Конфлікт між Росією і Україною украй заплутав і без того незрозумілу для більшості західних європейців ситуацію щодо культурної, історичної і політичної належності східноєвропейських країн. Досі для них усе, що знаходиться за кордонами Польщі, була Росія. Нині українці, хоч і вимушено, але заявляють про себе, презентуючи здебільшого фольклористику, віночки, синьо-жовті прапори і тризуб. Натомість німці відреагували звичною прискіпливістю до розв’язання питань, котрі їм незрозумілі, розпочавши власне дослідження історії України.
Найбільше на Старому континенті об’єднання науковців-гуманітаріїв, яке налічує понад три тисячі членів, — Асоціація істориків Німеччини та Асоціація істориків Східної Європи разом із українськими колегами вирішили посприяти відкриттю нового бачення української держави, створивши для цього Німецько-українську історичну комісію. Днями газета «Франкфуртер Альгемайне Цайтунг» опублікувала кореспонденцію під назвою «Що ми знаємо про Україну?», в якій дійшла висновку, що «в актуальних дискусіях про Україну дуже швидко випливає факт повного незнання про цю країну, її суспільство та її складну історію». Такий висновок газети цілком зрозумілий, адже й досі нашу державу сприймають крізь призму СРСР — як його «колишню республіку». Через хибну історичну інформацію навіть деякі авторитетні німецькі політики вважають, що суверенітет України — умовне поняття, а самої нації узагалі не існує. Тож долю країни можна вирішувати і без її участі, що часто, на жаль, і буває. Німецько-українська історична комісія має змінити таке уявлення і таке ставлення, поламавши стереотипи. Як саме?
Німецькі історики наголошують: фундаментом відносин світу з Україною передовсім має бути усвідомлення, що вона — суверенна держава з правом самостійно ухвалювати рішення стосовно своєї зовнішньої політики. Разом із українськими колегами вони окреслили спільні проекти. Якщо коротко, то йдеться про представлення України впродовж трьох періодів європейської трансформації — від 17-го століття до часів Майдану. Також реалізовуватимуться конкретні розробки, темою яких буде історія відносин обох країн.
Зараз члени комісії зосереджуватимуть увагу на необхідності вивчення Другої світової війни та історії Голокосту. Йдеться про детальніше дослідження нової доби з її різноманітними суспільними і релігійними традиціями, українського національно-визвольного руху та видання німецького альтернативного підручника історії для шкіл. Напередодні 70-ї річниці закінчення Другої світової війни історики обох країн намагаються з’ясувати, чи є в німецькій пам’яті про перемогу над нацизмом місце для України? Адже досі вона поєднувалася лише з російською ідентичністю. Тому й частина німецького суспільства надто мало усвідомлює, який внесок України в перемогу над нацизмом, а також Білорусі, котрі зазнали великих втрат. Тим часом німецьке почуття провини за війну спрямоване передусім до Росії, на чию долю випали жахіття війни, але яка не була окупована повністю. Хоч усі ці країни постраждали від німецької окупації, але у ФРН сприймається лише російська частина історії тієї війни. Тож Німецько-українська історична комісія прагне встановити справедливість.
Берлін.
npysanska@golos.com.ua
