Лех Валенса — знакова постать не лише в польській історії, а й у світовій. Він починав кар’єру як звичайний електрик Гданської судноверфі, а став одним із засновників та першим лідером легендарної профспілки «Солідарність», яка привела до усунення комуністичної влади у Польщі мирним шляхом. Започатковані тоді реформи кардинально змінили обличчя нашого найближчого західного сусіда й привели його до членства у НАТО та Європейському Союзі. Але на цьому його роль не закінчилася. На посту президента (у 1990—1995 рр.) його нетипова для західних політичних салонів народна мудрість і дипломатія, часто висміювані політичними опонентами всередині країни, стали запорукою реалізації мрії не одного покоління поляків — вільної і демократичної країни, міцно інтегрованої у євроатлантичні та євросоюзівські структури. Нині екс-президент продовжує активну діяльність як лідер громадської організації «Бюро Леха Валенси». В ексклюзивному інтерв’ю для «Голосу України», записаному у Європейському центрі Солідарності у Гданську, Лех Валенса ділиться своїми роздумами з приводу вирішення проблем політичної нестабільності і переходу до по-справжньому вільної ринкової економіки, левова частка розв’язання яких у Польщі припала на початок 1990-х, тобто саме роки його президентства.
— Чи достатньо, на вашу думку, ЄС підтримує Україну?
— Ні, ця підтримка не є достатньою. Потрібно кілька відважних політичних мужів, які б діяли більш рішуче, сильно й мудро.
— Росія намагається похитнути відносини між Києвом та Варшавою через роздмухування історичних міжнаціональних трагічних сторінок. Наскільки це реально?
— Це старі рани. До цього будемо повертатися. Але не в ситуації, коли Україна перебуває в небезпеці та коли їй треба допомогти. Залишімо це для спокійного, мирного й виважено-тактовного врегулювання, бо та (пролита) кров потребує, щоб про неї пам’ятали. Але вже не для того, щоб збільшувати втрати і поглиблювати напруження, а для того, щоб долати розбіжності і якимось чином вшановувати пам’ять жертв.
— Чи є у польському суспільстві розуміння необхідності українсько-польського поєднання?
— Я і моє покоління виховувались у дусі, що «немає вільної і незалежної Польщі без вільної і незалежної України». Тому в часи мого президентства я інколи робив більше для України, ніж для Польщі. Але, знаючи, що Росія шпигує, був змушений робити це дуже обережно. Якщо б я не програв виборів (у 1995 році Л. Валенса не був обраний на другий термін. — Ред.), нині у вас не було б тих проблем, які маєте, бо ваша країна була б і в Європейському Союзі, і в НАТО.
— Але, на жаль, маємо те, що маємо. Що слід зробити Україні, аби вийти переможно з нинішнього конфлікту з Росією?
— Мусите допомогти собі самі, а тоді вам допоможуть інші. А щоб вам допомогли, мусите шукати більше порозумінь всередині країни, боротись з махінаціями, корупційними схемами, розкраданнями майна і коштів, а також іншими злочинами. Ви повинні підказувати нам (Заходові. — Ред.), які Україна має потреби, бо ззовні картина все-таки виглядає інакше. Отже, це ви мусите виходити з ініціативами. Але, ще раз підкреслюю, одночасно маєте бути більш солідарними внутрішньо. А ви не є достатньо солідарними.
— Але як це погодити з процесами люстрації та декомунізації, котрі наштовхуються на шалений опір?
— Звичайно, цього слід було очікувати, інакше й бути не може. Але немає добрих рецептів, однозначних вирішень. Тим не менше, всі найбільші злочинці мусять бути відсторонені від влади і відповісти за свої діяння. Але це невеликий відсоток. Натомість тих, які були тільки зав’язані на стару систему, належно висповідавши, слід відпустити їм їхні прогріхи, хай всі беруться до роботи. Ще раз підкреслюю: лише найбільших творців-організаторів злочинних схем і злочинців слід строго покарати, а їх є, дослівно, горстка.
— З висоти вашого досвіду, який рецепт вдалого завершення реформ в Україні та досягнення мети — членства в ЄС?
— Кожна країна має свої рецепти реформ. Проте моя рекомендація така — якомога більше приватизувати, щоб якомога більше людей мали відчуття власності, що це є їхнє. Тоді в них формуватиметься почуття відповідальності. Що більше приватизації, то краще. Хоча на початку буде балаган. Але вже невдовзі можна буде зауважити, як кожен дбає про своє, як кожен розбудовує свій добробут. Отже, що більша приватизація, то благотворніший вплив на завтрашній день вашої країни.
— А як з приватизацією землі?
— Усе що можна, підкреслюю, слід приватизувати. Але наголошую — індивідуально-персоналізовано, бо якщо це візьмуть на баланс якісь органи влади, то продадуть, наприклад, півміста і пограбують людей.
— І на завершення, коротке напутнє слово для українських політиків, парламентаріїв.
— Переживаєте складні й важкі часи, колись так само важко було нам. Але немає іншого шляху. Співпраця і солідарність — запорука того, що ми всі дійдемо до кращих часів, досягнемо кращих вирішень.
Розмовляв наш власний
кореспондент у Республіці Польща

Варшава—Гданськ—Варшава.

На знімку: наш кореспондент у Польщі Іван Козловський з Лехом Валенсою.

Фото надано автором.