Сьогодні до Києва з дводенним візитом прибуває президент Польщі Броніслав Коморовський. Програмою його візиту заплановано переговори з керівництвом України, провідними темами яких стануть міжнародна підтримка нашої держави, ситуація на Донбасі. Керівництво самої Польщі українські події змусили по-іншому поставитися до питання обороноздатності. Днями Броніслав Коморовський підписав закон про керівництво обороною держави в період війни. Його автори вважають, що документ посилить роль міністра оборони та президента у випадку воєнної загрози. «Війни нині не маємо, але, власне, щоб її не було, треба бути добре організованими, мати в руках аргументи сили, тому що це найбільше відлякує потенційного агресора», — пояснив значення підписаного документа Б. Коморовський.
Закон про керівництво обороною Польщі у період війни, зокрема, уточнює завдання та визначає механізм призначення підпорядкованого президентові головнокомандувача збройних сил. Раніше його призначали лише у випадку початку збройного конфлікту, тепер цього не чекатимуть. Найближчим часом за поданням Ради міністрів президент визначить кандидата на цю посаду, який у мирний час саме у статусі кандидата готуватиме армію і суспільство до завдань, які з’являться в момент початку війни. В період конфлікту головнокомандувач указом президента отримує цю посаду без жодних тимчасових приставок і підпорядковуватиметься безпосередньо главі держави, але командуватиме не всіма збройними силами, а лише тією їх частиною, що буде визначена для участі в оборонній операції.
У такий спосіб зміни посилюють роль президента в оборонній сфері, адже розшифроване законом конституційне поняття «час війни» дає право главі держави оголошувати початок і кінець «часу війни» без участі Сейму, але за поданням Ради міністрів. Дотеперішні правові регулювання чітко регламентували лише «стан війни» (вводиться виключно Сеймом, а президентом — лише у випадку, коли законодавчий орган не зможе зібратися) та «воєнний стан» (вводиться за поданням Ради міністрів розпорядженням президента, яке може бути відхилене ухвалою Сейму). Відтепер до компетенції глави держави віднесено також затвердження (за поданням міністра оборони) національних планів використання збройних сил для оборони країни.
Нововведення викликали критичні зауваження окремих конституціоналістів та політиків, які вважають, що такі зміни «можуть призвести до поступового дрейфу політичної системи країни з парламентсько-урядового устрою в напрямку устрою з виразними президентськими рисами». Прихильники законодавчих новел відповідають коротко: у випадках воєнної загрози швидкість реакції має принципове значення. Є і ще одна група критиків, яка вважає, що проблеми лежать глибше, а для належного керування обороною країни в разі війни все одно знадобляться додаткові зміни до законодавства. Як приклад наводять те, що оголошення президентом «часу війни» можливе лише «у випадку збройного нападу на Польщу», натомість ані слова не сказано про гібридну війну, яка розгорілася на Донбасі. Більш того, появу посади «кандидата у головнокомандувачі збройних сил» ця група експертів називає «спробою приховати помилки реформи системи командування і управління», що вступила в дію з 1 січня 2014 року, коли «раптом з’ясувалося, що в армії не буде жодної людини, готової командувати всіма збройними силами». Тож «нововведення» у вигляді головнокомандувача вважають спробою «тихого повернення до того, ким до реформи був начальник Генштабу».
Варшава.
