Володимир Карплюк: «Громадам потрібні повноваження для розвитку міст і сіл»

23 квітня 2015 1987

ДОС’Є

Володимир Андрійович Карплюк — очільник Ірпеня Київської області, голова політичної партії «Нові обличчя». Народився 1981 року на Вінниччині. Закінчив Національну академію державної податкової служби України. Навчався в аспірантурі та викладав в академії, здобув спеціальності юриста та економіста. З 2000 року розпочав активне громадське життя. Був заступником голови Всеукраїнської громадської організації «Молодь за податкові реформи», членом молодіжної ради при Київській обласній державній адміністрації та членом громадської ради Ірпеня. 2007-го започаткував власний бізнес. 2010 року ініціював створення Всеукраїнської громадської організації «Нові обличчя». У 2010—2011 рр. працював заступником бучанського міського голови з економічних питань. З 2012 року — голова політичної партії «Нові обличчя». 26 жовтня 2014-го обраний міським головою Ірпеня. Нещодавно Володимир Карплюк був гостем редакції «Голосу України», відповів на запитання журналістів.

— Володимире Андрійовичу, як, на ваш погляд, повинна відбуватися децентралізація влади? Якою ви її бачите?
— У межах децентралізації вся відповідальність, фінансовий ресурс та інструменти впливу повинні перейти на місця. Візьму для прикладу Ірпінь. Якщо будинок зведено, але погано, то який тут рівень відповідальності міста? Жодного, бо орган місцевого самоврядування дозволу на будівництво та приймання в експлуатацію не давав. Тобто архітектор, інші служби міськвиконкому, до компетенції яких належать означені питання, участі в їх вирішенні не брали (хоча вже потім органи місцевого самоврядування прямо чи опосередковано житлову новобудову обслуговують).
Таких прикладів сотні — з міліцією, пожежниками, санстанцією. Держземагентство (раніше це був Держкомзем) і державний реєстратор — це все окремі вертикалі, до яких місцеве самоврядування жодного стосунку не має. Під час призначення на посади керівників цих установ місцевого голову та депутатів місцевої ради ніхто не питає, і ми ніяк не можемо впливати на дії таких людей. Хоча саме ці структури останні 15—20 років, на мій погляд, є найбільш корумпованими на всій території України. І лише після того, як за всіма напрямами, що обслуговує держава через свої структури, відповідальність та фінансовий ресурс будуть передані на місця, з’являться підстави запитати міського голову та депутатів місцевих рад про їхню відповідальність.
— Якщо йти цим шляхом, у нас може утворитися багато князівств, котрі вирішуватимуть питання як завгодно. Понад те, коли у нас людина сідає в крісло, то «вирватись» із нього дуже важко — чиновник одразу обростає певною категорією осіб, які зацікавлені в тому, щоб він сидів у ньому 10—20 років. Чи не бачите ви загрози відриву від центру й утворення інших центрів, ще жорсткіших щодо певної категорії громадян на цій території?
— Нещодавно у нас була непроста ситуація з переведенням головного лікаря на інше місце роботи. Причина, з одного боку, банальна, а з другого — дуже серйозна. Кажемо йому: «Людині зле, викличемо «швидку» й побачимо, приїде вона взагалі чи ні, і якщо приїде, то через який час». Лікар каже: «Швидка мені не підпорядкована, вона підпорядкована Вишгороду».
Так от, людям усе одно, кому підпорядкована «швидка», їм важливо, щоб вона приїхала, і швидко. Те ж саме, коли ми приходимо до селищного голови й кажемо, що міліція працює погано, а він у відповідь: «Це ж не я, це Міністерство внутрішніх справ». Те саме з пожежниками.
Але у цій справі є й другий бік медалі: людина на посаді повинна мати достойну мотивацію.
— У разі децентралізації влади, делегування максимальних повноважень на місця, напевно, має бути ще й контрольна, наглядова, функція — щоб той, хто отримує максимум влади, не переступив поріг дозволеного. Хто повинен виконувати цю функцію та як?
— Її має виконувати держава. Через правоохоронні органи, прокуратуру, міліцію, фіскальну службу.
— Значить, потрібно створювати паралельно ще одну структуру, яка контролюватиме орган самоврядування? Адже разом із отриманням повноважень має бути й відповідальність. Як громада зможе контролювати ваші дії?
— У Європі громада контролює дії місцевої влади через вибори. Наприклад, якщо виборці зібрали 15% підписів незадоволених — влада йде у відставку. Референдум на території міста, рівноцінного Ірпеню, — це 200 тисяч гривень, а залишити недбалого голову, що розтринькує бюджет, — це десятки мільйонів.
Україна 23 роки стоїть на місці та думає, куди йти. Ми не маємо права п’ять років чекати, поки помремо. Мусимо цей процес визначення організовувати законним шляхом.
Треба розуміти, що для відновлення Донбасу потрібно багато коштів. Сьогодні єдиний шлях не втрачати областей — це віддати місцевим громадам можливості самим себе розвивати. Не має бути жодного селищного, міського голови, який би сказав: я чогось не можу.
