У в’язницях продовжують знущатися над людьми. Права засуджених порушують як на рівні загальних умов утримання, так і в поводженні персоналу. Найбільша проблема — тяжкохворі арештанти. Їх не відправляють до профільних лікарень, усупереч закону та рішенням Європейського суду з прав людини. Як результат — люди хворіють та гинуть. Принаймні про це йдеться у доповіді «Дотримання прав ув’язнених в Україні-2013», що її оприлюднила в столиці правозахисна організація «Донецький меморіал».

Мешканець Київщини Юрій Зубко понад 18 місяців провів у Лук’янівському слідчому ізоляторі (на знімку). Під час затримання його сильно побили міліціонери. Вони ушкодили йому хребет. А моторошні побутові умови і убогий тюремний раціон остаточно підірвали його і без того слабке  здоров’я. «Голос України» (від 1.09.2012 року) розповідав про цей жахливий випадок.

— Нині батько відбуває покарання у Стрижавській виховній колонії. Через травми йому паралізувало ноги, до того ж загострилися давні хронічні хвороби, — зазначає син засудженого Олег Зубко. — Він пересувається в інвалідному візку. Ми неодноразово подавали судді численні клопотання для переведення його в умови, де він міг би одержати необхідне обстеження і медичну допомогу. Однак у їх задоволенні було відмовлено.

На жаль, такі випадки в країні не поодинокі. Керівник правозахисної організації «Донецький меморіал» Олександр Букалов вважає порушення права на лікування глобальною проблемою української системи виконання покарань. «Відомством вживаються певні кроки для надання медичних послуг засудженим та особам, взятим під варту, ухвалюються нормативні акти. Однак реальна ситуація не змінюється, і поліпшення законодавчої бази не позначається відчутно на реальному стані справ. Якщо за ґрати потрапила людина із серйозною хворобою, вона має набагато більше шансів для погіршення здоров’я, ніж для одужання. Державна пенітенціарна служба зазначає, що в мешканців СІЗО з’явилась можливість запросити за свої кошти лікаря-фахівця за межами відомства. Але фактично є низка СІЗО, в яких протягом року немає жодного такого випадку», — каже він.

За його словами, важливим показником рівня охорони здоров’я у в’язницях є число випадків смертей. У 2013 році померло 911 осіб, в тому числі 144 особи в СІЗО. «І хоча цей абсолютний показник менше, ніж у 2012-му, коли на той світ відійшла 1021 особа, але якщо взяти до уваги значне зменшення числа в’язнів, то в розрахунку на одну тисячу ув’язнених померло в 2013 році більше, ніж торік. Цей рівень на 51 відсоток вищий, ніж у 2006—2007 роках», — зазначив він.

На думку Олександра Букалова, чимало проблем у цій сфері зумовлені недосконалим законодавством. Мовляв, у вересні були ухвалені деякі зміни до Кримінально-виконавчого кодексу, спрямовані начебто на гуманізацію умов утримання. Однак вони здебільшого стосувалися дуже обмеженого кола засуджених.

«Водночас деякі надважливі зміни, про які роками йде мова та які стосуються десятків тисяч засуджених, залишаються поза увагою і законодавця, і керівництва відомства. Наприклад, зміни до Правил внутрішнього розпорядку не вносяться вже чотири роки. Також залишаються у законодавстві норми, які порушують Конституцію України. Це неперерахування внесків до Пенсійного фонду працюючим в’язням та незарахування часу роботи в тюрмах до пенсійного стажу, допоки людина сама не заплатить ці внески. Також не оформляються пенсії усім тим в’язням, які отримують право на пенсію під час відбування покарання — і за віком, і по інвалідності», — підсумував він.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА (з архіву «Голосу України»).

Довідка 

У 2013 році в країні сталося суттєве зниження кількості осіб за гратами: зі 147 112 станом на 1.01.2013 р. до 126937 осіб станом на 1 січня 2014-го. За рік чисельність осіб в місцях позбавлення волі зменшилась на 20175, або на 13,7 відсотка. Це зниження сталося як за рахунок ув’язнених у СІЗО — з 30 854 особи до 22146, або на 28,2 відсотка, так і за рахунок засуджених — з 114 994 особи до 104791. Чисельність довічно засуджених  зросла за рік на 68 осіб і становила 1878 осіб, в тому числі 23 жінки.