Передплачуємо й читаємо «Голос України» понад 10 років. Знаємо, що газета друкує на своїх сторінках думки читачів щодо злободенних питань. До таких, на нашу думку, належить і індексація пенсій тих, хто вийшов на заслужений відпочинок у 1990—2000 роках. Ці пенсії, виявляється, не підлягають індексації. Чому? Пропрацювавши 40, а то й більше років, ми отримуємо 900—1300 гривень. Протягом минулого року ці пенсії не переглядали жодного разу. А ціни на продукти та ліки ростуть, мов гриби після дощу. Вартість комунальних послуг, як відомо, також підвищилась у рази. Ми опинилися поза межею бідності, а ті, хто виходить на відпочинок сьогодні, мають більш пристойні статки. Хоча й вони далекі від бажаного.
Більшість громадян старшого віку сьогодні приречені коли не на вимирання, то... на виживання. Особливо це стосується «дітей війни». На нашу долю випало тяжке воєнне лихоліття, а за ним — відбудова народного господарства. Усе життя ми вмивалися потом та слізьми. Здавалося б: заслужили відпочинок. Де там? Знову безгрошів’я, жебрацтво та злидні. Щоб вижити сьогодні, багато хто з нас обробляє тимчасові земельні ділянки. Але дістатися до них можна приміською електричкою чи маршрутним автобусом. Раніше — безплатно. Сьогодні й цих пільг нас позбавили. Остання надія — на газету. Опублікуйте нашого листа. Нехай прочитають його у Верховній Раді України й відновлять справедливість.
Лідія НАУМЧУК, голова ГО «Захист дітей війни».
Вишневе
Київської області.
