Президенту України П.О. Порошенку
Голові Верховної Ради України 
В.Б. Гройсману
Прем’єр-міністру України 
А.П. Яценюку

Шановні Петре Олексійовичу, Володимире Борисовичу та Арсенію Петровичу !
Прийнятий нещодавно Закон України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України стосовно пенсійного забезпечення», виявляється, торкнувся і пенсіонерів-журналістів державних і комунальних ЗМІ. Хоча в ньому ніде не згадується Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів». Однак Пенсійний фонд України тлумачить законодавство нашої держави по-своєму, застосовуючи однаковий підхід і до державних службовців, і до прирівняних до них в оплаті праці та пенсійному забезпеченні журналістів, які не є державними службовцями. Й тому працюючим пенсіонерам-журналістам масово доводиться кидати роботу, що далі поглиблює проблему кваліфікованих кадрів, насамперед у комунальних ЗМІ.
На сьогодні в державних і комунальних ЗМІ України працюють 4148 пенсіонерів-журналістів. Середній розмір їхніх пенсій — 3178 гривень (дані Держстату України). За даними ПФУ, фінансування журналістських пенсій здійснюється майже в однакових розмірах із держбюджету (77,4 мільйона гривень у 2013 році) та за рахунок власних надходжень солідарної пенсійної системи (73,8 мільйона гривень). На нашу думку, це не ті кошти, які можуть помітно вплинути на економію витрат держбюджету в 2015 році. А от позбавлення пенсіонерів-журналістів можливості ще активно працювати у творчих колективах ЗМІ — це не лише питання виживання їх самих в умовах невиправдано низьких зарплат і, відповідно, пенсій. Тут головною проблемою постає загроза успішному функціонуванню самих державних і комунальних ЗМІ. Оскільки фактично половина їх працівників на сьогодні, особливо в редакціях районних і міськрайонних газет, — це журналісти пенсійного віку з великим досвідом роботи.
У деяких редакціях місцевих друкованих видань Київської області сьогодні змушені звільнятися з роботи по 3—4 журналісти-пенсіонери. Це при тому, що в штатних розписах більшості комунальних видань передбачено тільки п’ять посад творчих працівників! І їх повноцінно замінити неможливо: скрізь на місцях — постійна кадрова проблема фахівців-журналістів.
Отже, йдеться про прямий підрив умов існування місцевої преси, зокрема україномовної. У період розгортання процесів реформування і децентралізації влади в Україні таку ситуацію вважаємо неприпустимою.
У «Прикінцевих положеннях» закону №213-VІІІ, про який ведемо мову, теж немає згадки про журналістів. І це, повторю-
ємо, дає можливість ПФУ трактувати положення даного закону на свій розсуд.
У зв’язку з негативними резонансом і процесами в журналістському середовищі та суспільстві, викликаними такими діями ПФУ та інших причетних до реалізації пенсійного законодавства відомств, просимо Вас, шановні керівники держави, ініціювати зміни до Закону України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України стосовно пенсійного забезпечення».
Зокрема, слід доповнити пункт 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» такими словами: «..., а також до пенсій, що призначені відповідно до статті 16 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р., №540/97-ВР — на період роботи осіб, яким вони призначені, на посадах керівників і журналістів державних і комунальних ЗМІ».
Сподіваємося на взаєморозуміння!

Рада редакторів (керівників) комунальних ЗМІ Київщини.