На запитання «Голосу України» відповідає міністр екології та природних ресурсів Ігор ШЕВЧЕНКО (на знімку).
— Пане міністре, нині на Донбасі триває війна. А це — непрацюючі шахти і, як наслідок, накопичення в пустотах вибухонебезпечних газів, обстріли хімічних підприємств і потенційна загроза від них, нагромадження побутового сміття, яке ніхто не вивозить і тим паче не переробляє, а ще руйнація заповідних територій, які раніше підтримували й без того не найкращий екологічний стан регіону. Ось далеко не повний клубок проблем, який за масштабами не менший за Чорнобиль, і нині суне не лише на території, що перебувають у стані війни, а й на всю країну. Чи має міністерство стратегічний план із подолання цих наслідків і що робиться вже тепер, щоб мінімізувати ці ризики?
— Наразі соціально-економічна та екологічна ситуація в зоні АТО є максимально наближеною до катастрофічної. Зважаючи на високу взаємопов’язаність регіональних систем, можна прогнозувати високу ймовірність виникнення «ефекту доміно» — тобто ланцюгової реакції негативних технологічних та екологічних наслідків надзвичайних подій, які призведуть до непрогнозованих загальних наслідків.
Тож розробка стратегії екологічної безпеки в зоні АТО є однією з фундаментальних складових національної безпеки держави. Для усунення наслідків військових дій в зоні проведення АТО необхідно ухвалювати оперативні управлінські рішення. Насамперед — припинити терористичну діяльність військових угруповань. Далі доцільно вирішити на законодавчому рівні питання створення міжнародної групи експертів з оцінки та аудиту екологічного стану довкілля в зонах проведення антитерористичної операції, визначити її склад, забезпечивши представництво національних і міжнародних експертів та компетентних організацій, і на підставі висновків національних та міжнародних експертів доцільно розробити національну програму дій щодо ліквідації наслідків та забезпечення екологічної та техногенної безпеки населення і території Луганської та Донецької областей.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» органам і посадовим особам, уповноваженим здійснювати державний контроль у сфері господарської діяльності, в період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється здійснення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, крім позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику.
— Наша газета не раз висвітлювала тему незаконного, до того ж варварського, видобутку бурштину в Рівненській і Житомирський областях, а тепер додалася ще й Волинська. Що робить міністерство для усунення цієї проблеми?
— На сьогодні чинне законодавство передбачає жорсткі санк-ції за незаконне користування надрами, в тому числі — за самовільний видобуток бурштину. Так, стаття 240 Кримінального кодексу України передбачає і грошові штрафи, і обмеження або позбавлення волі з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування за порушення правил охорони або використання надр, у тому числі видобування корисних копалин загальнодержавного значення (якою є бурштин) та на території об’єктів природно-заповідного фонду.
Водночас державна екологічна політика не лише має жорстко карати за незаконне використання природних ресурсів, а й створювати об’єктивні умови для стимулювання та спрощення господарської діяльності з легального природокористування.
Як засвідчили численні перевірки, видобуток бурштину в Україні здійснюється переважно нелегальним способом. Розробка родовища цієї корисної копалини займає невелику територію, не потребує дорогого обладнання і спеціальної техніки та не вимагає спеціальної підготовки. До того ж жителі прилеглої до родовищ бурштину території вважають, що легалізація видобутку за нинішньої складної процедури отримання спеціального дозволу надто складна. Тобто для них порушувати закон значно простіше, ніж його дотримуватися.
— Чи достатня у нас законодавча база, щоб покласти край видобутку, який, крім того, що має незаконний характер, ще й завдає непоправної шкоди природі, зокрема лісам цих регіонів, адже фактично там залишаються місячні пейзажі?
— В умовах економічної кризи незаконні роботи на ділянках проявів бурштину лише поширилися. Така діяльність призводить до травмування та загибелі людей, варварського ставлення до природи та ландшафтів, втрат державного бюджету, а крім того, сприяє зростанню «тіньового» сектору економіки та підтримує криміногенну обстановку. Розв’язання цих проблем вимагає значного вдосконалення законодавства про надра.
