Промислові запаси вугілля восьми Червоноградських шахт на Львівщині сягають 100 мільйонів тонн. Їх вистачить на сорок років роботи.
Поруч із ними ще один перспективний вугільний район — Любельське та Тяглівське родовища із запасами майже 800 мільйонів тонн. Але за останні 20 років на заході України не збудовано жодної нової шахти. Чому?
Про що каже статистика
Спочатку простенька математична задача, яку пропонує нам розв’язати технічний директор державного підприємства «Львіввугілля» Олег Акімов.
Ми купували вугілля за кордоном по дві тисячі гривень за тонну, а своїм шахтам водночас платили по 830 гривень за тонну. Щоб вийти на самоокупність тонна червоноградського вугілля мала б коштувати 1250 гривень. То що вигідніше, запитується в задачі, розвивати свої шахти чи підтримувати зарубіжного виробника?
Запитання риторичне. Відповіді очевидні. За нинішньої ситуації вигідніше розвивати свої шахти. Сьогодні держава повинна дбати про енергетичну безпеку. Не за рахунок Росії, Африки чи Польщі, мусимо самі добувати вітчизняне вугілля. «А вугілля у Львівсько-Волинському басейні достатньо. Це Тяглівське та Любельське родовища — нічим не гірші від донецьких покладів, — впевнений голова обласної профспілки працівників вугільної промисловості Олег Турчин.
У Червонограді сім шахт, які входять до складу державного підприємства «Львіввугілля», щороку дають понад 2,3 мільйона тонн вугілля. Пласти залягають на глибині 300—650 метрів. За розумної державної політики ці шахти можуть працювати ще десятки років. Найбільш перспективним вважають Любельське родовище. Його запаси становлять 800 мільйонів тонн.
Цифри промовляють самі за себе: на Львівщині можна збудувати ще три вугледобувні підприємства. Перша приватна шахта «Любельська» була запланована 1994 року. Її співвласником разом із зарубіжним інвестором виступало Міністерство вугільної промисловості. Пізніше цю частку викупила австралійська компанія, яка згодом її перепродала американцям.
У 2008 році планували збудувати ще дві шахти — «Червоноградську-3» та «Тяглівську». Жоден із цих проектів так і не довели до кінця.
Приватизація під «сім’ю»
— Чому за двадцять років у Західному басейні не збудували жодної шахти? — запитуємо Андрія Корната, депутата обласної ради. Він родом з міста гірників Червонограда, вся його родина працювала на вугледобувних підприємствах.
«Червоноградські шахти, — каже він, — готували до приватизації. Останніми роками — під «сім’ю» Януковича, члени якої були зацікавлені лише в прибуткових підприємствах. Це шахта №10, де великі площі, де два стволи і яка більш модернізована. Можна назвати ще кілька прибуткових підприємств, до яких придивлялися фінансово-олігархічні групи. Перший етап розпочали з приватизації «Західенерго». На тому зупинилися, бо змінилася ситуація в Україні. У нинішні часи ми зобов’язані підходити до цієї проблеми з погляду енергетичної незалежності нашої країни. Влада повинна мати важелі впливу на енергетичному ринку».
Можна навести ще інші причини, чому владі слід повернутись обличчям до шахтарського краю. Це складна соціально-економічна ситуація, поза тим 200 тисяч населення, по суті, виживало завдяки вугільним шахтам...
У Червонограді вугілля можна видобувати з прибутком, але необхідні інвестиції. Навіть не в розвідку — це зробили ще за радянських часів. На будівництво шахти потрібні дуже великі кошти. Важко собі уявити, що з’явиться інвестор, який піде на такий крок, тим паче за нинішніх умов. Це може бути тільки потужний інвестор, який уже володіє енергетичними підприємствами і збирається розвивати цю галузь. «Будівництво нових шахт можливе, — зазначає Андрій Корнат. — За нинішніх умов, коли на Донбасі йдуть бойові дії, варто розвивати Львівсько-Волинський вугільний басейн».
«Любеля» — проект століття
Будівництвом нової шахти «Любельська» переймається дочірнє підприємство «Сі-Сі-Ай-Любеля». На сьогодні з упевненістю можна сказати, що всю документацію розроблено. На «Любельській» створять три тисячі робочих місць. Видобуватимуть 5,2 мільйона тонн вугілля щороку. Вартість проекту — 800 мільйонів доларів США. Активні роботи ведуться десять років, а з 2009-го вже перейшли на центральний майданчик шахти.
«Любельська» розташована на території Жовківського та Сокальського районів. Завдяки низькій собівартості вугілля — тонна коштуватиме 29 доларів США — львівські гірники зможуть конкурувати на російському, австралійському та американському ринках. Шахта буде екологічно чиста. Її будівництво мало тривати п’ять років. Місцева влада на словах обіцяла сприяти зарубіжному інвестору. Та за роки будівництва проект почав дорожчати через проблеми з прокладанням комунікацій. Директор «Любельської» Ярослав Гумен часто нарікає, що все треба починати з нуля: лінії електропередач, дороги, залізничної гілки. Це величезні затрати. Щоб розпочати прохід ствола, потрібно збудувати аж дві лінії електропередач до Добротвірської ТЕС. На їхньому шляху постав ліс. Наше законодавство забороняло встановлювати електроопори в лісових масивах. Довелося планувати інший проект — в обхід. Комунікації часто проходять через приватні наділи. З кожним господарем домовляються окремо.
Нині інвестором шахти виступає американська компанія Steleks L. S. «Любельська» стане першою приватною шахтою в Україні. Вона також перша в Західному басейні розпочне видобуток коксівного вугілля, запаси якого у цьому родовищі становлять 86,7 мільйона тонн.
«Любельська», за задумом проектантів, має стати найсучаснішою шахтою країни. «Ідеться про вигідний для Львівщини та України проект, — каже голова депутатської комісії обласної ради з паливно-енергетичного комплексу Тарас Федак. — З одного боку, нові технології, сучасне устаткування, а з другого — будемо мати своє коксівне вугілля, дуже необхідне для нашої промисловості».
Львівська область.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
