Щодоби в дорожньо-транспортних пригодах гинуть від 12 до 20 осіб, а майже 200 дістають травми та каліцтва. Тим часом керівництво МВС, «реформуючи» Державтоінспекцію, робить ставку на патрульну службу та запровадження автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху. Мовляв, саме це сприятиме налагодженню «миру» на автошляхах. Прокоментувати вірогідну результативність цих «новацій» редакція попросила голову Громадської колегії незалежних експертів при Департаменті ДАІ МВС України Олександра Фоменка.
— Статистика свідчить, що, скажімо, торік кількість загиблих і травмованих у ДТП зменшилася. То ж чи варто бити на сполох? Безумовно, варто, адже тільки за роки незалежності в Україні в автоаваріях загинуло понад 166 тисяч і травмовано майже 1 мільйон 200 тисяч громадян. Яка країна за останні роки зазнала таких величезних втрат населення?
Сподівання, що патрульна служба наведе порядок на дорогах, як на мене, безпідставні: вона дозволить дещо поліпшити громадський порядок (що, безумовно, сьогодні актуально), але не стан з аварійністю на автомототранспорті. Адже діяльність подібного формування протягом 2005—2007 років призвела до різкого зростання кількості загиблих у ДТП (з 7 тисяч до 9,6 тисячі осіб, а травмованих — з 53,6 до 78,5 тисячі). На жаль, невтішні результати приніс і експеримент з патрульною службою, проведений торік у Хмельницькому.
До речі, в країнах Європи прогрес у сфері безпеки дорожнього руху розпочався ще в 70-х роках минулого століття, коли силові структури відмовились від принципу «звинувачення жертв» (тобто, лише учасників дорожнього руху). В тріаді «людина — автомобіль — дорога» ухил було зроблено на створення безпечніших конструкцій транспортних засобів і поліпшення дорожньої інфраструктури, а також на додаткові заходи з навчання та інформування населення, спрямовані на мінімізацію небезпечної поведінки на дорогах. Результати не забарилися. Скажімо, якщо в Німеччині на початку 1970-х років у ДТП гинуло понад 20 тисяч осіб, то вже в 2000-му -- менше 5 тисяч. У нашій країні в ці роки ставку робили лише на дедалі жорсткіші покарання учасників дорожнього руху.
— Можливо, результативним у нас стане запровадження системи автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху?
— Я підтримую її запровадження в Україні, але вважаю, що лише з допомогою цієї системи розв'язати проблему не вдасться. До того ж це нелегка справа. Скажімо, в значно багатшій від України Франції, де країну не «дерибанили» всі, хто мав таку можливість, подібну систему впроваджували три роки. В сьогоднішніх умовах війни на сході держави нам знадобиться для цього часу значно більше. Та й, наскільки мені відомо, планується обладнати відеонаглядом всього 2 тисячі об'єктів. Але це мізер для вулично-шляхової мережі держави, а отже, належним чином не вплине на стан дисципліни водіїв і пішоходів.
Існує й інша проблема. Ця система надто ємна й динамічна. Під час експерименту в Києві лише на одному об'єкті щоденно фіксувалось до 2 тисяч випадків перевищень швидкості, майже 1,5 тисячі фактів проїзду на заборонний сигнал світлофора і стільки само порушень правил маневрування, в тому числі руху зустрічною смугою. Тобто щодня загальнодержавна система має обробляти і місяцями зберігати сотні тисяч фактів у взаємодії з іншими базами даних (транспортних засобів, посвідчень водія, розшукуваних транспортних засобів, банківської системи тощо). Хто це має робити?
Планами реформування МВС передбачається передати електронну базу даних ДАІ в Департамент інформаційно-аналітичного забезпечення. Але там немає досвіду роботи з такими складними динамічними системами, та й пріоритети в роботі інші — обслуговування оперативних служб МВС.
Як на мене, це слід покласти на незалежну державну установу. Скажімо, на НДІ, створений на базі колишнього Науково-дослідного центру з безпеки дорожнього руху МВС. Його співробітники свого часу створили інтегрований національний банк даних, доступний не лише для служб МВС, а й СБУ, Держмитслужби, Національного бюро Інтерполу та багатьох інших відомств. 2000 року указом Президента України авторському колективу було присуджено Державну премію в галузі науки і техніки.
— Очільники МВС, наголошуючи на ліквідації Державтоінспекції, водночас призначають нових керівників Департаменту ДАІ МВС. Як ви до цього ставитеся?
— Мені важко судити про фахові якості новопризначених, оскільки особисто їх не знаю. Проте маю підстави стверджувати, що й у Департаменті, й у Центрі безпеки дорожнього руху МВС чимало висококваліфікованих працівників. Наприклад, виконуючий обов'язки начальника Департаменту ДАІ країни Олександр Єршов розпочинав службу 1992 року на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби. А, скажімо, Василь Брянцев, Олексій Балдін проявили себе висококваліфікованими фахівцями, працюючи над удосконаленням законодавчої бази щодо реформування не лише ДАІ, а й державної системи забезпечення безпеки дорожнього руху в цілому. До того ж В. Брянцев -- член комісії з проведення згаданого експерименту з патрульною службою в Хмельницькому. Та хоч там як, але новопризначені мають розуміти, що створення державної системи безпеки дорожнього руху потребує значного часу. Тож у цьому проміжку працювати з населенням щодо чіткого дотримання Правил дорожнього руху має Державтоінспекція.
— Олександре Яковичу, наближається чергова річниця аварії на ЧАЕС. Активну участь у ліквідації її наслідків брали працівники ДАІ. Чи не так?
— Так, на їхні плечі лягли величезні навантаження під час евакуації населення та народногосподарських об'єктів, підтримання належного порядку на дорогах 30-кілометрової зони. На превеликий жаль, чимало наших побратимів через надмірні дози опромінення дочасно відійшли у вічність. Маємо намір видати ілюстровану книгу, згадати поіменно всіх співробітників ДАІ, які пройшли суворі випробування мирним атомом. Залишається тільки знайти кошти. Тож будемо раді, коли відгукнуться спонсори.
Розмовляла Тетяна КОРН.
