Ситуацію, яка сьогодні склалася в шахтарських колективах, порівнюють із серединою 90-х років. Нерегулярна виплата зарплати, інфляція, бартер, відсутність матеріалів і запчастин, низька соціальна захищеність — усі ці біди гірники переживали двадцять років тому. Від «самопочуття» базової галузі промисловості залежить «здоров’я» всієї економіки країни. Наслідки нинішньої кризи — критично низькі запаси вугілля на електростанціях, втрата потужностей із видобутку вугілля, імовірність соціального вибуху та загроза енергетичній безпеці держави.

У вівторок у Києві відкривається з’їзд шахтарів України — третій за часи незалежності нашої держави. Попередні такі форуми відбувалися в поворотні для вугільної промисловості моменти — у 1995-му та 1998-му. Черговий з’їзд, ініціаторами якого виступили Профспілка працівників вугільної промисловості та Незалежна профспілка гірників України, покликаний дати поштовх до вирішення накопичених проблем. До участі у з’їзді запрошені перші керівники держави, урядовці, народні депутати, профспілкові лідери, очільники вугільних регіонів.
Цього року вже відбувалися стихійні акції протесту та пікети гірників державних підприємств «Волиньвугілля», «Львіввугілля», «Красноармійськвугілля» та інших. Але учасники акцій незадоволені тим, що питання виплати зарплати, збуту вугілля та забезпечення перспективи підприємств не вирішуються системно. Цього разу майже 800 шахтарських представників прибудуть до столиці, щоб привернути увагу до становища в базовій галузі.
Про причини кризової ситуації в галузі, вимоги шахтарів та шляхи вирішення проблем «Голос України» говорив зі співголовою оргкомітету з’їзду шахтарів, головою Незалежної профспілки гірників України Михайлом ВОЛИНЦЕМ.


Бюджетні кошти — на закриття підприємств, а не на розвиток


— Михайле Яковичу, протягом останніх шести-восьми місяців становище вугільних підприємств погіршується, а запаси палива на складах електростанцій тануть. На шахтах уже не говорять про перспективу — живуть одним днем. Що спричинило таке різке падіння обсягів видобутку та зростання боргів з зарплати?
— На мою думку, втрачена керованість галуззю, ніхто конкретно не бере на себе реальної відповідальності. А тим часом виникли неплатежі, що призвело до заборгованості з заробітної плати. Енергоринок винен генеруючим компаніям приблизно 10 мільярдів гривень.
Заборгованість з зарплати гірників у державному секторі становить майже 900 мільйонів гривень. Наприклад, на шахті «Південнодонбаська» №3 не видали зарплату ще за жовтень 2014-го. Деяким працівникам гірничорятувальної служби не виплачено за серпень минулого року. Нема за що жити, а вони працюють.
Такого явища, як невиплата зарплати, не повинно бути. Річ не в тім, що Україна перебуває у стані війни, а у безвідповідальному ставленні до проблем керівників галузі, Кабміну, а також Прем’єр-міністра, бо на нього лягає така само відповідальність, як на міністрів. Бездіяльність органів влади призвела до розбалансування фінансово-економічного стану не тільки вугільної промисловості, а всього паливно-енергетичного комплексу. 
— Чи мали результат останні акції протесту шахтарів, організовані зокрема вашою профспілкою, із вимогами погашення заборгованості з зарплати?
— Гірники терпіли, скільки могли, чекаючи на зміни. Потім вдалися до страйків: двічі пікетували Верховну Раду і Кабінет Міністрів. Нічого не змінилося. Лише під страхом мітингів на шахтах почали потроху видавати заробітну плату в лютому та на початку березня.
Але ті заходи частково врегулювали ситуацію лише на короткий період. Наприклад, внесено зміни до бюджетного фінансування вугільної галузі. Із статті на реструктуризацію перекинули 400 мільйонів гривень на погашення заборгованості з заробітної плати. Дивно інше: 1,2 мільярда гривень заклали на закриття шахт і жодної копійки — на розвиток вугільної галузі та держпідтримку. Хоча всім зрозуміло, що ціна на вугілля незбалансована, що найближчими місяцями виникне загроза невидачі заробітної плати.
— Це вперше з 1996-го?
— Так. Згідно з коаліційною угодою, до 2020 року поступово скорочуватиметься бюджетне фінансування вугільної галузі. З цим можна було би погодитися. Є можливість шахтам підготуватися. Але тут раптом ми прокинулися 1 січня 2015 року — і зрозуміли, що фінансування не буде, зарплат не буде, а шахти зупиняться. Куди дивилися Мінфін, Мінекономіки? Про що вони думали? Ясно, що жодні реформи не проводяться — просто припинене фінансування.


