Міністр закордонних справ Італії Паоло Джентілоні, який на днях в інтерв’ю газеті La Stampa заявив, що Україна повинна надати конституційний статус автономії Донбасу, схоже, має шанс поповнити лави європейських політиків, вкрай чутливих до примх Росії. Таких, як прем’єр-міністри Греції Алексіс Ципрас та Угорщини Віктор Орбан, президент Чеської Республіки Мілош Земан та міністр закордонних справ Німеччини Ф.-В. Штайнмаєр, які через власну ідеологічну зашореність, зокрема антиамериканізм, дріб'язковість, жадібність чи боягузтво обрали роль «п'ятої колони» Кремля в Європі. 
 Сподіваюсь, синьйор Джентілоні все ж не планує свідомо долучитися до цієї обмеженої когорти відвертих циніків. Водночас у Європі, насправді, чимало тих, хто прагне власного спокою за будь-яку ціну та був би готовий поступитися Путіну заради економічної вигоди своїх країн. Їх погляди відображають політики, як згаданий синьйор Джентілоні, які чіпляються за ганебну і головне — помилкову політику умиротворення агресора та вперто продовжують спроби задовольнити його апетити малими шматками території (Кримом) і політичними поступками нашим суверенітетом, у тому числі конституційним устроєм України (в т. ч. автономією Донбасу).
Попри природнє обурення, намагаюся неустанно розвінчувати такі ілюзії та марні сподівання європейців. Зокрема, роз'яснювати, що єдиний інтерес Путіна у конституційній автономії Донбасу в Україні може бути в тому, щоб залишити цей регіон, як міцний якір, який намертво прив'яже нашу країну до зони впливу Кремля та дозволить йому контролювати політику України. А головне — перешкодити реалізації українцями свого європейського цивілізаційного вибору.
Якщо ж це не вдасться, то в будь-який слушний момент провести черговий «референдум» за відокремлення автономного Донбасу від України та, можливо, «повернення» його до Росії. Тобто реалізувати сценарій, який протягом майже 25 років виконувала автономія Криму. І рухатися в своїй експансії далі.
У прагненні до миру на базі умиротворення агресора європейці, можливо, і виграють в короткостроковій перспективі, але стратегічно Європа програє. Така політика лише демонструє слабкість і готовність поступатися шантажу, а значить заохочує агресора до подальших дій та розпалює потенціал великої війни в Європі.
Бажання політиків у Європі, як Джентілоні, «не зачиняти двері до діалогу з Росією» насправді дають шанс Путіну розколоти цивілізований світ, заплутати всіх у павутинні своєї геббельсівської брехні, ослабити єдність демократичних країн та знайти зручну нагоду, щоб завдати нових ударів.
Політика, що базується на європейських ілюзіях і поступках, вже дорого коштувала Україні, і ціна цього самообману Європи лише зростатиме. Намагався і далі намагатимуся донести цю істину до наших партнерів. Як говорить Святе Письмо: «Стукайте, і Вам відкриють». Тож не залишатимемо спроб достукатися до розуму, сердець та совісті європейців.

Олег ЛЯШКО, народний депутат України.