Кататися на власних «санчатах», тобто жити у своїй квартирі чи будинку, в Німеччині знову стає популярно. Середньостатистичний «пан Мюллер» із дружиною і двома дітьми принаймні замислюється над можливістю придбати нерухомість. У ФРН поняття приватизації не існує, тож, якщо заможні батьки не передали «хату» в спадок, то «панові Мюллеру» доведеться самотужки збирати кошти або йти до банку по кредит.

Довгий список витрат

Утім, з придбанням нерухомості витрати нового власника тільки починаються: за законом, «пан Мюллер» несе відповідальність не лише за власну квартиру чи будинок, а й за прибудинкову територію, що обходиться йому приблизно в 150—200 євро щомісяця. А ще треба платити за послуги керуючого багатоквартирним будинком, його утримання, страхування, ремонт у місцях спільного користування (під’їзд, дах, підвал), виклик сажотруса, вивезення сміття, озеленення території та ін.
Оплата додаткових послуг за один місяць (приблизно):
 кербуд — 40 євро,
 страхування об’єкта — 15 євро,
 прибирання будинку/території — 22 євро,
 зимові послуги — 2,50 євро,
 послуги сажотруса — 7,50 євро,
 водопостачання (технічні води)  — 35 євро,
 виплати в резервний фонд — 15 євро,
 вивезення сміття — 10 євро,
 озеленення території — 5 євро,
 зовнішнє освітлення — 2 євро.
«Пан Мюллер» відтепер сплачує не лише кредит у банку і за утримання будинку, а й комунальні послуги. Для цього він укладає угоди з різними компаніями, котрі постачають електроенергію, газ, воду. Звичайно, обираючи найдешевші тарифи. При цьому в деяких випадках замислюється і над моральним питанням. Скажімо, якщо він член партії «зелених», то йому особливо важливо не лише низька ціна на енергоносій, а й щоб він був з екологічно чистих джерел. За це «пан Мюллер» готовий платити більше. Досить часто держава підтримує його, перебираючи на себе частину коштів.

Пильно стежити за лічильниками

Але на цьому її участь, зазвичай, закінчується. У Німеччині немає єдиної державної системи комунальних служб — так само, як і єдиних тарифів на послуги. Всі підприємства, які обслуговують громадян, — приватні й беруть участь у жорсткій конкурентній боротьбі за споживачів, що є стабілізуючим чинником у тарифному питанні. Тож кожен власник нерухомості сам визначає для себе приватну фірму, яка надаватиме йому послуги. Наприклад, можна обирати, з яких джерел користуватися електроенергією: атомних, теплових, газових чи гідростанцій (від цього залежить її вартість). Так само на вибір і вид опалення — масляне, водяне чи найдоступніше і найдешевше — газове тощо.
Тарифи на газ, електроенергію, бензин, гаряче і холодне водопостачання «з’їдають» щомісяця із сімейного бюджету «пана Мюллера» приблизно 200—250 євро: 75 євро — за електропостачання, 45 євро — за воду, 100 євро — за опалення. За рік набігає відповідно приблизно 2.500 євро. Разом із оплатою додаткових послуг за нерухомість ця сума збільшується удвічі й становить приблизно 4,5—5 тисяч євро на рік. Це багато? Якщо «пан Мюллер і його дружина» заробляють у середньому по 1.500 євро на місяць, то вони спроможні сплачувати комунальні послуги, але при цьому мають дуже ретельно стежити за лічильниками.
Скільки й за що треба платити у середньому:
 електроенергія — 0,25 євро за кВт,
водопостачання:
 питна вода — 1,78 євро за куб. м,
 побутові стічні води/ каналізація — 2,15 євро за куб. м,
 опалення (приміром, газове) — 0,6—0,7 євро за кВт.
«Пан Мюлер» оплачує комунальні послуги щомісяця відповідно до середніх витрат конкретного домоволодіння за попередній рік. Наприкінці року робиться остаточний розрахунок спожитих води, газу, електроенергії. Після чого йому надається остаточний рахунок на доплату, або навпаки, якщо «Мюллери» були економними, то вони можуть розраховувати на виплату надлишку.

Як заощадити, і що буде, коли...?

Тим часом навіть найменші «Мюллери» знають, що потрібно вимикати освітлення, якщо вони не перебувають у приміщенні. А також не гратися водою, коли вмиваються. Дорослі ретельно стежать, скажімо, щоб електроприлади були економні, лічильники автоматично вимикали перенагрівання оселі, адже тепло розраховується за фактичним споживанням. Оскільки тарифи на нього постійно і швидко зростають, то чимало мешканців його без особливої потреби не вмикають: удома одягаються тепліше, вночі виручає пухова ковдра.
Та й електролампочкам не обов’язково сяяти у кімнатах, у яких на цей момент  ніхто не перебуває. Цілодобово не освітлюються під’їзди та сходи, бо вони обладнані спеціальними реле, які вмикаються лише на час, необхідний для того, щоби дістатися потрібних дверей.
А от не платити за комунальні послуги чи наростити великі борги — неможливо. Якщо «пан Мюллер» не відреагує на кілька попереджувальних листів, то до оселі завітає технік, котрий відключить те, за що не платили — без будь-яких винятків. Жорстко, але справедливо.

npysanska@golos.com.ua

Берлін.

У Німеччині популярні сонячні батареї, які встановлюють на дахах житлових будинків.

Компанія, що постачає воду, гарантує її якість. 

Фото надані компаніями Entega та BWB.