Як зараз пам'ятаю літо 1941 року. У нас вдома було радіо, послухати яке збиралися люди з усього села. Якось слухали, і батько сказав: «Це війна». Дотепер у пам'яті обличчя чоловіків. І незабаром вони всі пішли на фронт.
В 1942-му у село прийшли німці. З ними було багато румунів, які воювали на боці фашистів. Розповім про один випадок. Недалеко від нашого будинку була стайня. Німець-офіцер щодня водив свого коня на прогулянку. Він часто говорив: «Росіянам капут». І я, шестирічний хлопчик, не міг йому помститися... Якось я вистрілив з рогатки, але влучив не в офіцера, а в коня, який, злякавшись, збив німця з ніг. А оскаженілий фашист упіймав мене і побив ногами, а потім дістав пістолет і приставив до моєї голови. Побачивши це, моя мама покликала німкеню на прізвище Клейн, що жила в нашому селі, яка і врятувала тоді мене від смерті.
Батько повернувся з війни 1944 року інвалідом. Голодували страшно. Качан кукурудзи ділили. Дехто може засумніватися: що пам'ятає дитина в шість років? Але коли до скроні приставлять пістолет — цього ніколи не забудеш.
Красногвардійський район,
АР Крим.