Державна геологічна служба та Державна служба геології та надр України не раз подавали пропозиції щодо внесення змін до Кодексу України про надра з метою видобування бурштину, що полягають в істотному спрощенні порядку отримання спеціального дозволу на користування надрами та інших дозвільних документів.
Відповідний проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку користування надрами на ділянках проявів бурштину» розміщено на сайті Державної служби 
геології та надр України (http://www.geo.gov.ua) в підрозділі «Проекти регуляторних актів» розділу «Регуляторна діяльність».
Цей проект зі змінами до статті 16 Кодексу України про надра значно спростить отримання спеціального дозволу для користування надрами бурштиноносних порід без участі в аукціоні та без отримання гірничого відводу.
Зокрема, змінами до статті 21 Кодексу України про надра проект також удосконалює процедуру погодження отримання спеціального дозволу в разі користування надрами бурштиноносних порід шляхом вилучення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Держсанепідслужби України з переліку органів, що здійснюють погодження надання надр у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу, а також на ділянках проявів бурштину, розмір яких не перевищує гектара.
Крім того, проектом пропонується виключити із Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» такий недоцільний, виходячи із практики та інтересів держави і підприємництва, вид ліцензування, як видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння. Зазначене ґрунтується на таких аргументах, як незначна кількість наданих ліцензій, мінімальний розмір плати за їх надання, а значить, незначні надходження до державного бюджету тощо. Отже, ці зміни призведуть до дерегуляції у сфері користування бурштиноносними надрами та спростять господарську діяльність у цьому напрямі для невеликих надрокористувачів.
На сьогодні проект, у зв’язку зі змінами у складі Кабінету Міністрів України, перепогоджується із зацікавленими органами, а потім його буде внесено на розгляд уряду.
Ухвалення закону призведе до зменшення незаконного користування надрами на ділянках проявів бурштину, а отже, до поліпшення безпеки праці, посилення турботи про природу та ландшафти, зменшення «тіньового» сектору економіки та поліпшення криміногенної обстановки.
— З’явилася інформація від вашого відомства про повернення у власність держави газових родовищ у Харківській області, які свого часу було передано приватній компанії, наближеній до колишнього Президента. Розкажіть докладніше про це, які перспективи цих родовищ, яку частку вітчизняного видобутку вони становлять?
— Так, справді, ми провели колосальну роботу та повернули в державну власність 19 газових родовищ, звели до мінімуму можливість отримання надр у користування без тендерів.
На сьогодні Державною службою геології та надр забезпечується захист інтересів держави у всіх судових розглядах. Деякі з них мають справді резонансний характер серед громадськості. Зокрема, представники Держгеонадр України взяли участь у розгляді адміністративної справи за позовом ТОВ «ГолденДеррік» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування двох її наказів.
Зазначеними наказами, які видано на виконання подання Генеральної прокуратури України у зв’язку з наявними порушеннями ТОВ «ГолденДеррік» чинного законодавства та у зв’язку з несплатою ним вартості геологічної інформації, скасовано відповідні накази Держгеонадр України в частині надання ТОВ «ГолденДеррік» спеціальних дозволів на користування надрами, а також анульовано інші, вже надані ТОВ «ГолденДеррік», спеціальні дозволи на користування надрами. Слід зазначити, що ці ділянки надр за згаданими спеціальними дозволами містять значні поклади нафти, газу природного та газу сланцевих товщ.
— Оскільки ми вже зачепили тему родовищ, хотілося б дізнатися загалом про роботу, яку здійснює міністерство з повернення незаконно відчужених родовищ корисних копалин, адже таке, мабуть, було не одне, а також про законодавче поле в цій царині, чи достатньо нині діючих механізмів тощо. Що робить міністерство для того, щоб надра, приміром, продавали прозоріше?
— У межах компетенції міністерство вживає заходів для забезпечення законного використання надр, зокрема, може проводити перевірки надрокористувачів та в разі виявлення підстав приймати рішення про необхідність припинення права користування надрами відповідно до чинного законодавства України.
