«Голос України» продовжує серію інтерв'ю з головами парламентських комітетів. Сьогодні про те, чи можна повернути довіру до банківської системи, розв'язати проблему з валютними позичальниками, про що і як розмовляє з депутатами глава НБУ, коли почнуться виплати вкладникам Дельта Банку, де краще зараз зберігати свої заощадження, та багато про що інше — у розмові з головою Комітету Верховної Ради з питань фінансової політики і банківської діяльності Сергієм РИБАЛКОЮ (фракція Радикальної партії Олега Ляшка).
— Після обрання на посаду голови парламентського фінансового комітету в одному з перших інтерв'ю Ви сказали, що завдання № 1 для комітету — зберегти стабільність банківської системи. Минуло майже півроку, але замість цього — спостерігаємо «банкопад» і дедалі більшу вбогість людей. Що може зробити парламент, профільний парламентський комітет, щоб це зупинити?
— По-перше, ми оперативно розробили та ухвалили зміни до закону про мораторій на виселення з єдиного житла валютних позичальників за виконавчим приписом нотаріуса. Цей закон було проголосовано майже конституційною більшістю (291 голос), але ми одержали вето Президента. Чому? Просто існує позиція МВФ, яка полягає в тому, що не можна втручатися у відносини між банком і позичальниками. Я ж вважаю, що це неправильно. Звичайно, МВФ, позичаючи нам гроші, замовляє музику. Але наша країна називається Україна, а не МВФ. Тому завдання уряду та держави — розмовляти і переконувати МВФ знаходити якийсь компроміс. На жаль, сьогодні я не бачу розуміння в уряду для розв'язання проблеми валютних позичальників. Певна річ, необхідно розділяти тих, для кого житло, придбане в кредит, — єдине, а таких валютних позичальників не більше 5% від загальної кількості. І тих, хто купив кілька квартир, здає їх і отримує від цього прибуток. Наш комітет готовий стати тим загальним майданчиком, де ми можемо знайти компроміс для розв'язання проблеми валютних позичальників з Нацбанком, Мінфіном і місією МВФ. Я не раз закликав до такого діалогу. Було багато думок, багато проектів законів, але жоден варіант не був підтриманий більшістю. Тому нарешті потрібно прийняти таке рішення, де інтереси валютних позичальників будуть враховані. Їх щоденні мітинги в центрі Києва не додають стабільності нашій фінансовій системі.
Одна із причин сьогоднішньої системної банківської кризи — не тільки корупція працівників НБУ та шахрайство менеджменту банків, а й слабка система банківського нагляду і контролю. За минулі кілька місяців ми прийняли низку законів, які дали Нацбанку кілька нових повноважень і механізмів для «зачищення» банківської системи, щоб ми скоріше могли відновити довіру. Це і закон про спрощення реструктуризації і рекапіталізації банків, закон про посилення відповідальності менеджменту та власників банків. Суттєво підвищені вимоги до прозорості банківських власників, істотно підвищені розміри штрафів щодо банківської звітності, жорстко заборонені пов'язані кредити, дуже серйозно підвищена відповідальність за всілякі махінації, які спричинюють втрату платоспроможності банку, наприклад, коли власники виводили кошти за кордон, а вкладники залишилися ні з чим. Підвищені вимоги до відкритості інформації про виділення рефінансування. Чи достатньо цього, на мій погляд? Без сумніву, ні. Це тільки перші законодавчі кроки на шляху стабілізації банківського сектору. Згідно з Конституцією, регулятор несе пряму відповідальність за стабільність національної валюти та банківського сектору. Більше того, ми ще місяць тому просили НБУ надати чіткий план стабілізації та розвитку. Але, на жаль, дотепер наш комітет не одержав цей документ.
— Але, попри те, що цей закон про посилення відповідальності несумлінних власників банків уже діє, жодних результатів поки що не бачимо.
