У Демидівському районі Рівненщини у пошуках коштів на освітянську галузь влада пропонує реформувати декілька шкіл, залишивши в них лише початкові класи і направивши старшокласників до навчальних закладів в інші села.
Сільські громади, котрих торкаються такі пропоновані переміни, категорично проти них. Принаймні, у селі Глибока Долина під час зустрічі з головою Демидівської райдержадміністрації Сергієм Радченком місцевий люд прямо заявив: «Школу закрити не дамо».

У Глибокій Долині Сергій Радченко намагався перед громадою оперувати цифрами, викладаючи їх на шкільній дошці (на знімку). На освіту в Демидівському районі виділяється понад 20 мільйонів гривень. З усіма витратами, в тому числі й комунальними, матеріальними, господарськими, школі у Глибокій Долині потрібно щонайменше 767 тисяч гривень. Відповідний «дефіцит» сягає 347 тисяч. Аби зекономити ці кошти, які потрібно вишукувати в районному бюджеті, якраз і виник задум щодо шкільної реорганізації — перевести на навчання учнів 5—9 класів з Глибокої Долини до сусідніх шкіл, а безпосередньо в селі навчати лише учнів початкових класів, яких зараз 14.
Подібна пропозиція прозвучала і в іншому поселенні — Золочівці. Там розрив між реаліями і потребами ще більший — 400 тисяч гривень. Якщо ж перенаправити дітей до сусідньої Боремельської школи, підвозити їх туди шкільним автобусом, і затрати на таке транспортування врахувати в межах 70 тисяч гривень, то, за висновками районних реформаторів, вивільняється чимала сума коштів. Подібне, мовляв, могло б принести вигідні дивіденди і в Глибокій Долині.
Проте запропоновану головою райдержадміністрації арифметику не сприйняла більшість селян, які вважають, що тоді їх село і в соціальному, і в демографічному плані перетвориться з Глибокої Долини на Дуже Глибоку Долину, посилиться відплив молоді звідсіля, а процес реорганізації рано чи пізно призведе до остаточного закриття школи.
— Цифри цифрам, пане голово, але чи бачите Ви за ними людський фактор? — запитала у Сергія Радченка мешканка села Євгенія Панкевич. — Як нашим дітям добиратися до сусідніх шкіл у Вербні, Вовковиях, Демидівці на відстань 10-14 кілометрів, особливо взимку, коли перемітає дороги, що нерідко трапляється? Що в даному випадку робити учням-інвалідам, а такі також є в селі? Де знайти роботу звільненим вчителям?
Із цієї низки запитань на останнє відразу знайшлася відповідь: мовляв, ніхто з педагогів без роботи не залишиться. Водночас, за словами очільника району, має торжествувати справедливість в оцінюванні вчительської праці. Малося на увазі неоднакове навантаження на вчителя: в одній школі в одному класі він навчає двадцять учнів, а в іншій — всього три. На це селяни апелювали, що, мовляв, глибокодолинські вчителі не отримують ряд надбавок до зарплати, як-от за перевірку зошитів, діяльність предметних кабінетів, а Катерина Овчарук із однією ставкою — і директор школи, і педагог-організатор, і завгосп...
Утім головна відповідь у Глибокій Долині під час сільського сходу за участю голови райдержадміністрації стосувалася питання: бути чи не бути школі? Якщо бути, то за які кошти і де їх взяти?
— Як де?!. — апелювали учасники дискусії, зокрема, Петро Шелест, колишній голова сільської ради, Олег Хмарук, Оксана Андрощук, пропонуючи перенаправити на потреби школи кошти, що платяться за користування земельними паями на території сільради: а це майже сто тисяч гривень. До того ж є підприємці, які не сплачують податок за користування землею, тому що з ними не укладено відповідний договір. Це також (при позитивному вирішенні) додаткові надходження до бюджету. А ще — людська ініціатива. Школі допомагають благодійники, та й сам навчальний заклад в цьому плані дієвий. Наприклад, восени учні та вчителі допомагали одному підприємству — рвали яблука, а на зароблені кошти утеплили шкільні вікна.
Окремо в цьому сенсі варто відзначити сільгосппідприємства «Агро-Експрес-Сервіс» та «Хавест-агро», які суттєво сприяють розвитку тутешньої інфраструктури. Представник останнього Володимир Шурин зауважив, що господарство, тільки-но почавши тут обробляти землю, уже чимало допомогло навчальному закладу в ремонті, а в планах на нинішній рік — виділення 20 тисяч гривень, які школа могла б із користю використати.
...До речі, історія школи в Глибокій Долині бере свій початок із 1932 року. Вона не припиняла своєї діяльності навіть під час Другої світової війни. Взявши під свій контроль село, місцевий осередок УПА навчав тут українських патріотів. А в 60-х роках минулого століття до школи ходило 220 учнів... Були вчителі, які віддали тутешній дітворі сорок із лишком років своєї праці, а саме Лідія Устимівна Шевчук.

Євген ЦИМБАЛЮК,  Олександра ЮРКОВА.

Рівненська область.

Володимир Шурин вважає, що закриття школи — це ще один удар по селу.

 Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.