Водночас нами розробляються зміни до чинного законодавства, які мають на меті перешкоджання неправомірному переходу права користування надрами. Так, розроблено проект змін Порядку надання спеціальних дозволів на право користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. №615, що унеможливлює внесення змін до спеціального дозволу в разі заснування надрокористувачем юридичної особи з метою продовження діяльності на наданій йому в користування ділянці надр за умови передачі їй основних засобів або іншого майна, необхідного для забезпечення та ефективного користування надрами згідно з дозволом, та якщо частка надрокористувача в її статутному капіталі становить не менш як 50 відсотків.
Це дасть змогу уникнути ймовірних зловживань правом та неправомірного переходу права користування надрами до іншого надрокористувача, оскільки надра отримуються лише в користування після встановленої законодавством процедури та взяття на себе зобов’язань виконати певну програму робіт, вони є власністю народу України та не можуть бути відчужені.
На сьогодні проект погоджується із зацікавленими органами.
Надалі дозволи на розвідку та видобування газу на цих родовищах видаватимуть через прозорі та справедливі аукціони, до участі в яких допускатимуть лише компанії, які мають відповідний досвід, достатні фінансові й інші ресурси та технології, а також прозору структуру власності.
Станом на сьогодні, підготовлено проекти Правил проведення аукціонів та Порядку надання надр в користування. Разом із ДП «Геоінформ» створено новий інтернет-портал, на якому відкрито інформацію про діючі ліцензії та родовища корисних копалин. Відкрито інформацію про стан розгляду Держгеонадрами заявок про надання надр у користування.
— Незабаром відзначатимемо чергову річницю Чорнобильської аварії. Нині на кошти міжнародних донорів ведеться будівництво нового саркофага, а також промислових майданчиків, де зберігатимуть та перероблятимуть радіоактивні відходи. Водночас уже багато років тривають роботи зі створення в чорнобильській зоні біосферного заповідника. Проте віз і нині там, хоча сусідня Білорусь це вже давно зробила. Хотілося б дізнатися, на якій стадії цей проект, адже це ваша компетенція?
— На території зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення на даний час є 13 об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 52,2 тисячі гектарів, з яких 51 тисячу займають заказники державного значення, а саме: гідрологічний заказник «Іллінський» (2,1 тис. га) та загальнозоологічний заказник «Чорнобильський спеціальний» (48,9 тис. га). У разі створення біосферного заповідника до нього ввійдуть природоохоронні об’єкти, що вже існують на цій території. Водночас до його складу не заплановано включати території, на яких розташовано: промисловий майданчик ДСП «Чорнобильська АЕС», комплекс виробництв «Вектор», пункти захоронення радіоактивних відходів «Буряківка», «ІІІ-я черга ЧАЕС», «Підлісний» та інші виробничі об’єкти. Площа, запропонована для створення Чорнобильського біосферного заповідника, становить майже 226 тисяч гектарів.
У 2014 році Мінприроди (разом із Київською облдержадміністрацією) забезпечило погодження матеріалів проекту створення біосферного заповідника зацікавленими органами виконавчої влади. На основі погоджених матеріалів 2015 року було розроблено проект указу Президента України «Про створення Чорнобильського біосферного заповідника», який погоджено з Мінфіном, Мінагрополітики, Держземагентством та ДАЗВ.
Для завершення робіт Мінприроди організовує роботу щодо погодження проекту указу Президента України «Про створення Чорнобильського біосферного заповідника» із Мінекономрозвитку, НАНУ та Мін’юстом.
Тож сподіваємося, що Чорнобильський біосферний заповідник разом із природним заповідником «Древлянський» (Житомирська область) та Поліським державним радіаційно-екологічним заповідником (Республіка Білорусь) стануть унікальною та однією з найбільших транскордонних природоохоронних територій Європи.
Створення біосферного заповідника на території зони відчуження — це одне з пріоритетних завдань міністерства.
— Через анексію Криму значно скоротилися наші курортні й туристичні можливості. Водночас маємо унікальні Карпати з їх сприятливим кліматом, природними ресурсами, неповторними пейзажами тощо. Проте і там багато проблем. Приміром, знову-таки з розвитком природних парків. Що робиться в цьому напрямі?
— Наразі в Карпатському регіоні створено і функціонує сім національних природних парків, Карпатський біосферний заповідник та низка регіональних ландшафтних парків, завдання яких, окрім збереження природи, — розвиток рекреації та туризму.
