Останнім часом Японія стала одним із світових дипломатичних центрів у врегулюванні ситуації на сході України. Нещодавно у Країні вранішнього сонця побували Президент Польщі Броніслав Коморовський, міністр закордонних справ України Павло Клімкін, Канцлер Німеччини Ангела Меркель, Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун. І в усіх переговорах обов’язково звучала тема України, висловлювалася підтримка нашій державі, засуджувалася агресія Росії, обговорювалися шляхи врегулювання.

— Як ви поясните, що саме з Японії дедалі частіше ми чуємо новини, вкрай важливі для України? — з таким запитанням власний кореспондент «Голосу України»  звернувся до Надзвичайного і Повноважного Посла України в Японії пана Ігоря ХАРЧЕНКА (на знімку).

 


— Ми звикли, що Японія — це потужний фінансовий, економічний центр, однак в останні роки вона дедалі більше стає і впливовим політичним центром. Тож не дивно, що проблеми України, котра обстоює сьогодні не тільки своє майбутнє, а й принципи, на яких стоїть світовий порядок, опиняються в центрі уваги і Японії, і інших провідних країн.
Японія з початку 2016 року головуватиме у G-7. А «велика сімка» нині — не просто група найбільш індустріально розвинених країн. Вона дедалі більше набуває серйозної політичної ваги. Відчуває свою відповідальність за дотримання міжнародного статус-кво у світі й не може залишатися осторонь проблеми російської агресії проти України. Адже це найпотужніший виклик світовим системам міжнародних відносин і безпеки. Цим і зумовлено надзвичайно високий інтерес до України.
Я сказав би, що Японія на азійських теренах є для нас ключовим партнером. Як країна «великої сімки», як потужна світова держава. У цьому контексті візит нашого міністра закордонних справ був дуже на часі. До цього керівник зовнішньополітичного відомства України відвідував Японію ще 2008 року! Сім років минуло. В той час, як японський міністр закордонних справ Фуміо Кішіда за останні півтора року в Україні побував двічі. Щоправда, раніше японські колеги також оминали Україну. Нинішня дипломатична активність свідчить, що наша держава стала чинником світових процесів, суб’єктом великої міжнародної політики.
Про високий рівень співпраці і повагу до нашої країни свідчить і те, наприклад, що міністра закордонних справ України прийняв Прем’єр-міністр Японії Шіндзо Абе. Зазвичай дипломатично-протокольні норми цього не передбачають. Шіндзо Абе підтвердив рішучу й безумовну підтримку територіальної цілісності України в її кордонах (тобто з Кримом) і налаштованість Японії тримати цю тему пріоритетною під час наступного головування в «сімці».
— Отже, тепер нам варто очікувати візиту Прем’єр-міністра Японії до України? Коли саме?
— Так, Шіндзо Абе з вдячністю прийняв пропозицію Президента України Петра Порошенка відвідати Україну, і нині дипломатичними каналами уточнюється час цього візиту.


Тільки дві країни мають досвід боротьби з «мирним атомом»


— Які питання, крім «війни і миру», постануть на порядку денному переговорів?
— У нас з Японією великий список для обговорення питань, які становлять спільний інтерес. Нещодавно (і я б сказав нарешті!) Україна та Японія підписали угоду про взаємний захист інвестицій. Це один із основних документів, без якого неможливі відносини з таким потужним економічним партнером. І, звичайно, питання техногенних катастроф: Україну і Японію єднає сумна історія наслідків приборкання «мирного атома». Такий досвід мають тільки дві країни. Хоча корисним він має стати для всього світу.
Японія серед держав світу є лідером щодо фінансово-економічної допомоги Україні. І вона й надалі готова розширювати обсяги підтримки.
— Красномовним прикладом економічної співпраці є проект реконструкції Бортницької станції аерації...
— Так, цей проект кілька років перебував у переговорному процесі й зараз вийшов на фінішну пряму. Японія надає на реконструкцію очисних систем один мільярд кредитних коштів на 40 років під 0,1% з можливістю відтермінування платежу на 10 років. Плюс — використання найновітніших японських технологій та обладнання. Комплексна реконструкція станції гарантуватиме нарешті людям нормальне й безпечне життя. Це буде величезний проект, корисний для України. Але це тільки один проект, їх чимало, ми не про всі говоримо, адже робота над ними триває. Японія —солідний партнер. І головне тепер з нашого боку довести, що ми теж відповідаємо вимогам.
— Ви згадували про співпрацю з Японією щодо допомоги у подоланні наслідків аварії на АЕС «Фукусіма». Що саме їх цікавить? Адже аварії різні.
— Технологія різна, але наслідки для населення, на жаль, схожі... Японців цікавить наш досвід подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Що робити із забрудненою територією, які проблеми загрожують населенню у більш віддаленому часі? Адже минуло майже три десятиліття з моменту вибуху четвертого реактора на ЧАЕС, уже можна говорити про віддалені результати спостережень за здоров’ям людей, «здоров’ям» території. На жаль, тема забруднення природного середовища для кожного японського уряду залишатиметься пріоритетною на десятиліття. Тому наші фахівці там бажані гості. Ось і зараз, коли ми говоримо, на «Фукусімі» перебуває колишній головний інженер Чорнобильської АЕС відомий фахівець-ядерник Микола Штейнберг. Японія активно допомагала нам подолати наслідки техногенної аварії і нині вносить значний вклад в реабілітацію здоров’я чорнобильців, оснащення медичних закладів в Україні. І Україна тісно співпрацює з Японією, передаючи свій нелегкий досвід боротьби з «мирним атомом», що вийшов з-під контролю.