— Це вже питання до НБУ, Фонду гарантування вкладів і правоохоронних органів. Наш комітет тому і має бути тим майданчиком для НБУ, Мінфіну, уряду, щоб спільно розв'язувати проблеми банків. Ми повинні весь час «штовхати паровоз», інакше їхати наші чиновники не хочуть, нічого робити не бажають. Наприклад, у ситуації з Дельта Банком — держава самоусунулася від вирішення цього питання. Комітет оперативно провів нараду, та виявилося, що ні представники Нацбанку, ні представники Мінфіну повністю були до неї не підготовлені. До нас на засідання вкотре надіслали заступника міністра фінансів, який на той час пропрацював кілька тижнів на своїй посаді. І він зрозуміло нічого не міг сказати із приводу питання, що його обговорювали. Більш-менш підготовленим виглядав представник Фонду гарантування вкладів, який назвав чіткі процедурні строки та теоретичні можливості для порятунку банку.
— Але в «Дельті» продовжена тимчасова адміністрація до 2 вересня. Коли почнуться виплати?
— Так, тимчасова адміністрація продовжена, і остаточного рішення із приводу банку ще немає. Нацбанк розповідав, годував людей сніданками, обіцяв, що банк буде націоналізований. Але Кабмін, як ми розуміємо, не хоче націоналізувати «Дельту». Коли я на одному із засідань комітету запитав у присутності журналістів і телекамер, чи є хоч один лист із листування НБУ з Мінфіном, чи є офіційна позиція НБУ та Мінфіну щодо Дельта Банку, мені сказали — немає.
— На одному із засідань я прямо запитав у заступника глави Нацбанку про ситуацію з Дельта Банком. А саме: чи були, за оцінками НБУ, незаконні дії, махінації у власників і керівництва Дельта Банку? У відповідь я почув: «так». Я уточнив: чи підпадає керівництво банку під чинність закону про відповідальність власників банків, за який ми проголосували з ініціативи НБУ? У відповідь я знову почув ту само відповідь: «так». Нині Фонд гарантування вкладів проводить аудит активів Дельта Банку. І я хочу подивитися, чи буде за підсумками звернення до прокуратури, як боротимуться за ці гроші, хто понесе відповідальність на підставі прийнятого закону. І ще питання: куди дивився регулятор, куратори від НБУ? Адже коли в банку починалися проблеми, точніше, коли в Нацбанку з'являлися найменші підозри, з вересня минулого року він почав уводити кураторів у банки. До того часу куратори відправлялися в банки тільки при наданні їм рефінансування. Виникає багато запитань. Куратор від НБУ нічого не помічав у Дельта Банку, який, до речі, отримав значні кредити від держави? Це халатне ставлення або вже йдеться про корупцію? І якщо так, то чи будуть покарані відповідні посадові особи — і власники банку, і працівники Нацбанку? І чи буде взагалі хто-небудь покараний? Якщо в НБУ кажуть, що не можуть бачити якісь речі через те, що закони недосконалі, тоді представники НБУ повинні були жити в нашому комітеті, щоб оперативно змінити закони. А ми готові цілодобово готувати та ухвалювати законодавчі зміни, які необхідні. Що ж стосується реакції нашого комітету на ситуацію з Дельта Банком, то ми уже написали листа до Генеральної прокуратури із проханням розібратися. Та я гадаю, що законодавча база і раніше дозволяла не допустити виведення грошей із проблемних банків. І це треба було робити відразу, по гарячих слідах. Щоправда, потрібна була воля керівництва НБУ та Мінфіну. І багато вкладників могли б одержати свої кошти. Саме за цю «бездіяльність» ми вимагаємо відставки глави НБУ.
— Чи можуть кадрові рішення — зокрема, відставка глави НБУ, що вже не раз ініціювалося в парламенті, — змінити ситуацію в банківській системі?