З метою збільшення площі пралісів Українських Карпат та для підвищення гарантій їх збереження Мінприроди підтримало природоохоронний проект «Збереження Карпатських пралісів», результатами якого вже є наукові обґрунтування та схвалено клопотання Мінприроди щодо розширення територій національних природних парків, а саме: Карпатського, «Зачарований край», «Синевир», «Гуцульщина», Ужанського, «Вижницький», «Черемоський» та «Верховинський». Проте подальша робота з розширення цих парків залежатиме від рішення державних підприємств лісової галузі, місцевих органів влади та від ефективності роботи обласних державних адміністрацій.
Що стосується туризму, то із 25 по 27 березня Міністерство організувало участь національних природних парків, у тому числі Карпатського регіону, в Міжнародній туристичній виставці UІTT-2015 для поліпшення співпраці з туристичним бізнесом та підвищення якості надання туристичних послуг.
Крім того, міністерством було досягнуто домовленостей з урядом Німеччини про надання Україні 14 мільйонів євро на розвиток природно-заповітного фонду в Карпатському регіоні.
— Є проблема з малими річками Закарпаття. Як відомо, відбувалося багато баталій навколо будівництва на них малих ГЕС. Прокоментуйте цю ситуацію.
— Проблема будівництва малих гідроелектростанцій на гірських річках Карпатського регіону є актуальною. Проте рішення щодо малих ГЕС (особливо на гірських річках Карпатського регіону) найперше потрібно ухвалювати з урахуванням потенційних екологічних ризиків та наслідків на підставі аналізу фінансово-економічної доцільності. Може бути, що економічний ефект від розвитку рекреаційного потенціалу Карпатського регіону (зокрема розвитку санаторно-лікувального, етнографічного та зеленого туризму, які не потребують значних капіталовкладень) виявиться набагато більшим, ніж реалізація проектів з електроенергії.
Варто відзначити, що гідро-електростанції на річках (включно з малими гідроелектростанціями) є об’єктами підвищеної екологічної небезпеки, тому, відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу», їх будівництво має здійснюватися лише на підставі позитивного висновку державної екологічної експертизи щодо оцінки впливу на навколишнє природне середовище.
Будівництво малих ГЕС може також призвести до таких несприятливих наслідків для довкілля, як:
— зміна середовища існування видів тварин і рослин;
— втрата рідкісних та зникаючих видів тварин і рослин, рослинних угруповань;
— розвиток несприятливих геологічних процесів (зсуви, ерозія берегів тощо), що є од-нією з нагальних проблем гірських Карпат;
— зміна природного ландшафту та втрата рекреаційної привабливості;
вплив на розвиток природних гідробіологічних процесів (можлива зміна гідрологічного режиму гірських річок, а в окремих випадках зміна русла) тощо.
До того ж будівництво каскаду греблевих міні-ГЕС створює додаткові ризики під час паводку.
Ураховуючи численні звернення народних депутатів України, представників громадських організацій та звичайних громадян, Мінприроди (протягом 2014 року) ініціювало проведення двох нарад за участі представників центральних органів виконавчої влади, громадськості та суб’єктів господарювання. За результатом цих нарад було вироблено практичні рекомендації, а саме: було відзначено необхідність внесення змін до законодавства в частині запровадження обо-в’язковості проведення державної екологічної експертизи будівництва потенційно небезпечних для довкілля об’єктів (оскільки статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було внесено зміни до статті 14 Закону України «Про екологічну експертизу», що виключили з переліку об’єктів державної екологічної експертизи проектну документацію нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд, технічного переоснащення об’єктів виробничого призначення на таких стадіях проектування, як ТЕО, ТЕР, ескізний проект, проект, робочий проект). 
За дорученням Мінприроди Державна екологічна інспекція здійснила перевірки насамперед тих об’єктів малої гідроенергетики, будівництво яких викликало значний суспільний резонанс та стосовно яких не здійснювалися перевірки впродовж останніх років. Результати перевірок було викладено на офіційному веб-сайті Мінприроди та Держекоінспекції.
Із 2011 року міністерство припинило розгляд документації проектів будівництва об’єктів малої гідроенергетики та проведення щодо неї державної екологічної експертизи. Протягом 2012—2014 років Мінприроди не здійснювало державної екологічнпї експертизи стосовно проектів будівництва малих ГЕС на гірських річках Карпатського регіону.