Через війну на сході енергетика також зазнає втрат


— Так само не рухається приватизація вугільних підприємств, на яку покладали великі сподівання. Об’єктивним фактором, який істотно впливає на стан в енергетичному комплексі, є бойові дії на сході. Саме через війну на окупованій території залишилися практично всі шахти, які видобувають антрацитові марки вугілля. Значна частина їх зупинилася ще на початку минулої осені. Водночас припинилося державне фінансування вугільних підприємств, які хоч і підконтрольні Україні, але видобувають надто «дороге» вугілля, тобто собівартість перевищує ціну продажу.
— Рівно рік тому на складах теплових електростанцій нараховувалося 3 мільйони 750 тисяч тонн. Рівно рік тому в Україні щомісяця видобували 7 мільйонів 386 тисяч тонн вугілля. В цей час на складах шахт і збагачувальних фабрик зберігалися 4 мільйони тонн палива: не знали, куди його подіти. Воно було надлишковим. І можна було вивезти паливо з території, яка нині не контрольована Україною. Без перешкод. Але вже у жовтні довелося купити вугілля за кордоном. Уже були складнощі з вивезенням, запаси зменшувалися, вуглевидобуток падав.
А що маємо нині? На складах ТЕС менше 700 тисяч тонн палива. Це вп’ятеро менше, ніж торік. Ми залишилися без антрацитової групи вугілля: всі шахти, які його видобувають, розміщені на окупованій території. Із шахт державної власності на території, підконтрольній Україні, залишилися 32 підприємства — а було майже 100.
Наприклад, на Волині планували закрити шахти і не розвивати шахту-новобудову «№10 Нововолинську». Цей край дав стільки патріотів, бійців для участі в АТО, захисників України. А їх викидають на вулицю.
Наступне. На сьогодні у нас розбалансовані платежі. Пішли заборгованості з зарплати, пішли протести, зросла соціальна напруга. Посилилася недовіра до органів влади, до керівників галузі. Варто враховувати, що так підривається довіра до держави. І водночас ДП «Укрінтеренерго» укладає контракт з російською компанією на постачання електроенергії...
— Мається на увазі контракт, укладений наприкінці минулого року?
— Так. У січні цього року електроенергія з Росії коштувала 85 копійок за кіловат. А переважна частина наших енергокомпаній має право віддавати на енергоринок електроенергію по 82 копійки за кіловат. Враховуючи, що збір за використану електроенергію впав до рівня 75 відсотків, зрозуміло: грошей надходить ще менше.
Через таку цінову вакханалію українські блоки ТЕС зупиняються, і зупиняються шахти. Це призводить до того, що енергетичних потужностей не вистачатиме й надалі, і ми дедалі більше залежатимемо від Росії у постачанні електроенергії. Контракт незручний, кабальний, і варто знати, навіщо це зроблено, які негативні наслідки для фінансів країни, як зупинити дію цього контракту і як знайти компенсатори для подолання неефективних дій.
— Як працює вугільна промисловість на окупованій території?
— Українська влада ніяк не впливає на роботу шахт у цій частині Донбасу. Але наші державні і приватні компанії купують вугілля з окупованої території. Це питання погоджено на рівні всіх гілок влади. Розплачуються частково по передоплаті, розрахунок — у гривні через українські банки. 
— Які цілі ставить перед собою з’їзд шахтарів?
— Необхідно попередити повний і остаточний розвал вугільної промисловості і енергетики. Разом зі своїм колегою — головою Профспілки працівників вугільної промисловості Віктором Турмановим — підписав запрошення на з’їзд на ім’я перших осіб держави. Надіслали запрошення до іноземних посольств. Головні вимоги, які висуватимуть учасники з’їзду, — погашення заборгованості з заробітної плати, стабілізація ситуації у вугільній галузі і в усьому паливно-енергетичному комплексі, подолання неплатежів, збереження робочих місць. Кадрових питань ми не оминемо. Якщо некомпетентні люди створили ситуацію розвалу і знищення галузі, то, зрозуміло, з цим миритися не можна. Бо сьогодні виплатять зарплату, а завтра повернуться до тих само проблем.

ФАКТИ

За два місяці 2015-го в галузі видобуто 6 352 тис. т палива — на 55 відсотків менше, ніж за такий само період попереднього року.
Станом на кінець березня на українських ТЕС через відсутність палива було зупинено 21 енергоблок — зі 104 наявних. Ще 11 енергоблоків перебували в аварійному ремонті.
Зростання аварійності фахівці пов’язують із браком коштів для планового ремонту обладнання.

Хроніка шахтарських протестів у 2015 р.

2 березня: майже тисяча шахтарів пікетувала Верховну Раду із вимогою погасити заборгованість із зарплати та поновити державну підтримку галузі.
20 березня: гірники кількох шахт державних підприємств «Львіввугілля» і «Волиньвугілля» відмовилися спускатися в шахту через невиплату заробітної плати.
23 березня: гірники державної шахти «Нововолинська» пікетували обласну державну адміністрацію, а шахтарі державного підприємства «Селидіввугілля» оголосили страйк.
24 березня: мітинги шахтарів у Димитрові (Донецька область) та Червонограді (Львівська область).
25 березня: шахтарі провели мітинг перед будівлею міської ради Нововолинська. Робітники кількох шахт перекрили автодорогу Львів—Луцьк, вимагаючи погасити борги з зарплати.

Цифри 

Запаси вугілля на складах теплових електростанцій Міненерговугілля:
на 1 січня 2014-го — 4246,6 тис. т; на 1 січня 2015-го — 1432,6 тис. т; на 26 березня 2015-го — 848 тис. т.
Видобуток вугілля в Україні у 2010—2014 рр.:
2010-й — 75 231 тис. т; 2011-й — 81 991 тис. т; 2012-й — 85 946 тис. т; 2013-й — 83 698 тис. т; 2014-й — 65 010 тис. т.


Інтерв’ю провела Ліна КУЩ.

 

Михайло ВОЛИНЕЦЬ.

 

2 березня 2015-го. Біля Верховної Ради Профспілка працівників вугільної промисловості України провела акцію протесту з вимогою збільшення видатків на фінансування вугільної галузі та відновлення соціальних гарантій працівникам вугільної промисловості.

Фото Олександра КЛИМЕНКА.

 

23 березня 2015 р. Шахтарі пікетують будівлю Львівської ОДА з вимогою погасити заборгованість з заробітної плати.

 


Фото Євгена КРАВСА.