Великдень — найголовніша врочистість православної церкви. Великодня ніч неповторна, романтична й бажана. На відміну від новорічної, саме в цю ніч ви поспішаєте не додому, а до храму. Тільки напередодні Великодня урочисто, над містами і селами, лунають дзвони-благовісти, сповіщаючи про Воскресіння Сина Божого. Тільки у Великодню ніч серця людей наповнюються світлим оптимізмом і вірою в життя вічне. Й в усіх храмах здійснюється богослужіння, яке відзначається своєю величчю й красою.
Уже багато років зустрічаю це найбільше християнське свято в кафедральному Свято-Троїцькому соборі Луцька. Приходжу сюди ще до того, як розпочинається суботня полуночниця. Разом з іншими мирянами стою в черзі, щоб припасти до Святої Плащаниці, на якій лежало тіло розп’ятого Ісуса Христа, вслуховуюся в слова читань Діянь святих апостолів. Десь о 23.15 починається служба, священики заносять Плащаницю у вівтар, де покладають її на престол. Закриваються двері царських врат, завіса. У храмі настає тиша. Священики облачаються в білі святкові ризи й чекають півночі. Проходить ще трохи часу й тихо співаючи «Воскресіння твоє, Христе Спасе, ангели оспівують на небесах...», священики на чолі з митрополитом Луцьким і Волинським Михаїлом виходять із вівтаря. У кінці храму, біля дверей їх уже чекають миряни з хоругвами, архієрейський хор і всі рушають на хресний хід довкола собору. Храм залишається порожнім, двері до нього зачинені. Лунають дзвони, сповіщаючи про свято, постійно звучить «Воскресіння Твоє, Христове...» у виконанні священиків, хору. Тріпотять у руках запалені свічки. Священики, хор і миряни з хоругвами піднімаються сходами на паперть. Митрополит, завершивши кадіння перед дверима, голосно проголошує: «Слава Святій Єдиносущній Животворній і Нероздільній Трійці завжди, нині, повсякчас і навіки віків». Після цього священнослужителі починають тричі співати молитву, яка є основою Великоднього богослужіння «Христос Воскрес із мертвих, смертію смерть подолав і тим, хто в гробах, життя дарував». Перед тим як зайти до храму, митрополит Михаїл тричі сповіщає радісну звістку «Христос Воскрес» і у відповідь лунає тисячоголосе «Воістину Воскрес». Миряни вітають один одного з воскресінням Ісуса Христа, дехто, за давньою традицією, цілується. Відчиняються двері й під спів священиків і хору «Христос Воскрес із мертвих...» миряни заходять у храм. При цьому царські врата й дияконські двері відкриті та залишаються такими вдень і вночі протягом усього Великоднього тижня.
Божественна літургія триває переважно до третьої години, потім починається освячення Великодніх страв. Кошиками з пасками, ковбасою, шинками, крашанками та іншою смакотою, від споживання якої віруючі утримувалися підчас Великого посту, заставлена не лише вся підлога в середині храму, а й площа довкола нього, значна частина Театрального майдану і прилеглої до собору вулиці Лесі Українки. Палають тисячі свічок. Священики, на чолі з митрополитом Михаїлом, все це скроплюють свяченою водою.
Не менш урочисто проходить Великодня літургія й у сільських храмах Волині. У багатьох регіонах області збереглася традиція палити біля церкви вогнище. Його в ніч перед Великоднем розпалюють парубки й стежать, щоб вогонь горів усю ніч, «світив янголам-хранителям, які зараз над землею низько літають і за порядком наглядають». У радянські часи за це переслідували, та традиції не викоренили.
Обов’язково треба цієї ночі попросити прощення в померлих родичів, згадати їх добрим словом. Вважається, що потаємні бажання, загадані під час Великоднього богослужіння, мають магічну силу, як і майже все, що пов’язане з цим чудовим святом.
Волинська область.
Картина видатного українського художника М. К. Пимоненка.
