Українські військові в зоні антитерористичної операції не лише боронять свої позиції, а допомагають громадам міст і селищ Донбасу долати жахливі наслідки війни та повертатись до мирного життя. Сприяють співпраці військових підрозділів з мирними мешканцями офіцери груп цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України.
— Дедалі менше і менше людей на Донбасі вірять у російську брехню про «карателів», — розповідає керівник групи координації цивільно-військового співробітництва полковник Володимир Лямзін, — з липня 2014 року наші офіцери постійно працюють в зоні проведення антитерористичної операції. За цей час ми почули, напевне, вже тисячу разів слово «дякую» за добрі справи від людей, які потрапили в біду на Донбасі.
На відміну від тимчасових російських окупантів, українські військові на Донбасі перебувають на рідній землі, на своїй Батьківщині. Відтак завжди намагаються зробити для неї щось корисне, залишити добру згадку про себе. Нещодавно офіцери цивільно-військового співробітництва встановили дитячий майданчик в селі Зелене Поле Великоновосілківського району Донеччини (на знімку). За це почули щирі «дякую» і від мам, і від малечі.
— Нам дуже часто доводиться бувати в цьому селі, — кажуть офіцери, — тут живуть добрі й привітні люди. Ми хотіли зробити щось для них від щирого серця. Так виникла ідея облаштувати дитячий майданчик. Наші маленькі друзі від нього у захваті.
Постійно допомагають людям і військовослужбовці окремого батальйону матеріального забезпечення, що дислокується поруч з Великою Новосілкою.
— У нашому розпорядженні чимало техніки, яка може працювати не тільки в інтересах військових, а й допомагати мирним людям, — розповідає командир частини. — Це підйомні крани, великі вантажні автомобілі тощо. Тож коли є можливість, ми радо беремося за роботу.
Нещодавно в одному з сіл району військові допомогли замінити труби теплопостачання в місцевій школі. В самому райцентрі розчистили від будівельного сміття майданчик для будівництва церкви. Також разом з місцевими ремонтниками полагодили дах на одній з п'ятиповерхівок. Привезли чимало будівельних матеріалів для відновлення інфраструктури містечка та гуманітарних вантажів.
— Зараз найбільшої підтримки потребують мешканці міст, які розташовані вздовж лінії розмежування, — зазначає полковник Володимир Лямзін, — з боку бойовиків час від часу й зараз туди прилітають міни і снаряди. Ми продовжуємо доставляти в такі населені пункти гуманітарну допомогу. Серйозну роботу з подолання гуманітарної кризи ми розгорнули в Авдіївці, яку і досі обстрілюють російсько-терористичні війська.
Про це містечко зараз, певно, знає вся Україна. Авдіївка не зникає з щоденних бойових зведень. Щодня вона піддається обстрілам.
— Нам казали, що люди тут дуже озлоблені і зневірені, що перебувати тут небезпечно, працювати з мешканцями неможливо, — розповідає полковник Володимир Лямзін, — та, незважаючи на це, ми вирішили розпочати активну роботу в Авдіївці. В місто ми скерували групу офіцерів, які фактично стали такими ж мешканцями містечка, як і всі інші. Усі проблеми жителів вони відчували на собі. Так ми дізнались про реальні нагальні проблеми людей. Це відсутність питної води, дефіцит продуктів, засобів гігієни і медикаментів. Далі почали шукати шляхи їх вирішення. Звертались до усіх, хто міг би хоч чимось допомогти.
За два тижні військові змогли відправити до Авдіївки дев'ять вантажівок з допомогою. Офіцери цивільно-військового співробітництва розповіли про реалії життя мешканців Авдіївки в Донецькій обласній державній адміністрації. Звідти також надали допомогу.
— Уже майже рік до нас надходить допомога від людей з усієї України, — розповідає представник облдержадміністрації та волонтер Наталія Кулініч, — коли бачиш ці посилки — важко не хвилюватись. Видно, що люди готові поділитись останнім, аби допомогти ближньому. Все, що надходить до нас, ми ретельно обліковуємо, сортуємо і зберігаємо на складі, щоб потім надати допомогу тим, хто її найбільше потребує. Так нам вдалося відправити дві вантажівки в Авдіївку. Завантажили їх питною бутильованою водою, продуктами харчування, засобами гігієни та теплим одягом. Російсько-терористичні війська перетворюють життя авдіївчан на пекло. Час від часу вони хаотично обстрілюють місто з важких мінометів. Жити у таких умовах — нестерпно. Проте є у бандитів і конкретні цілі.
— У місті великі проблеми з питною водою, — розповідає жителька Авдіївки, — хоч якось рятували ситуацію п'ять свердловин на подвір'ях мешканців в різних місцях Авдіївки. Усі криниці були знищені прицільним вогнем артилерії з боку так званих ДНР. Люди це бачать на власні очі, і зараз їх вже не обдуриш байками про «карателей» і «хунту».
До війни в Авдіївці мешкало 36 тисяч населення. Зараз залишилося менше половини. Три з половиною тисячі людей працюють на найбільшому в Європі коксохімічному заводі. Частина робітників не ризикує залишати територію підприємства і часто ночує прямо на заводі. Через обстріли доводилося декілька разів зупиняти виробництво і негайно ж його запускати, щоб уникнути екологічної катастрофи. Після обстрілів у лютому знищена вся система опалення. Були морози, і після припинення подачі гарячої води усі труби розірвало. Відновлювати теплопостачання проблематично. Квартири пусті, власники виїхали. Навіть оцінити ступінь пошкоджень неможливо. Подати тепло також не можна. Тоді більшість будинків просто затопить. У місті величезні руйнування житлового фонду. Всього тут налічується 11 тисяч квартир. Близько 60 відсотків з них — без вікон.
Держава здійснює всі виплати авдіївчанам, але зняти гроші в місті неможливо. Доводиться виїжджати у «тилові» Димитрів чи Красноармійськ. З семи шкіл більш-менш придатні до роботи лише три. Інші мають різні ступені пошкоджень.
— Зараз внаслідок лише обстрілів загинуло більше ста мирних мешканців, — розповідає секретар Авдіївської міської ради Артем Сабадаш, — більше п'ятисот — поранені. На жаль, це ще не всі жертви. У квартирах та залишених будинках ще, мабуть, є загиблі. Ще чимало людей можуть постраждати від мін і нерозірваних боєприпасів, яких чимало і на вулицях міста, і на його околицях.
Військові активно очищають Авдіївку від таких смертельних знахідок. Перед Великоднем обстежили цвинтар, аби люди могли безпечно прийти на могили близьких. Далі сапери обійдуть всі вулиці, але обстріли, що не припиняються, часто зводять усі зусилля нанівець. Доводиться починати все спочатку.
— Ми не опускаємо рук, — зазначає полковник Володимир Лямзін, — і будемо працювати тут скільки треба. Звичайно, нас дуже мотивують слова «дякую» від простих людей. А подяка від мешканців Авдіївки взагалі дорого коштує. Тут люди живуть в умовах постійного «віщання» російської телепропаганди, під обстрілами. Напевно, це одне з найнебезпечніших містечок на сьогодні. Але люди тут вже зрозуміли — хто справді хоче їм допомогти, а хто має на меті просто завдати їм найбільшої шкоди. І щиро кажуть нам — «дякуємо за допомогу».
Фото автора.