— Тоді ми вийдемо на рівень Сполучених Штатів Америки. Але ж видається доцільним спочатку виписати закони, які чітко регламентуватимуть у разі, якщо хтось перетне межу дозволеного. Якщо ми зараз на конституційному рівні віддамо всі повноваження, не передбачивши контроль, чи не вийде, що кожен тягнутиме у свій бік?
— Візьмімо кількість законодавчих актів в Україні — їх не менше, ніж у Європі. Якщо ми дамо повноваження органам місцевого самоврядування в межах регуляторних актів приймати низку ініціатив, які принесуть населеному пункту нормальний рівень благоустрою, то що тут небезпечного?
— Сьогодні в місцевих громад забрали податок на фізичних осіб, який був основною статтею доходів місцевих бюджетів. Натомість їм залишили право збирати кошти за рахунок податку на нерухомість. Між тим, на думку багатьох сільських і селищних голів, це рішення підриває, а багато де — і спустошує місцеву казну.
— Це проблема початкової стадії. Я би скоріше відніс до проблеми державно-місцевих відносин навіть не те, що забрали один податок, а дали низку інших, за рахунок яких місцевий бюджет повинен компенсувати собі доходи на податок фізичних осіб. Держава в особі Міністерства економіки й Міністерства фінансів не провела серйозну аналітичну роботу та не дала змоги органам місцевого самоврядування на базі конкретних цифр і підрахунків визначити, яку кількість грошей із тих чи інших податків і зборів, нововведених або переданих на місцевий рівень, вони зможуть компенсувати.
Наприклад, передали податок на нерухомість, передали реєстраційні збори, але передайте ще й базу та інформацію, скільки за минулий рік людей зареєстрували те чи інше майно, скільки коштів від цього надійшло. Це було би, щонайменше, розумно. На підставі цих даних керівник фінансового управління порахував би ймовірний результат. Те саме з акцизами, які передали на місця. Дайте інформацію, скільки коштів від акцизного збору надходило з цього регіону в межах центрального бюджету. Щоб громада населеного пункту чітко розуміла, на яку суму орієнтуватися. Зараз ми чекаємо на підсумки першого кварталу, щоб зрозуміти, скільки надійде коштів для того, аби спланувати дохід на весь рік.
— Як ви вважаєте, в межах децентралізації міський голова, суддя та шериф або голова муніципальної міліції мають бути виборними особами? І в який спосіб — через певну політичну силу?
— Жителі міста повинні не лише обирати голову, а й мати змогу законно виступити з ініціативою про позбавлення його повноважень у разі, якщо він не працює в інтересах громади. Однозначно, що міського голову повинна висувати партія, оскільки так загальнодержавна політична сила нестиме відповідальність за дії свого представника. Щодо судді та голови муніципальної поліції, то сподіваємося: реформи правоохоронних та судових органів не продовжуватимуться, а, нарешті, завершаться, оскільки це питання обговорюється вже рік, а система залишається старою. І до неї є безліч претензій.
— Зараз триває робота над Законом «Про місцеві вибори», політики більше схиляються до пропорційної системи з відкритими списками, але асоціації місцевих органів влади обстоюють переважно систему мажоритарну. Що ви думаєте з цього приводу?
— Найближчий приклад — Польща, яка зараз активно розвивається. Куди б ми з вами не схилялися, у нас є чіткі орієнтири Європейського Союзу. До того ж, є дві речі, з якими всі політичні партії йшли на парламентські вибори. Перша — це децентралізація, а друга — це те, що всі обіцяли нову виборчу систему. Моя позиція — виборче законодавство треба змінювати й запроваджувати відкриті списки.
Але потрібно розуміти: і колишній, і теперішній владі існуюча виборча система дуже вигідна. Наступні місцеві вибори мають відбутися в останню неділю жовтня, а чи встигає Верховна Рада України, з огляду на обмежений час, який залишився, розробити нормальні законодавчі акти, проголосувати? Адже перед цим потрібно внести зміни до Конституції, а перед місцевими виборами — здійснити адміністративну реформу.
— Але є й інша проблема, 20 політичних сил ідуть на вибори з відкритими списками...
— Політичних сил із розвиненою інфраструктурою, з місцевими осередками небагато. А з реальними результатами — ще менше. Ми працюємо в Ірпені лише п’ять місяців. За цей час заклали парк, два сквери, завершуємо будівництво дитячого садочка, відкрили найсучаснішу дитячу поліклініку, реконструювали близько десятка дворів, обладнали півтора десятка сучасних спортивних майданчиків, проклали до кілометра асфальтних зон. Ремонтуємо міську бібліотеку, готуємося до відкриття нового центру надання адміністративних послуг. Зараз будуємо перший стадіон в Ірпені (ми не беремо Національний університет Державної податкової служби), який плануємо відкрити до 1 вересня. Фактично ми перші провели медичну реформу — розділили первинну та вторинну медичну допомогу, дали змогу нормально працювати спеціалістам, найближчим часом плануємо відкрити чотири амбулаторії. Ми хочемо облаштувати місто за європейським зразком, щоб уся інфраструктура — школа, лікарня, парк — була розташована в житлових масивах у радіусі 500 метрів. Цей рік ми оголосили роком доріг, і близько 12 вулиць заасфальтуємо.
