Спілкуючись з українськими заробітчанами в Польщі, найчастіше можна почути, що всі питання, пов’язані зі здоров’ям, вони намагаються вирішувати в Україні. Причина — у приватних медичних закладах дорого (лише за візит необхідно заплатити від 25 до 40 доларів), а в державних поліклініках, навіть за наявності страховки, треба чекати щонайменше кілька тижнів, щоб потрапити до «вузького» спеціаліста.
Але, цікаво, що самі поляки-емігранти теж на лікування їздять на батьківщину. Як з’ясувала «Газета виборча», Польщу вважають медичним раєм як легальні емігранти — вихідці з цієї країни, так і іноземці — громадяни країн Заходу. За даними Головного статистичного управління Республіки Польща, з моменту вступу до Європейського Союзу (1 травня 2004 року) з Польщі виїхали 2,2 мільйона громадян, більшість з яких працевлаштувалися за кордоном легально і, відповідно, мають медичні страхові поліси. Якщо емігрант додатково оформить Європейську карту медичного страхування, то може як громадянин країни-члена ЄС лікуватися у будь-якій країні спільноти і Швейцарії. Однак ця карта не гарантує автоматичного безплатного медобслуговування, а лише дає право на компенсацію витрачених на це коштів.
Тож поляки з Британії (сюди їх виїхало найбільше), Ірландії, Шотландії, Німеччини, Голландії, Іспанії, ба, навіть із США і Австралії надають перевагу лікуванню на батьківщині. Головним чином прямують до стоматологів, але популярними є також візити до кардіологів, дерматологів, окулістів, ортопедів та гінекологів, бо, наприклад, у Британії, вагітними займаються винятково акушери, й навіть у складних ситуаціях потрапити до лікаря проблематично. За прикладом поляків-емігрантів, до польських медичних закладів звертаються німці, англійці, норвежці.
2014 року Національний фонд здоров’я Польщі зареєстрував 515 тисяч заявок на відшкодування коштів за лікування пацієнтам з країн-членів ЄС та Європейської асоціації вільної торгівлі (Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн), тоді як роком раніше — 408 тисяч. Цікаво, що, як встановило міністерство охорони здоров’я, у 80—90% це були заявки польських емігрантів, котрі віддають перевагу лікуванню вдома; а серед причин «медичних» мандрівок, які вони називають, «легкість порозуміння рідною мовою» стоїть чи не на останньому місці, а перші позиції займають: недовіра до систем охорони здоров’я у країнах перебування, висока кваліфікація польських спеціалістів і нижчі ціни на лікування (у випадку стоматологів навіть на 60—70%), а також... відсутність довгих черг. 
Як зазначає народна мудрість, добре там, де нас нема, або все пізнається у порівнянні.
Варшава.