— Не таємниця, що фракція Радикальної партії, і я особисто, не раз виступали за відставку Гонтарєвої. По-перше — це людина, яка ставить свої особисті амбіції вище, ніж державні справи. На жаль, ми з нею так і не змогли відокремити політику від робочих питань, хоча я багато разів намагався. По-друге, главою Нацбанку має бути людина, якій народ довірятиме. А в нас як: якщо виходить Гонтарєва і каже, мовляв, не купуйте долар по 13, тому що завтра він буде по 11, усі побігли скуповувати долар, бо завтра він буде 25. Низка рішень, які ухвалював НБУ, дуже некваліфіковані, а деякі приймалися несвоєчасно. Коли усі вже вивели свої гроші за кордон — підприємства, банки, тільки через три місяці почали перевіряти імпортні контракти. І Нацбанк прийняв рішення, коли усе вже було давно виведено із країни. Це треба було робити значно раніше, не допускаючи істотної паніки і такого значного зростання курсу. А, приміром, коли ввели обмеження для банків на продаж валюти своїм клієнтам, курс долара на чорному ринку відразу стрибнув від 30 майже до 40 гривень за долар. Через три дні цю постанову скасували, і долар опустився знову до 30. Але за ці три дні хтось заробив колосальні гроші.
Ми пропонуватимемо, щоб парламент проголосував за створення тимчасової слідчої комісії з розслідування зловживань із боку НБУ.
— Давайте згадаємо коаліційну угоду, підписану після формування в парламенті коаліції, у складі якої — і Радикальна партія. Що там було про стабілізацію фінансової системи та чи виконане що-небудь?
— У цій частині коаліційної угоди, яка писалася не мною, багато написано про те, що ми повинні рухатися до європейських стандартів. Але, на жаль, коли писалася коаліційна угода, ніхто не міг уявити, що буквально через місяць почнеться такий «банкопад», таку глибину падіння курсу гривні та що інфляція перевищить 50%. Там записана низка правильних перспективних завдань із розвитку фінансового ринку. Але все це не дуже співвідноситься із сьогоднішніми реаліями, і там майже нічого немає про термінові антикризові заходи зі стабілізації валютного ринку та банківської системи. Тож треба було в оперативному режимі, як кризис-менеджери, приймати рішення.
— До вас, імовірно, звертається велика кількість людей — і обдурених вкладників, і кредитних позичальників. Як розмовляєте із цими людьми, що їм обіцяєте, щоб мітингувальники нічого не підірвали під парламентом?
— По-перше, люди хочуть, щоб з ними розмовляли. Бо ні в уряді, ні в Нацбанку з людьми розмовляти не хочуть. Я розповідаю людям правду. Кажу, що «не чарівник, а тільки вчуся». І все, що від мене залежить і навіть більше, — я робитиму. Ми намагаємося перевести проблеми із площини розмов у юридичну площину. Якщо є факти зловживання — відправляємо запити в прокуратуру.
— Ви розпочинали свій шлях у політику із Дніпропетровської міськради. Чому пішли в регіональну політику і як скоро опинилися у великій політиці, у Радикальній партії?
— У 20 років я став наймолодшим депутатом Дніпропетровської міськради. Витратив тоді на вибори близько чотирьох тисяч доларів. А виграв, напевно, тому, що пішки обійшов усі 16 величезних багатоповерхових будинків округу, зайшов у кожну квартиру, представився, познайомився, запитав, чим можу допомогти.
— А звідки у 20 років — чотири тисячі доларів?
— Я займався підприємництвом ще з 15 років. А чому вирішив піти у політику? Мене з юності тягло до державних, політичних справ, мені завжди це подобалося. Хоча в 20 років, коли я вперше балотувався в депутати, тоді ще сам не розумів, що робитиму. Мені здавалося, що депутати, обрані за мажоритаркою, це одні найшанованіших людей. Тим більше, що на той час, у тому числі на моєму мажоритарному окрузі в Дніпропетровську, обиралася заслужені медики та учителі, люди, що їх дуже поважали. Мені хотілося набратися досвіду, навчитися нового.
