Про польський та український досвід реформування органів місцевого самоврядування розмірковує міський голова прикордонних Мостиськ Сергій Сторожук. Він у 28 років був наймолодшим головою райвиконкому в Україні.
— Нині у Львівській області 24 райони і сім міст обласного підпорядкування — ця спадщина нам залишилася від радянської командно-адміністративної системи, коли була однопартійна система, і партія хотіла все контролювати. На вашу думку, скільки районів потрібно  у Львівській області, щоб забезпечити нормальну життєдіяльність регіону?
— Я вважаю — сім. У радянські часи я як голова Мостиського райвиконкому ніс відповідальність за все. Від землі і аж до неба. Я відповідав за промисловість, сільське господарство, побут, будівництво, освіту, медицину, спорт — за все, що було в районі. Що залишилось сьогодні в районі: освіта, культура, медицина і спорт. Сільського господарства нема, промисловості нема, будівництва нема. Що залишилось, вже давно приватизоване. Районні адміністрації не мають такого навантаження, як колись. У старі часи я був головою районної ради і головою виконкому. У штаті тоді було 30 працівників. Ще в райкомі партії 35 осіб. Всього район мав 65 осіб. Нині 30 осіб в районній раді та 120 в районній адміністрації. Тоді був один інспектор по роботі з молоддю, а тепер — сім осіб.
Прекрасно розумію, що під час укрупнення Мостиська не буде районним центром. Але для держави дуже накладно утримувати такий громіздкий апарат у районах. Біда в іншому, цим людям треба буде допомогти працевлаштуватися, а не викидати на вулицю. Для укрупненої районної ради і виконкому, до якої увійдуть 3—4 райони, вистачить у рази менше працівників.
Кожен район повинен мати майже 200 тисяч населення.
— Яка ж доля чекає на Мостиський район, населення якого — 54 тисячі осіб?
— Він міг би об’єднатися з Городоцьким і Самбірським районами. Яворівський район, в якому проживає 120 тисяч, могли б поєднати з Пустомитівським. Варіантів багато.
— Ви міський голова Мостиськ, міста, яке розташоване на кордоні з Польщею. Яким шляхом пішли наші сусіди, які там реформи провели на повітовому рівні?
— У Польщі старосту повіту (це як у нас голова райвиконкому) вибирає депутатський корпус. Повіти поділені на гміни. До гміни входить 8—10 сіл. Гміна повністю керує процесом життя на своїй території. У нас за реформою районна ради повинна вибирати виконком — і це правильно. Але у нас ще хочуть мати якусь адміністрацію, яка б керувала виконкомами — це неправильно, тоді не варто починати реформи.
У Польщі обрали сейм. Сейм обрав прем’єра, а він призначає всіх воєвод (у нас голови облдержадміністрацій). Підкреслюю, саме прем’єр, а не президент призначає воєвод. Крапка!
У повіті 15 депутатів. А у Мостиському районі 54 тисячі населення і 56 депутатів районної ради, яких усіх ніхто й ніколи не збере. У міській раді 30 депутатів, яких також важко зібрати. Нема потреби мати стільки депутатів.
— Який оптимальний варіант?
— Для районної ради — 30, для міської — 15. Навіть в Росії нема стільки депутатів. Біля Ростова є Аксайський район. 120 тисяч населення і лише 15 депутатів, голова районної ради на громадських засадах. Не потрібна нам масовість — це не союз, нам потрібні депутати, які знають що робити і хочуть працювати. Приходять новообрані депутати і не знають, до чого прикласти руки.
— А як бути з іншими структурами у районах — податковою, міліцією, прокуратурою?
— У радянські часи в прокуратурі району був прокурор, помічний і слідчий — а населення 60 тисяч. І нічого страшного не було. Може, сьогодні люди здичавіли? Та ні. Це правильно, що прокуратура і податкова укрупнюються. Повинні бути централізовані структури в об’єднаних районних центрах, а в колишніх райцентрах залишаться невеличкі філії. Ще повинен бути заступник голови райвиконкому по колишньому райцентру, але з іншими повноваженнями.
— І з мінімальною кількістю працівників?
— Звичайно, це питання навіть не обговорюється. Кадри на рівні районів потрібно скорочувати. Ви гляньте, що в Україні робиться, кількість робітників зменшується, а число пенсіонерів зростає. Хто на чиновницьку гвардію працюватиме?
— Як так сталося, що в радянські часи у 28-річному віці ви стали головою Мостиського райвиконкому, наймолодшим в Україні?
— Закінчив зооветеринарний інститут. Прийшов працювати в радгосп. Через рік став кращим молодим спеціалістом в Україні. Різко збільшили продуктивність тваринництва. Як кращий спеціаліст був премійований автомобілем «Москвич». Потім став головою колгоспу. Це було складно, доводилося працювати по 20 годин на добу. Я прийшов, не було кормів. А коли через два роки йшов —залишив півторарічний запас.
Перед призначенням головою райвиконкому мене водили до Володимира Щербицького, першого секретаря ЦК Компартії України, бо я був молодий для такої посади. Він запитав, які до мене претензії. Інспектор ЦК каже: дуже молодий. А Щербицький у відповідь: «Так це його перевага». І запитує, чи дам раду. Я кажу: дам. Ось і вся співбесіда.
— Про укрупнення райцентрів ви розповідаєте досить переконливо, але у таких випадках ставлять ще одне запитання: чи не стануть після реорганізації колишні райцентри відмирати?
— Отут потрібно віддавати кесареві — кесареве. Бюджет повинен залишатися на тій території, де він зібраний. Без згоди громади не можна забирати кошти до інших населених пунктів. Це питання повинно бути чітко відрегульоване.
— А як на практиці проводити об’єднання районів?
— Повинен бути розроблений чіткий і оптимальний територіальний поділ. Хто з керівників районів чи голів сільських рад погодиться на добровільне об’єднання, яке буде зачіпати їхні особисті інтереси. Хтось з них повинен відійти. Тому держава це питання не повинна пустити на самоплив. І що важливо, реорганізацію потрібно провести до виборів органів місцевого самоврядування. Якщо до виборів того не зроблять, так це буде профанація реформ. Переміни повинні бути швидкими. Ті, хто знає, що наступні вибори не виграє, вже нічого не робить. Вони будуть виступати гальмом будь-яких змін у суспільстві. Сидять і дивляться, що ще продати.
Ми з нетерпінням чекаємо, коли нарешті з’явиться закон про новий територіальній устрій. І в цьому законі не повинні бути слова про добровільне об’єднання. Верховна Рада України має ухвалити закон «Про об’єднання територіальних громад». Крапка! І жодних слів про добровільне об’єднання.

Львівська область.