Держводагентство також доручило керівникам водогосподарських організацій зупинити видачу погоджень можливих місць розташування малих ГЕС і ГАЕС та надання технічних умов до проектів їхнього будівництва до врегулювання на законодавчому рівні процедури видачі, а під час розгляду проектів землеустрою стосовно відведення земельних ділянок для зазначених цілей (крім вимог Водного кодексу України) ураховувати схеми протипаводкового захисту. Впродовж 2012—2014 років Держводагентство не надавало погоджень проектів будівництва об’єктів малої гідроенергетики на гірських річках Карпатського регіону.
Водночас слід наголосити, що перевагою малої гідроенергетики є дешевизна електроенергії та відсутність паливної складової в процесі її отримання.
Україна, завдяки використанню водних ресурсів, щорічно виробляє гідроелектростанціями майже 12 мільярдів кіловат-годин електроенергії (8 відсотків від загального виробництва електроенергії в країні), з неї переважна більшість виробляється каскадом Дніпровських ГЕС та лише 0,4 мільярда кіловат-годин — мікро, міні та малими ГЕС.
В Україні налічується до 63 тисяч малих річок. Гідроенергетичний потенціал на малих річках України, за експертними розрахунками, оцінюється в 2 300 мегаватів (це 12,5 мільярда кіловат-годин щорічного потенційного виробітку електро-енергії), що становить приблизно 28 відсотків загального гідропотенціалу всіх річок України.
У свою чергу Держводагентство листом від 05.04.2012 р. №1724/01/11-12 доручило керівникам водогосподарських організацій зупинити видачу погоджень стосовно можливих місць розташування малих ГЕС і ГАЕС та надання технічних умов до проектів їх будівництва до врегулювання на законодавчому рівні процедури їх видачі. Зокрема, щодо переліку документів, які подаються для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для цілей будівництва або реконструкції малих ГЕС і ГАЕС.
За оцінками Держводагентства, в такий перелік документів повинні бути включені:
— позитивне рішення громадських слухань стосовно можливості будівництва або реконструкції малих ГЕС і ГАЕС;
— передпроектні рішення щодо будівництва гідротехнічних споруд та водосховищ (ставків) з розрахунками стосовно замулення водойм, гідроенергетичного потенціалу річки та санітарних витрат у створі будівництва, а також рівня зарегульованості річки, на якій планується відповідне будівництво;
— розрахунки фінансово-економічної доцільності такого будівництва з урахуванням втрат від зменшення рекреаційного потенціалу регіону.
Вважаємо, що рішення стосовно погодження проектів землеустрою стосовно відведення земельних ділянок для цілей будівництва або реконструкції малих ГЕС і ГАЕС може прийматись насамперед за умови доцільності включення зазначених об’єктів до схем протипаводкового захисту регіону.
Концепція протипаводкового захисту в Карпатському регіоні не передбачає будівництва значної кількості гідроелектростанцій, і вибір Держводагентством їх кількості та місця встановлення ґрунтується на дослідженнях профільних наукових установ з обов’язковим проведенням громадських слухань.
— Загалом проблема річних берегів нині стоїть дуже гостро. Так, навколо всіх великих міст усі прибережні смуги фактично забудовані маєтками можновладців. Крім того, що до річки не можуть потрапити прості люди, власники садиб скидають у наші водні артерії відходи своєї життєдіяльності. Як із цим бореться ваше відомство?
— Так, ця проблема стоїть надзвичайно гостро і, на жаль, вона набула системного характеру. До такої ситуації призвела насамперед недосконалість нашого законодавства, створивши передумови для зловживань під час розгляду питань планування і забудови прибережних захисних смуг.
Як відомо, в травні 2013 року територіальні органи Мінприроди ліквідували, а їхні окремі функції було делеговано місцевим органам виконавчої влади — тож виник певний конфлікт інтересів.
На сьогодні діє мораторій на здійснення контролюючими органами перевірок, через це Державна екологічна інспекція позбавлена впливу стосовно додержання вимог природоохоронного законодавства (зокрема і в частині дотримання вимог законів щодо режиму користування прибережними захисними смугами водних об’єктів, забезпечення права громадян на загальне водокористування).