Спочатку в мене була ейфорія, потім — деяке розчарування. Чому? Воно настало, коли я розумів, що хоча і депутат, але не можу вплинути на те, що відбувається, або ж на ситуацію кардинальним чином. Через деякий час я почав розбиратися в процедурах, вивчати, як готуються нормативні акти, документи. Я максимально включився в роботу, і мені це сподобалося.
— Як у вашому житті з'явилися Радикальна партія і Олег Ляшко?
— Після міськради я працював у Міністерстві екології заступником міністра, коли Юлія Тимошенко була прем'єром. Я пішов, коли президентом став Віктор Янукович, а новий міністр поставив переді мною завдання —- збирати на місяць певну суму грошей. Тоді я відкрито сказав, що не буду цього робити, написав заяву про звільнення і повернувся в бізнес. Бо мій авторитет для мене був набагато дорожчим. Потім у країні відбулися всім відомі події. Сьогодні я точно можу сказати, якби не було Майдану, Революції Гідності і тих хлопців, які віддали життя, мабуть, ви і я жили б в іншій країні. Принаймні, мені б в Україні не було місця. Адже я на собі відчув, що таке «коток» минулої влади. Мій колишній тесть разом із сином Януковича вирішили, як тоді ставалося повсюдно, просто «віджати» мій бізнес. Починалося все з банальної сімейної сварки, що переросла в справжнє цькування з погрозами та шантажем. Було влаштовано 45 обшуків, нам підкидали зброю, наркотики. Але після Майдану я вирішив, що хочу і сам щось змінити у своїй країні. А якщо хочеш щось зміняти — дій, включайся в роботу. Чому мною було обрано Радикальну партію? Я упевнений, що нашій країні досі потрібні радикальні зміни. На жаль, минув рік, але, крім табличок у високих кабінетах, нічого не змінилося! Сама система не змінилася. І це не просто засмучує і розчаровує. Це стимул для того, щоб працювати тут і зараз, якщо за рік комусь нічого не вдалося кардинально змінити.
— Ляшко часто погрожує когось винести на вилах. А вам кого хочеться посадити на вила?
— У душі, зізнаюся, дуже хочеться. Не сумніваюся, що люди, які не бачать обіцяних реформ, зіштовхнулися з економічною кризою, девальвацією національної валюти, зростанням тарифів, не можуть віддати валютний кредит і втрачають останнє житло, втратили роботу і останні заощадження в банках, — точно також жадають посадити тих, хто біля влади, на ці ж вила. Тим більше, що корупція та безкарність, як були, так і залишилися. Я по собі знаю, що ті люди, які відбирали мій бізнес на користь олігархів, підкидали зброю і наркотики, — вони не те, що у в'язниці не сидять, вони навіть не звільнені. А деякі навіть пішли на підвищення. Якось ми спілкувалися на цю тему з Юрієм Луценком, і він теж зізнався, що судді, які його судили, дотепер на плаву. Але ми повинні і будемо діяти згідно з законом. А якщо постійно допускати беззаконня, то чим ми відрізнятимемося від них?
— А в парламенті — комфортно почуваєтеся? Чи з'явилися розчарування?
— Не можу сказати, що зараз я почуваюся некомфортно. Звичайно, у Верховній Раді є чого повчитися. Але я відверто розчарований тим, що багато рішень приймається не на підставі здорового глузду, а на догоду політичній доцільності, банальному піару. Плюс сам процес прийняття рішень на рівні вищого законодавчого органу доволі тривалий і копіткий. Часто потрібно шукати компроміс між дуже різними інтересами. І завжди важливо керуватися інтересами та завданнями всієї країни, а не якихось окремих груп.
— Де зберігаєте свої заощадження? У банках? Якщо так, у яких?
