Під таким гаслом захищають Батьківщину в зоні проведення АТО воїни 44-ї окремої артилерійської бригади, серед яких майже десята частина — подоляни.
На озброєнні у кількох артилерійських дивізіонів бригади дуже потужна зброя — гармати великого калібру, зокрема 152-міліметрові гаубиці. Вчасні і точні вогневі удари артилерії нерідко мають вирішальне значення в умовах бою. Але щоб гармата влучила в ціль, потрібні професіонали — належно підготовлений особовий склад, спроможний виконувати бойові завдання. І гармаші 44-ї бригади є саме такими, попри те, що переважна більшість їх не кадрові військові, а мобілізовані. Досвід і професіоналізм набували безпосередньо в боях.
У дивізіоні згадують день, коли гарматний вогонь вівся п’ятнадцять годин поспіль. Не було можливості ані поїсти, ані перепочити. При цьому потрібно було раз за разом, стоячи по коліна у грязюці, і вдень і вночі, на дощі і холодному вітрі наводити, а потім підносити і закладати в гармати снаряди вагою кілька десятків кілограмів. — У нас служать мотивовані люди, справжні патріоти. І хоч дивізіон зараз укомплектований не на сто відсотків, ми залишили у себе лише тих, на кого можна покластися, — розповів командир артилерійського підрозділу.
Є багато добровольців, серед яких — учасники Майдану. Служать тут люди різні за соціальним станом, релігійними переконаннями, національністю. Є й росіяни, і російська мова не менш уживана, ніж українська. Але усіх їх єднає одне — бажання захистити Україну.
Нині, коли відповідно до Мінських домовленостей триває перемир’я, і важке озброєння відведено від лінії розмежування, гармаші з 44-ї артбригади бойових стрільб не проводять. Але кожен із них, розуміючи, що з іншого боку триває накопичення озброєння, і хитке тимчасове затишшя може несподівано закінчитися, готовий до справжньої роботи. Про все це написав колишній податківець, а нині військовослужбовець Олександр Севастьянов. А закінчив своє повідомлення з фронту ось такими поетичними рядками:
Гармати постріл
Розриває простір,
А бій іде, «Вогонь», І ще,
І ще...
Життя чи смерть —
питання завжди гостре,
Але вогонь запеклих не пече!
Ми гармаші — стріляти наша справа,
Де треба —
там підставимо плече.
Ми — лицарі пекельної
заграви,
Адже вогонь запеклих
не пече!
Підготувала Ірина КОЗАК.
Хмельницький.
Фото Олександра CЕВАСТЬЯНОВА.