Захоплення «північних територій» і анексія Криму — суть та сама


— Японія справді підтримала всі позиції в рамках «великої сімки», але все-таки у санкціях вона була дещо обережніша. Як ви вважаєте, з чим це пов’язано? З тим, що Росія є сусідньою державою з непростою історією післявоєнних відносин?
— Почнемо з того, що «велика сімка» ухвалює рішення консенсусом. І якщо лідери семи держав виходять з якоюсь заявою, це означає, що всі вони поділяють таку позицію. І тут немає різночитання.
Рівень економічних санкцій, які запровадив стосовно російського агресора японський уряд, практично такий саме, як і в інших країнах. Але абсолютно правильно підмічено: Росія — сусід. З Росією у Японії є давня проблема, яка має ту саму природу, тільки історичні обставини інші. Курили захоплені Росією на гребені закінчення Другої світової війни. Вторгнення в Україну відбулося у мирний час. Ото й уся різниця. А зміст той самий. Японці дуже добре це розуміють.
Повернення незаконно захоплених і окупованих так званих північних територій має в Японії цілковиту підтримку. Всі згодні з тим, що територія захоплена незаконно. Різниця полягає тільки в політичних підходах.
Уряд Шіндзо Абе мав свою програму продовження переговорів з російською стороною. У перший рік прем’єрства Абе зустрічався з російським президентом більше, ніж з будь-яким іншим лідером світу — саме через переговори щодо північних територій. Позиція всіх, без винятку, цивілізованих держав полягає у тому, що світ має дотримуватися правил, зафіксованих міжнародними угодами. Коли вони порушуються, це означає, що править сила. А це неприйнятно.
— В азійському світі у нас тільки один такий потужний партнер?
— Не згоден. Подивіться на список країн, які голосували за резолюцію ООН. Не буду вдаватися в деталі дипломатичної кухні, але навіть з того голосування видно, що держави використовують різні варіанти висловлення своєї позиції і підтримки України. Хтось голосує «за», хтось утримується, але це теж означає «за», хтось не голосує зовсім... Інша справа, що США, країни Європи, Японія звикли реагувати, так би мовити, «онлайн». Інші країни не можуть собі цього дозволити. Але чим більше людей у світі розуміють, що відбувається кричуще порушення світового порядку, яке стосується не тільки нас, а й усіх, тим більш вірогідно, що вони активніше обстоюватимуть принципи міжнародного права.
Ми це дуже добре тут відчуваємо. Скажу так: це моє п’яте закордонне відрядження в ранзі посла, але стільки політичних контактів, скільки за останній рік мені випало зробити в Токіо, я за всі 20 років не мав. Ні в Нью-Йорку, ні в Лондоні, ні в інших європейських столицях.
Головне завдання будь-якого посольства у будь-якій країні — розширювати коло друзів. Реальних, надійних друзів, на яких можна покластися і які завжди прийдуть на допомогу.
Ми працюємо невеликими силами, але робимо все, щоб якомога більше людей розуміли, що відбувається в Україні, розуміли, що це не тільки наша проблема, це проблема всього світу. І якщо світ не зможе її вирішити, то велике питання — що буде далі.
— Як ви вважаєте, чого насамперед нам треба повчитися у Японії?
— Заслуговує на увагу чітке дотримання японцями правил в усьому, відчуття їх високої відповідальності, виважений та системний підхід у процесі ухвалення будь-якого рішення на будь-якому рівні. Безумовно, такі способи життя і мислення загартовувалися і передавалися із покоління в покоління. Це можна побачити і у вибудовуванні Японією відносин зі своїми іноземними партнерами. Кажуть, що конструктивні японці «довго запрягають», але саме в такий спосіб формується міцний фундамент довіри та взаєморозуміння на довгі роки, який відкриває абсолютно нові обрії подальшого взаємного діалогу, що підкріплюється ефективними діями і реальними результатами. Дотримання спільних «правил гри», а також домовленостей, досягнутих сторонами, для Японії є рушійною силою успіху і прогресу, які врешті-решт очікуються.
Вважаю, що японську мудрість і поміркованість, за якими стоїть потужна внутрішня сила і палке устремління до подальшої досконалості, нам теж треба брати на своє озброєння.
Токіо.

 

Токіо. 28 червня 2014 р. Під час мегамаршу у вишиванках з нагоди Дня Конституції України. Посол — у центрі з прапором.


Фото з Facebook Посольства України в Японії.