Водночас, відповідно до покладених на міністерство завдань, нами здійснюється законодавче регулювання в галузі охорони вод та раціонального використання водних ресурсів.
Так, задля врегулювання проблем встановлення прибережних захисних смуг та дотримання обмеженого режиму господарської діяльності на відповідній території міністерство вже підготувало проект закону України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо земель водного фонду». Цей законопроект має сприяти комплексному розв’язанню цієї проблеми. Його буде внесено на розгляд уряду та Верховної Ради України після завершення процедур, визначених законодавством.
— Дуже наболілою і фактично зовсім не розв’язуваною залишається нині проблема переробки сміття. Навіть у великих містах таких, приміром, як столиця, зникли вже й баки, які поставили свого часу для роздільного сортування, а відтак те, що могло б перероблятися, йде в загальний котел. Яке бачення розв’язання цієї проблеми має міністерство?
— Потрібно зауважити, що питання поводження зі сміттям належить до компетенції Мінрегіонбуду та місцевих органів влади.
У свою чергу Мінекології опікується екологічною складовою цієї проблеми. Хотілося б зазначити, що роздільне збирання відходів та сортування відходів — це різні фази поводження з відходами.
Роздільне збирання — це принцип, за яким різні види відходів мають збиратись окремо, не змішуючись, що гарантує високий рівень утилізації.
Сортування відходів — технологічна операція, яка здійснюється зі змішаними побутовими відходами для вилучення з них окремих ресурсоцінних компонентів та небезпечних відходів.
Запровадження системи роздільного збирання відходів як початкового етапу розв’язання проблеми поводження з відходами загалом — це вагома складова забезпечення сталого розвитку, раціонального використання природних ресурсів, у тому числі енергоносіїв, підвищення рівня екологічної безпеки. Ураховуючи масштабність і наскрізний для економіки характер проблеми, її розв’язання потребує системного підходу, координації на державному рівні та прийняття ефективних управлінських рішень в екологічній сфері.
У провідних європейських країнах захороненню підлягають менш як 5 відсотків ТПВ, а більш як половина всіх побутових відходів іде на вторсировину.
На жаль, окремі позитивні приклади впровадження роздільного збирання відходів в Україні є винятком, а не правилом.
Головна причина такої ситуації — невиконання місцевою владою вимог, визначених законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про відходи» в частині недостатнього фінансування розвитку та утримання об’єктів галузі, встановлення економічно обґрунтованих тарифів, норм надання послуг із вивезення побутових відходів та організації належного контролю за перевезенням, розміщенням і використанням полігонів та сміттє-звалищ. Органи місцевого самоврядування не поспішають впроваджувати сучасні технології поводження з побутовими відходами.

Довідково

В Україні налічується понад 63 тисячі річок загальною довжиною більш як 210 тисяч кілометрів та понад 45 тисяч штучних водних об’єктів. Загальна розрахункова площа прибережних захисних смуг — 1250 тисяч гектарів.
Відповідно до статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
За інформацією органів місцевого самоврядування, на виготовлення проектів землеустрою щодо встановлення прибережних захисних смуг не вистачає коштів місцевих бюджетів.
Тому постає питання про необхідність урахування меж земель водного фонду в кадастрових матеріалах без розробки окремих проектів землеустрою або за спрощеною процедурою.
З метою врегулювання зазначеного питання було розроблено законопроекти, якими передбачалось внести зміни до Земельного та Водного кодексів для запровадження можливості встановлення меж прибережних захисних смуг водних об’єктів без розроблення окремих проектів землеустрою. Зазначені заходи забезпечать дотримання обмеженого режиму господарської діяльності на відповідних територіях без розроблення окремих проектів землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг.
Однак уже двічі відповідні законопроекти було відхилено Верховною Радою України (останній у квітні 2014 року).
Наразі Мінприроди спільно із зацікавленими центральними органами виконавчої влади готується для подання до Верховної Ради України чергових законопроектів, що врегульовують питання встановлення прибережних захисних смуг, обмеження господарської діяльності в їх межах та вільного доступу до водних об’єктів.