«Люблю Україну, ба дійсно
люблю
І житиму вічно із нею.
Кохатиму вірну я землю свою
Всією своєю душею.
Бо як не любити той лан
чарівний,
Що рясно в весні зеленіє?
Чи ліс той могутній, дубовий,
старий,
Що взимку під снігом біліє?
А як можна жити без наших
дівчат,
Котрих краще в світі немає?
Бо коси дівочі завжди
у квітках
І пісня в душі у них грає.
Так само багато у нас
парубків,
Як в час войовничий Богдана!
Наш край породив молодих
козаків
І з ними прийде в дім наш
шана.
Ще будуть в віку
України-землі
Веселі, щасливі години.
Боріться ж, як дядько Тарас
нас просив
На благо своєї країни.
Сергій ЛУК’ЯНЕНКО, учень 11-го класу
Зорянської ЗОШ.
П’ятихатський район
Дніпропетровської
області.