— А кошти звідки?
— Усе зароблено на місці. Ми зруйнували схеми, за якими кошти йшли не до міської казни, а до кишень.
— Ви якось цей процес підштовхуєте?
— Має бути мотивація для місцевого бізнесу. Ірпінь активно розвивається в плані житлового будівництва. І коли підприємцям, які працюють у будівельній галузі, пояснюють, що інфраструктура впливає на ціну квадратного метра, вони йдуть назустріч владі. Коли гроші вкладаються в місто, в парки й дитячі садки, бізнес сам долучається до цього процесу, з’являються інвестори.
І річ тут не у виборах, як звично вважають у нашій країні. Це неправильне сприйняття. Я часто нині згадую автора польських економічних реформ Бальцеровича. Попри незадоволення та критичні оцінки запропонованої ним шокової терапії, сьогодні всі визнають його економічну геніальність. Поки в Україні не з’явиться такий політик, який не побоїться на державному рівні за короткий період політично програти, але економічно, для держави, виграти, — серйозних зрушень не буде.
Мало хто в нашій країні на сьогодні вміє управляти і на загальнодержавному рівні, і на місцевому. Треба вчитися. Тому ми створюємо спеціальний навчальний центр партії «Нові обличчя» для підготовки нових професійних чиновників, здатних працювати на благо своєї громади та країни. Після проходження тренінгів у навчальному центрі молоді фахівці будуть запропоновані до кадрового резерву органів державної влади. Той, хто буде готовий реалізувати себе в органах місцевого самоврядування, отримає змогу висунути свою кандидатуру від партії «Нові обличчя» на місцевих виборах 2015 року.
— Коли заїжджаєш до Ірпеня, у вічі впадають висотки. Хто там оселяється? Як це вплинуло на життя міста?
— У більшості випадків вплив негативний. Оскільки раніше забудова здійснювалася хаотично, бо до 2005 року процес не був урегульований, це створило серйозне навантаження на інфраструктуру міста — мережу водо-, газопостачання, енергетики, на соціальну сферу. Дешевше було дати хабара, аніж прокласти кілька кілометрів труби чи побудувати садочок. Окрім того, багато будинків зведено без ліфтів, і в цих забудовників є дозволи Мінрегіонбуду. Багато — з порушенням містобудівних норм, будинки дуже довгі, заходять за межі тротуарних зон. Це все створило хаотичність, і це великий мінус.
Але є і плюси. Зокрема, в тому, що Ірпінь у 2013—2014 роках мав найвищий показник міграції в Україні. До нас їде велика кількість людей, зазвичай молодь, і так населення омолоджується. Другий плюс: ми мали найвищий показник у державі з народжуваності — 33 дитини на 1000 мешканців. Хоча, звісно, і це створило додаткове навантаження на садочки, школи. За 23 роки в Ірпені не було побудовано жодного комунального садочка. Зараз ми споруджуємо три дитячі дошкільні заклади. Плануємо до 1 вересня відкрити приватний і комунальний, а до кінця року — ще один комунальний. Незабаром з’явиться й перший у місті заклад для діток з обмеженими можливостями — центр дитячої творчості «Дивосвіт».
— У вас є якийсь довгостроковий план розвитку міста? На скільки він розрахований, які основні позиції?
— Ми з командою довго думали, в якому напрямі розвиватися місту, й обрали гасло: «Ірпінь — місто здоров’я». Розвиватимемо інфраструктуру профілактики та реабілітації. В межах Ірпеня є Ворзель — багата рекреаційна зона, в розвиток якої плануємо вкладати кошти протягом найближчих п’яти років. Побудуємо в Ірпені два кільця велосипедних доріжок, 9 і 24 кілометри, і вздовж них облаштуємо спортивні зони, щоб до нас могли приїжджати жителі з усього регіону. Продовжуємо закладати парки, до Дня міста плануємо відкрити оновлений парк Перемоги. У межах розвитку реабілітаційного напряму плануємо створити низку медичних закладів із надсучасним обладнанням, у тому числі на базі наявних установ. Передбачено оновлення пологового будинку.
До речі, на території Ірпеня є велика історична спадщина — Будинок творчості СПУ. Проте стан цього унікального місця — гнітючий: споруди руйнуються, парк захаращений. Домовилися з НСПУ про те, що чотири гектари з 10, що їй належать, ідуть на користь міста, а місто відновлює спілці територію та сам Будинок творчості СПУ. Маємо намір комунальну частину території відвести під рекреаційну зону та створити парк літературних героїв. Розробляємо новий проект і для Ворзеля, де розташований Будинок творчості композиторів. Плануємо, зокрема, створити на тій території рекреаційну зону для реабілітації учасників АТО. Планів багато. І ми зробимо все, щоб задумане стало реальністю.
— Бажаємо успіхів.