— У банках у мене зараз немає депозитів. Якщо я їду за кордон, то кладу гроші на картку — є поточний розрахунковий рахунок. Кілька років тому в мене були невеликі вклади. Якщо сьогодні є якісь вільні гроші, то перш за все я розглядаю можливість якихось інвестицій. Наприклад, у нерухомість. Я завжди хотів заробляти більше, ніж може дати банківський відсоток. Тому, якщо в людей є можливість заробляти більше, треба до цього прагнути. У сьогоднішній ситуації, з темпами інфляції й обмеженнями по депозитах у банківській системі, дедалі менше людей несуть гроші в банк. І це серйозна проблема. Людям потрібна впевненість і стабільність. Нацбанк обіцяє очистити банківську систему. Але настав час чітко сказати, коли це станеться. Після «чищення банківської системи» треба зняти всі обмеження та розробити механізм із залучення тих грошей, які люди забрали під подушку, вивели за кордон. Дуже важливо, щоб люди повірили нашій фінансовій системі, щоб гроші працювали на розвиток економіки, на будівництво нових підприємств, створення нових робочих місць. У цьому наша мета.
— Що змінилося у вашому особистому житті, відтоді як стали народним депутатом? Де зараз живете в Києві?
— Я вже майже десять років живу в Києву. Орендую квартиру, я неодружений. Свого часу усе почалося з розлучення, а закінчилося тим, що я вже майже два роки не можу бачитися зі своєю донькою. Я виграв усі судові інстанції в Україні і кілька за кордоном. Але, на жаль, мої колишні родичі не дають мені бачити мою дитину. Я б міг продовжити спроби, але не хочу травмувати її психіку. Дуже сподіваюся, що вона підросте, і сама зможе приймати рішення. Згодом вона дізнається, що її батько — не загиблий полярник і не наркоторгівець, як їй можуть розповідати.
— Ви часто спілкуєтеся зі своїми родичами?
— Сьогодні моє життя змінилося кардинально. Я повністю відійшов від участі в сімейному бізнесі, мало того, що не маю права цим займатися за законом, але в мене зараз просто фізично не вистачило б на це часу. Тепер я встигаю зателефонувати брату чи мамі та запитати, як там у них справи. Або моя мама сама дзвонить і скаржиться на те, що, приміром, учора на її підприємство зайшли якісь гроші по експортних операціях, а Нацбанк зобов'язує продавати валюту за курсом 21 грн. за 1$, а потім ці самі гроші пропонує купити за курсом 28 грн. Зізнаюся, що нині практично весь мій час займає робота в комітеті. За три місяці до нас надійшло більше тисячі звернень.
Ще я поставив перед собою завдання: майже щодня займатися спортом. Намагаюся робити це після восьмої вечора. Адже з ранку я фізично просто не встигаю потренуватися. Ще до початку ранкових пленарних засідань у комітеті встигаю перевірити документацію, підготувати необхідні листи та поставити завдання. Але і вечірні заняття спортом завжди стимулюють і тримають у тонусі, дають заряд на наступний день. Коли ж у мене все-таки з'являється вільні хвилини, я проводжу їх із друзями або з моєю родиною.
Інтерв'ю взяла Юліана ШЕВЧУК.
ІЗ ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ»
Сергій РИБАЛКА, народний депутат України від Радикальної партії Олега Ляшка (№22 у списку). Народився 1978 року в Дніпропетровську. Має дві вищі освіта — за фахом «Металургія чорних металів» і «юрист». Кандидат політичних наук. До парламенту двічі обирався депутатом Дніпропетровської міської ради — 2002-го і 2006 року, з лютого 2009-го — по березень 2010 рр. працював заступником міністра охорони навколишнього природного середовища України. Із квітня 2008-го по січень 2009 рр. — заступник голови Національного агентства України з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату з футболу Євро-2012, також працював у бізнес-структурах. Розлучений, має доньку.
