Саме це місце закріплено за українською льотчицею, членом нашої делегації у ПАРЄ Надією Савченко, проте воно досі залишається вільним. Про це вчора під час слухань у Страсбурзі на тему «Політична та безпекова ситуація в Україні та її наслідки» нагадав народний депутат Сергій Соболєв. «Плотницький був організатором викрадення Савченко. Тепер він лідер так званої «ЛНР», — прокоментував народний обранець натяки деяких учасників дискусії на необхідність переговорів між Україною та сепаратистами.
Утім, абсолютна більшість євродепутатів були солідарні з позицією української делегації. Територіальна цілісність — це фундаментальний принцип міжнародних відносин. Порушивши його, Росія поставила під загрозу глобальну систему безпеки, і необхідно й далі тиснути на Москву, щоби зупинити насилля — так можна підсумувати основні тези виступів.
За результатами дебатів ПАРЄ не ухвалювала жодного документа, тому градус дискусії був набагато нижчий, ніж зазвичай під час обговорення «українського питання». Власне, вчорашні слухання стали таким собі тестом на те, чи не змінилася позиція асамблеї стосовно україно-російського конфлікту, чи не з’явилися нові «проросійські» ініціативи, як це було під час зимової сесії, коли Москва використала (безуспішно) всі можливі важелі, аби повернути своїй делегації право голосу, якого її позбавили на шість місяців через анексію Криму та агресію на сході України. Але тоді всі спроби росіян виявилися марними. Не спрацювала навіть обіцянка звільнити Надію Савченко в обмін на повернення повноважень делегації Державної думи. Хоча певні джерела твердять, що саме відверта торгівля долею льотчиці обурила європейців, які від початку були налаштовані повернутися до діалогу з Білокам’яною.
Відсутність представників Москви звела зазвичай гостру дискусію до спокійного обговорення. Абсолютна більшість з тих, хто взяв слово, закликали посилити тиск на Росію, щоб та припинила підтримку сепаратистів, а київську владу — ефективніше боротися з корупцією, яку депутат з Ірландії Джим Д’Арсі назвав пандемічною.
Особливо гострими виявилися виступи представників Грузії. Було видно, що російська агресія для них — не привід поговорити про геополітику, а болюче й досі нерозв’язане питання. Тим більше гірко було їм визнавати, що офіційний Тбілісі, публічно підтримуючи Україну, дуже мало для цього робить на практиці. «На жаль, наш уряд не лише не приєднався до санкцій проти Росії, а й виступив проти надання Україні оборонної зброї. Тепер зрозуміло, що те, що відбулося 2008 року у Грузії, не було аномалією, як багато кому хотілося б це представити, а прагненням Путіна переглянути результати холодної війни. Якщо Україна зазнає поразки, це означатиме, що проблеми лише збільшаться. Як казав Черчілль, умиротворитель — це той, хто годує крокодила й сподівається, що піде на корм останнім», — нагадав Георгій Канделакі.
Утім, учорашня дискусія — це лише розминка перед літніми дебатами з приводу повернення представників РФ у Палац Європи. Тоді варто чекати справді складного протистояння, підготовка до якого вже активно триває.