудою (рівень електоральних симпатій до 26%) — кандидатом від головного опонента влади партії «Право і справедливість».
Окрім незаперечних лідерів перегонів, варто звернути увагу й на ще двох кандидатів, рівень популярності яких перевищує так званий виборчий поріг. За кандидата Союзу демократичних лівих сил Магдалену Оґурек готові проголосувати 7% виборців, ще 6% — за Януша Корвіна-Мікке, лідера новоствореної партії «КОРВІН» (Коаліція Оновленої Республіки Свободи і Надії). Наближаються до 5-відсоткового бар’єра і Павел Кукіз, пов’язаний з Національно-радикальним табором та націоналістичною молодіжною організацією «Всепольська молодь» — 4%, та Януш Палікот (партія «Рух Палікота») — 3%.
Цікаво, що цього разу замість звичних поділів на владу і опозицію, лівих і правих, прихильників і противників глибшої інтеграції в рамках ЄС в президентській виборчій кампанії найгостріші словесні баталії точилися навколо оцінок російсько-українського конфлікту.

Підтримка без популізму

Під перехресним «обстрілом» опонентів опинився діючий президент Броніслав Коморовський, який не може собі дозволити жодних популістських висловлювань, які йшли б урозріз з нині реалізовуваною офіційною Варшавою лінією, що зводиться головним чином до традиційної політичної підтримки Києва. Щодо військових аспектів діюча польська влада все-таки старається діяти з оглядкою на ЄС, НАТО та США — її позиція стосовно миротворців та поставок зброї є радше гнучкою та формується відповідно до політики впливовіших гравців.
Анджей Дуда проголошує схожі тези, намагаючись надати їм сильнішого забарвлення. Проте часом, емоції обертаються для опозиціонера втратами. Так, слова Дуди, що «в разі потреби Польща могла б надати підтримку (українським військовим. — Ред.), слід було б над цим подумати, бо це дуже серйозне рішення» нищівно засудили всі кандидати. Зокрема, Б. Коморовський, назвав «несерйозним і небезпечним те, що претендент на роль головнокомандувача ЗС хоче серйозно розглядати сценарій відправки польських солдатів на російсько-українську війну». Відтоді А. Дуда зосереджує увагу на просуванні тези, що Європа замало робить для України, а Польща — повинна повернутися до активної дипломатичної гри після провалу реалізації домовленостей «Мінська-2», бо «єдиним способом показати себе на міжнародній арені є висунення власних проектів».
Рахуючись з реальністю, обидва кандидати-лідери не мають можливості запропонувати своїм виборцям нічого іншого, окрім «дипломатичних» гасел, які загалом зводяться до рішучої підтримки Києва та посилення тиску на Кремль. Це використовують кандидати пост-комуністів, ультралівих та ультраправих, котрі більшою чи меншою мірою застосовують у своїй риториці російську точку зору на конфлікт на сході нашої держави.

Огурек готова «порозмовляти з Путіним»

Магдалена Оґурек, яку російські медіа називають «найбільш сексуальним кандидатом у президенти Польщі», зокрема, заявила, що слід намагатися покращити відносини з Росією. Заявляючи про «безсумнівне засудження російської агресії в Україні», пані Оґурек готова «без вагань підняти телефонну трубку» і «порозмовляти з Путіним», бо «Росія є і буде нашим сусідом».
Я. Корвін-Мікке закликає «оголосити нейтралітет щодо конфлікту в Україні», бо поляки «не мають жодних підстав, аби брати участь у цій війні». Більше того, він заявляє, що розуміє «тривогу Путіна», який «панічно боїться створення натовських баз навколо Росії», а польську допомогу у підготовці українських військових називає «ворожим актом» стосовно росіян. Залишити українців сам на сам з Москвою рекомендує також П. Кукіз, а поляки, на його думку, мають проявляти активність стосовно України щойно після відповідних директив НАТО, яке «спочатку повинно створити в Польщі систему ПРО». Іншими словами про це ж говорить Я. Палікот.
У стабільних країнах тема закордонної політики, як правило, є третьорядною під час виборчих кампаній. Те, що в Польщі вона стала пріоритетом для кандидатів, свідчить про серйозні проблеми, спричинені початком російської агресії в Україні, твердять політологи. На перший погляд, все можна пояснити економічними чинниками — польському бізнесу потрібен російський ринок, а ембарго завдає шкоди сільськогосподарським виробникам. Ультраправі ж грають на євроскептичних та антидемократичних настроях. Водночас на частину електорату донині вдається впливати питанням Волинської трагедії 1943 року. Саме тут є благодатний ґрунт для звинувачення нинішньої української влади в націоналізмі, аби отримати підтримку політики «невтручання» Варшави. Утім, з огляду на лідерів опитувань, поляки віддають перевагу все-таки тим кандидатам, які підтримують Україну і однозначно засуджують російську агресію на сході та в Криму.

Варшава.